Постанова Харківський апеляційний суд № 643/4452/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/4452/24 Головуючий І інстанції Семенова Я.Ю. Провадження № 33/818/48/25 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. Категорія: ст.124 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Костенко Ю.С. за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Коротенка О.І. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 17 липня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,- УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Судом першої інстанції встановлено, що 21 квітня 2024 року о 21 годині 00 хвилин водій ОСОБА_2 , рухаючись по пр-ту Тракторобудівників, 108 в м. Харкові, керуючи транспортним засобом Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, та не надав пішоходу ОСОБА_3 дорогу, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Постановою судді Московського районного суду м.Харкова від 17 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп. та стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати та ухвалити нову, якою провадження у справі щодо нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що умовою настання відповідальності за ст.124 КУпАП є пошкодження транспортних засобів, а тому у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ст.124 КУпАП, оскільки було пошкоджено лише його автомобіль, а потерпілий ОСОБА_3 не був водієм. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідка, оскільки 21.04.2024 року він, перебуваючи у безпорадному стані, передав керування малознайомій особі ОСОБА_4 та подальших обставин він не пам`ятає. Так, на відеозаписі зафіксовано, що поліцейські установили, що у нього були тілесні ушкодження, які були завдані йому саме ОСОБА_3 , який намагався забрати у нього автомобіль Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу. А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання. У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. За змістом статті 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 21 квітня 2024 року о 21 годині 00 хвилин водій ОСОБА_2 , рухаючись по пр-ту Тракторобудівників, 108 в м. Харкові, керуючи транспортним засобом Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, та не надав пішоходу ОСОБА_3 дорогу, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Пунктом п.1.10 ПДР України визначено, що учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному. Згідно п.2.3б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Пунктом 12.1 ПДР України визначений обов`язок водія вибору в установлених межах безпечної швидкості руху необхідної для постійного контролю руху транспортного засобу та безпечного ним керування. Вибір такої швидкості руху водієм повинен проводитись із урахуванням дорожньої обстановки, особливостей вантажу і стану транспортного засобу. Аналіз цієї правової норми указує на те, що законодавцем не визначено конкретної швидкості, яку повинен дотримуватись водій у відповідній дорожній ситуації. Визначення такої швидкості віднесено до компетенції водія за необхідності урахування ним обставин, визначених у п. 12.1 ПДР України для досягнення тих цілей, які передбачені тим же пунктом. Суд вважає, що поняттям «безпечне керування транспортним засобом» охоплюється необхідність вчинення водієм усього комплексу дії, пов`язаних із керуванням автомобілем для запобігання негативних наслідків у вигляді наїзду на людей, перешкоди, зіткнення автомобілів тощо, у тому числі і можливості зупинки автомобіля у випадку виникнення обставин які вимушують водія вчинити такі дій. До цих обставин відноситься і раптова зупинка транспортного транспорту, що рухається попереду або поряд. Доводи апелянта про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки було пошкоджено лише його автомобіль, є необґрунтованими та такими, що містять суб`єктивне сприйняття апелянтом диспозиції ст.124 КУпАП. Так, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад). Відповідно до вимог п. 26 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі, як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху. Незважаючи на не визнання своєї вини в апеляційній скарзі, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,повністю підтверджується зібраними по справі доказами, яким суд надав належної та правильної оцінки, зокрема: - схемою місця ДТП від 21.04.2024 року, зауважень та заперечень на яку ОСОБА_2 не надано та на якій зафіксована дорожня обстановка, місце дорожньо-транспортної пригоди та розташування транспортного засобу на місці пригоди. У схемі ДТП зазначено, що автомобіль Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 зазнав пошкоджень: передній бампер, пошкоджено лакофарбне покриття, праві передні пасажирські двері пошкоджено лакофрабне покриття, вм`ятина на передній правій двері. В графі схеми ДТП «вид пригоди» зазначено наїзд на пішохода, в графі схеми ДТП «відомості про відсутність посвідчення» зазначено відсутнє, винесено постанову ЕНА 1968204 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, в графі схеми ДТП «результати огляду на стан сп`яніння» зазначено відмова, в графі схеми ДТП «відомості про місцезнаходження водія та транспортного засобу (на місці/зник) зазначено водій на місці.; -письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_3 від 21 квітня 2024 року, відповідно до яких він 21.04.2024 року о 21-00 годині, переходив дорогу по пішохідному переходу, коли його збив на узбіччі автомобіль DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_2 . Коли він відкрив двері транспортного засобу, який його збив, з автомобіля вийшов водій, від якого відчувався дуже сильний запах алкоголю, водій ледве стояв на ногах. Після цього він викликав працівників поліції. Зазначив, що він не потребує медичної допомоги, претензій до працівників поліції він не має, зазначив, що подія мала місце за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 108; - оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_2 ; - рапортом поліцейського роти №5 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП капрала поліції В. Руля від 21.06.2024 року, згідно з яким,21 квітня 2024 року близько о 21-04 годині за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 57, під час патрулювання Салтівського району екіпажом 5004 було отримано виклик «Порушення ПДР». Прибувши за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 108, було виявлено ОСОБА_3 , який повідомив, що на дорозі на нього здійснив наїзд транспортний засіб DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_2 . При візуальному огляді заявника було виявлено, що в нього був пошкоджений та забруднений верхній одяг. Також на відкритих ділянках тіла були видні легкі садна та зчеси. На неодноразові пропозиції викликати бригаду швидкої медичної допомоги заявник відмовився, від нього було прийнято пояснення. Також заявник повідомив, що транспортним засобом керував водій з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Вище вказаний водій знаходився на місці, ним виявився ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При спілкуванні з водієм в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» водій ОСОБА_2 відмовився. Було винесено постанову ЕНА 1968204 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, складено протокол за ст. 124 КУпАП - ААБ 300413, складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП - ААБ 300412, складено схему ДТП. В ході ДТП пішохід отримав садна, але від допомоги БШМД відмовився, та йому було завдано матеріальної шкоди, у зв`язку з пошкодженням речей. Автомобіль отримав пошкодження в ході ДТП, а саме: передній бампер пошкодження ЛФП, вм`ятина на передньому правому крилі, пошкодження ЛФП передньої правої двері, вм`ятина передньої двері. - рапортом поліцейського роти №5 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП Владислава Руля, просять вважати вірним фабулу в протоколі ААБ 300413: 21.04.2024 о 21-00 годині м. Харків по пр-ту Тракторобудівників, 108, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не надав пішоходу дорогу, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, завдано матеріальних збитків. ОСОБА_5 розуміє українську мову, потреби у перекладачі не висловив. Належить взяти до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення, а також схема місця ДТП складені уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що їх складала, в порядку, передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_2 не оскаржувалися до суду або до безпосереднього керівництва працівників поліції, а також вінне звертався зі скаргами до правоохоронних органів, відповідно до вимог КПК України, а тому твердження апелянта щодо незаконності дій працівників поліції під час складання протоколу є необґрунтованими та розцінюються судом апеляційної інстанції як обраний спосіб захисту. Аналізуючи схему місця ДТП, характер та локалізацію зазначених пошкоджень транспортного засобу, апеляційний суд погоджується з місцевим судом, що порушення вимог п.12.1 ПДР Україниводієм ОСОБА_6 мале місце. Факт механічних пошкоджень автомобіля підтверджується схемою місця ДТП, яка була погоджена і підписана самим ОСОБА_6 без будь-яких зауважень. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання ОСОБА_1 на те, що потерпілим ОСОБА_3 були спричинені йому тілесні ушкодження, є безпідставними, оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження таких доводів. Такі доводи спростовуються відеозаписом з бодікамери поліцейських, на якому відсутні будь-які посилання ОСОБА_1 на те, що потерпілий ОСОБА_3 вчиняв стосовно нього неправомірні дії, у тому числі, спричинив йому тілесні ушкодження. Крім того, ці обставини жодним чином не впливають на вчинення правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху з боку останнього та висновки суду щодо доведеності його вини. Також, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, є безпідставними, оскільки як убачається з відеозаписів з бодікамери поліцейських, ОСОБА_2 взагалі не оспорював обставини того, що він керував автомобілем DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_2 , не зазначав, що автомобілем керувала інша особа. На вимогу поліцейських надав документи на транспортний засіб, а саме технічний паспорт на автомобіль та ключі від автомобіля знаходилися у замку запалювання, звідки у подальшому ОСОБА_2 їх витягнув. Жодних посилань ОСОБА_1 на наявність на місці ДТП іншої особи, яка перебувала разом з ним в автомобілі та була очевидцем усіх подій, матеріали відеозапису не містять, жодних клопотань про відібрання пояснень від свідків, які були очевидцями ДТП, від останнього на адресу працівників патрульної поліції не надходило. Також працівники патрульної поліції, роз`яснивши ОСОБА_7 його права, передбачені ст. 63 КУ та ст.268 КУпАП, з`ясували в правопорушника, чи розуміє він мову, якою ведеться складання матеріалів про адміністративне правопорушення, на що останній повідомив, що йому все зрозуміло. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 не посилався на присутність на місці ДТП його знайомих, не просив будь-кого допитати як свідків на підтвердження того, що він не керував транспортним засобом. З відеозапису вбачається, що працівники патрульної поліції повідомляють ОСОБА_7 , що через наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння його відсторонено від керування транспортним засобом та роз`яснено, що він може викликати тверезого водія, який його відвезе додому, однак жодних посилань від ОСОБА_1 на те, що на місці ДТП вже є його знайомий, який його доставить додому, від останнього також не надходило. Таким чином, посилання апелянта про відсутність в його діях складу правопорушення є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Також, необґрунтованими є доводи захисника про те, що пошкодження на автомобілі DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_2 не відносяться до події ДТП, що сталась 21.04.2024 року, оскільки такі доводи не підтверджені належними доказами та оспорюючи висновки суду першої інстанції, апелянт не заявляв будь-яких клопотань, в тому числі щодо проведення судової експертизи, тощо. За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних і допустимих доказах, яким судом першої інстанції надана належна оцінка. Таким чином, посилання апелянта про відсутність в його діях складу правопорушення є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_6 п. 12.1 Правил дорожнього руху України, винуватості останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП та в межах санкції ст.124 КУпАП. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді судді Московського районного суду м.Харкова від 17 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик