Ухвала КАС ВС № 420/26331/24

УХВАЛА 03 лютого 2025 року м. Київ справа №420/26331/24 адміністративне провадження № К/990/3722/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №420/26331/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не здійснення ОСОБА_2 перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 виходячи із 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 виходячи із 8 мінімальних пенсій за віком в загальній сумі 419653,76 грн. Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Одеський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 11.12.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025, у задоволенні позову відмовив. На адресу Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний Суд" 29.01.2025 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2024, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав. Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас, пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Як вбачається із оскаржуваних судових рішень, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження. Процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою. Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. В касаційні скарзі позивач вказує, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права та без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.04.2024 року у справі №460/20412/23, від 15.05.2024 року у справі №400/12171/21, від 03.07.2024 року у справі №460/13832/23, від 12.09.2024 року у справі №240/1024/24, від 08.10.2024 року у справі №240/1189/24. Також в касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує про те, що ця справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України зазначаючи, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах. Посилання ОСОБА_1 на неврахування висновків Верховного Суду, які викладено в постановах від 17.04.2024 року у справі №460/20412/23, від 15.05.2024 року у справі №400/12171/21, від 03.07.2024 року у справі №460/13832/23, від 12.09.2024 року у справі №240/1024/24, від 08.10.2024 року у справі №240/1189/24, колегія суддів не приймає, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин та ухвалені за інших обставин справи, а саме періоди перерахунку пенсії у вказаних позивачем постановах (з 01.07.2021) підпадають під дію рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, а період вказаний у касаційній скарзі (з 01.01.2015 по 30.06.2021) не охоплюється дією рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021. У підсумку Верховний Суд зауважує, що вказані особою, яка подала касаційну скаргу, постанови у справах №460/20412/23, №400/12171/21, №460/13832/23, №240/1024/24, №240/1189/24 та оскаржувані судові рішення прийняті хоч і у подібних правовідносинах, проте за різних фактичних обставин справи, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції у справі № 420/26331/24. З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить обґрунтувань щодо новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, у зв`язку з чим колегія суддів констатує, що позивачкою не наведено доводів на підтвердження того, що судове рішення Верховного Суду за наслідками розгляду її скарги матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Відповідно до вимог частини 3 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві(заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №420/26331/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддіВ.М. Шарапа Я.О. Берназюк С.М. Чиркін