Постанова 4856 № 240/21440/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/21440/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т.О. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 04 лютого 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 05.11.2024 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив: -визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування у правовідносинах з визначення ОСОБА_1 , як непрацюючому та проживаючому на території радіоактивного забруднення пенсіонеру підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам взятим у виді величини для обчислення виплат за рішеннями суду, передбаченої ч.2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» протиправними. -стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 недоотриману частину додаткової пенсії, як непрацюючому та проживаючому на радіоактивно забрудненій території пенсіонеру, передбачену ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, як величини оплати праці за період з 01.05.2024 по 31.10.2024, яка з урахуванням попередньо виплачених сум такої додаткової пенсії становить у розмірі 76800 грн. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті провадження у справі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що предметом спору є правовідносини щодо неналежного виконання постановленого у справі №240/19429/20 судового рішення, а не новий-публічно правовий спір, як зазначено в позові. Також, відмовляючи у відкритті провадження судом не враховано, що даний позов не спрямований на забезпечення виконання судового рішення у справі №240/19429/20, оскільки на момент постановлення у вказаній справі судом рішення такого виду мінімальної заробітної плати, як величини для обчислення виплат за рішеннями суду не існувало, даний вид мінімальної заробітної плати не був предметом судового розгляду, при ухвалені судового рішення відповідними положеннями закону суд не керувався, вони не охоплюється судовим рішенням і їм не може бути надана належна право оцінка, в тому числі у рамках передбаченого адміністративним судочинством судового контролю. Судом першої інстанції не враховано, що позов пред`являється у зв`язку з тим, що саме застосування відповідачем з 01.01.2024 нового правозастосування, визначеного положеннями ч. 2 ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», а не інших, передбачених спеціальним законом положень, обумовило виникнення нових не охоплених та таких, що не були предметом судового розгляду у справі №240/19429/20 спірних правовідносин. Апелянт вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що має місце спір між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, а тому ухвалив незаконне рішення, яким обмежив у доступі до правосуддя. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі 240/19429/20, яке набрало законної сили 13.05.2021, визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 17.07.2018 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік. На виконання вказаного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, керуючись положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», з січня 2024 року проводить нарахування та виплату такої доплати в іншому розмірі, ніж визначено рішенням суду. Так, зі змісту долученого до позовної заяви розрахунку судом встановлено, що розмір доплати до здійснення відповідачем перерахунку становив 13 400 грн, в свою чергу, після проведення перерахунку з урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», розмір доплати склав 3200 грн. Позивач, не погоджуючись з діями, пенсійного органу звернувся з адміністративним позовом до суду. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що предметом поданої ОСОБА_1 позовної заяви є правовідносини між сторонами щодо неналежного виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі 240/19429/20, а не новий публічно-правовий спір, який виник між сторонами, як стверджує позивач, зазначаючи, що предметом спору є правомірність правозастосування у правовідносинах щодо нарахування та виплати як непрацюючому пенсіонеру додаткової пенсії у розмірі визначеному частиною 2 статі 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік». При цьому, у разі невиконання судового рішення, позивач має право звернутися до суду в порядку статті 382 чи 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак, ОСОБА_1 , звертаючись із цим позовом до суду, фактично, ініціював нове позовне провадження, предметом якого є спонукання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до виконання судового рішення у справі №240/19429/20, що не передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Суд зауважив, що наявність в Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області нового спору, оскільки має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, оскільки орган Пенсійного фонду змінив розмір доплати на підставі вже існуючого рішення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду у справі №240/19429/20 та пов`язаний з виконанням вказаного судового рішення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Предмет позову це матеріально-правова вимога, заявлена позивачем до суду щодо усунення допущеного відповідачем порушення суб`єктивного права позивача. Звідси й саме поняття позову включає в себе одночасно матеріально-правову вимогу і процесуальну форму вираження в їх нерозривній єдності, яка визначається змістом спірних правовідносин. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/431/18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Так, судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі 240/19429/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 17.07.2018 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Тобто, право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено за рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі 240/19429/20 з 17.07.2018 та не обмежувалось граничним строком. Як свідчить зміст наданих розрахунків пенсійного органу та заявлених в даному позові вимог, на виконання вказаного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, керуючись положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», з травня 2024 року проводить нарахування та виплату такої доплати в іншому розмірі, ніж визначено рішенням суду. Отже, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що предметом поданого позивачем позову є правовідносини між сторонами щодо невиконання в повному обсязі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року по справі № 240/19429/20, а не новий публічно-правовий спір, який виник між сторонами. Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Таким чином, відповідач зобов`язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов`язань. В свою чергу, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовані розділом ІV Кодексу адміністративного судочинства України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем. З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному статтями 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, нормами процесуального Закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб`єкта владних повноважень. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право звернутися до суду в порядку статті 382 чи 383 КАС України. Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області нового спору. Наразі, має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, оскільки змінився розмір доплати на підставі вже існуючого рішення. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду у справі №240/19429/20 та пов`язаний з виконанням вказаного судового рішення. Під час судового розгляду судом враховано висновки, викладені в ухвалах Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі №240/8515/24 та від 23 вересня 2024 року у справі №240/9801/24. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.