Постанова 4856 № 930/2294/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 930/2294/24 Головуючий у І інстанції: Алєксєєнко В.М. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 04 лютого 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. за участю: секретаря судового засідання: Біла О.О., представника позивача: Лахніка А.О., представника відповідача: Цюнько Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : в вересні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області про визнання протиправною та скасування постанови №149 від 06.06.2024 за вихідним номером 881 від 06.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Також, позивач просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 20.11.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Разом з цим, представником позивача в судовому засіданні 04.02.2025 надано суду скріншоти з додатку "Viber" в частині переписки між позивачем та іншими особами. Дані докази на думку представника позивача підтверджують неотримання позивачем копії оскаржуваної постанови 29.07.2024. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін. Також, представником відповідача в судовому засіданні 04.02.2025 надано суду для ознайомлення оригінал справи про адміністративне правопорушення в межах якої ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП. Заслухавши, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, відносно позивача 06.06.2024 було винесено постанову №149 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав особисто в день її складання, про що свідчить відмітка в постанові та спростовується долученою розпискою відповідачем до поданого відзиву до суду, в якій позивач особисто проставив підпис про отримання ще другого примірника постанови 29.07.2024. Обізнаність позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення підтверджується протоколом №149 від 05.06.2024 у якому зазначена інформація щодо розгляд справи, містяться підписи позивача та відсутні зауваження щодо його змісту. В протоколі №149 зазначено, що позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Другий примірник протоколу №149 від 05.06.2024, був отриманий позивачем також у день винесення протоколу про, що вказує його підпис у ньому. Вимогами чинного законодавства передбачено, що справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Так, відповідно до частини другої вказаної статті, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі, зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Постанова відносно позивача була складена 06.06.2024, а до суду він звернувся лише 04.09.2024, посилаючись на той факт, що його ніхто своєчасно не попередив про прийняте рішення, а оскаржувану постанову він отримав 30.08.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . До позовної заяви протягом часу перебування справи в провадженні суду позивачем не долучено жодного належного доказу, який би підтверджував, що підписи в розписках, протоколі та постанові належать не йому, є підробленими, проставлені іншою особою. Тому, дане твердження позивача про факт необізнаності прийнятого рішення та не вручення копії відповідної постанови спростовується матеріалами справи. При цьому, в самій постанові чітко зазначено, що постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення у вищому за статусом органі, вищої за статусом посадової особи або в районному (міському) суді в порядку передбаченому ст.288-289 КУпАП. Тобто, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду позивачем пропущено, доказів поважності пропуску до суду надано не було. Тому, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з пропуском звернення до суду з даним позовом. Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України. Відповідно до ч.3,4 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, факт пропуску строку звернення до адміністративного суду виявлено після відкриття провадження у справі. В судовому засіданні (першої інстанції) та в матеріалах справи, позивач вказує, що копію оскаржуваної постанови він отримав 30.08.2024, про що свідчить сама постанова. Також, позивач зазначив, що до цього він ні в який спосіб не отримував вищевказану постанову ні поштою, ні нарочно. Згідно з ст.289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Згідно з матеріалами справи, а саме розписки (а.с.53), копію оскаржуваної постанови позивач отримав 29.07.2024. Вказана розписка містить підпис позивача та дату отримання. Крім того, колегія суддів звертає увагу, клопотання про необхідність почеркознавчої експертизи позивачем, представником позивача не заявлялось ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції. На дану обставину, також звертав увагу представник відповідача в судовому засіданні 04.02.2025. Згідно з ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем дійсно пропущено строк звернення до суду щодо оскарження постанови №149 від 06.06.2024 за вихідним номером 881 від 06.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Враховуючи вказане, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду. Щодо отримання оскаржуваної постанови позивачем 06.06.2024, колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні 04.02.2025 представник відповідача підтвердив, що вказану постанову №149 від 06.06.2024 позивачем було отримано саме 29.07.2024, а не 06.06.2024, як зазначено у вказаній постанові. Крім того, представник відповідача зауважила, що у оскаржуваній постанові зазначено про отримання 06.06.2024 постанови №150 (яка відсутня в межах даної адміністративної справи), а постанова №149 від 06.06.2024 була отримана позивачем 29.07.2024, про що свідчить його розписка. Щодо доводів представника позивача та наданих суду апеляційної інстанції доказів в частині скріншотів з програми "Viber", колегія суддів зазначає, що дані докази жодним чином не підтверджують чи спростовують факт отримання позивачем оскаржуваної постанови саме 29.07.2024. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення по суті спору. Проте, згідно з ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Тобто, суд обмежений в питанні, який тип рішення суду в даній категорії ним може бути прийнято. Також, колегія суддів зазначає, що причиною відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив пропуск позивачем строку звернення до суду. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що дана обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову в межах КАС України. В свою чергу, суд першої інстанції в межах ч.3, 4 ст.123 КАС України має право на залишення позовної заяви без розгляду. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України). Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України). Разом з цим, суд першої інстанції не вчинив заходів в межах даної норми чим спричинив порушення норм матеріального права, а також здійснив порушення норм процесуального права при вирішенні даного спору. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування та прийняття нової постанови про залишення адміністративного позову без розгляду. Разом з тим, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суду з прав людини у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року). Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Згідно з ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає в межах ч.3 ст.272 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.