Постанова 4855 № 761/40663/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 761/40663/24 Головуючий у І інстанції - Юзькова О.Л. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Василенка Я.М., Собківа Я.М., при секретарі: Руденко Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 17 жовтня 2024 року за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП за підписом Заступника начальника Головного управління ДПС у м. Києві Якушко Інни Валеріївни, яка прийнята відносно ОСОБА_1 за актом фактичної перевірки ТОВ «Базис Кейт» № 107069/26/15/07/45383999. Позов обґрунтований тим, що спірна постанова, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності є протиправною, позаяк при винесенні оскаржуваної постанови неповно з`ясовано всі обставини справи. Зокрема наголошено, що Відповідачем встановлено порушення порядку проведення розрахунків, а саме: суб`єкт господарювання не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв за продані товари, чим порушив п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29 липня 2022 року № 894 (далі - Постанова № 894). Проте, Позивачем було виконано положення п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 в частині забезпечення можливості безготівкового рахунку за придбані товари. Так, ТОВ «Базис кейс» встановило та використовує платіжні термінали для забезпечення безготівкового розрахунку із споживачами. Також, суб`єктом адміністративного правопорушення не може бути директор Товариства, оскільки до його функціональних обов`язків не входить проведення готівкових або безготівкових розрахунків. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року позов задоволено. Постанову від 17 жовтня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення ч. 2 ст. 163-15 КУпАП скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві зазначило, що при прийнятті постанови про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності Управління діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві зазначило, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Відповідно до частини 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі ст. 20, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку за адресою: м. Київ, вул. Мишуги, 6 (прим 1), де здійснює діяльність ТОВ «Базис Кейс» (код ЄДРПОУ 45383999) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), за результатами якої складено Акт фактичної перевірки від 25 вересня 2024 року № 107069/26/15/07/45383999. Перевіркою встановлено, що перед початком проведення фактичної перевірки була проведена контрольна розрахункова операція з купівлі TBEH terea Summer (1 пачка) вартістю 1154 грн. При цьому, на вимогу розрахуватися за товар у безготівковій формі продавцем ОСОБА_2 було відмовлено пояснюючи тим, що в кіоску відсутній банківський платіжний термінал, тому розрахунок проведено в готівковій формі із застосуванням РРО та видачею розрахункового документу в паперовій формі. Таким чином, перевіркою встановлено, що суб`єкт господарювання не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари, чим порушив п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2022 року №

894. Відповідно до протоколу № 4551 від 08.10.2024, директор ТОВ «Базис Кейс» вчинив порушення порядку проведення розрахунків, а саме: суб`єкт господарювання не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані товари, чим порушив пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 №

894. У графі дата, час і місце вчинення порушення зазначено: 05.09.2024 о 14:39 в кіоску за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, 6 (прим.1). Також, У графі протоколу чи притягався до адміністративної відповідальності раніше вказано, що Позивача піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення (постанова від 14.05.2024). Відповідальність передбачена ч. 2 ст. 163-15 КУпАП. 17 жовтня 2024 року Заступником начальника ГУ ДПС у м. Києві Якушко Інною Валеріївною прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення. У вказаній постанові зазначається, що розглянувши протокол від 17 жовтня 2024 року № 4551 і додані до нього матеріали справи про адміністративні правопорушення: акт фактичної перевірки реєстраційний № 107069/26/15/07/45383999 від 25.09.2024, встановлено порушення порядку проведення безготівкових розрахунків за товари (послуги), а саме: недотримання встановлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, чим порушено п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29 липня 2022 року №

894. Даною постановою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000,00 грн. Позивач, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення від 17 жовтня 2024 року протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності у зв`язку із відсутністю в кіоску за адресою: м. Київ, вул. Мишуги, 6 (прим. 1) платіжного терміналу що свідчить про порушення п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2022 року №

894. Разом з тим, вищезазначені норми постанови Кабінету Міністрів України не встановлюють обов`язковість забезпечення торговцем способу безготівкових розрахунків виключно з використанням платіжного терміналу та передбачають, а не виключають використання електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв. При цьому, докази відсутності інших пристроїв, які дозволяють ТОВ «Базик Кейс» здійснювати розрахунок за продаж товарів в безготівковий формі, матеріали справи не містять. Представником Відповідача не були спростовані доводи представника ОСОБА_1 щодо наявності у Товариства здійснення розрахунків за допомогою відповідних застосунків (електронних платіжних систем), QR кодом. Також, наявні матеріали справи не свідчать і про наявність обставин, з якими чинними нормами КУпАП передбачена відповідальність посадової особи суб`єкта господарювання за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-15 КУпАП. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення Позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, Відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з чим суд першої інстанції вважав за необхідне скасувати постанову, а позов задовольнити. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп. 20.1.41 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам податкових органів у проведенні перевірок (стаття 188-23). Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи. Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно зі ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів. Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в податкових органах, а також процедуру складання протоколів про адміністративні правопорушення, розгляду справ про адміністративні правопорушення податковими органами, ведення діловодства у справах про адміністративні правопорушення, а також забезпечення належного розгляду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення встановлено Інструкцією з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2016 року № 566, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 липня 2016 року за № 1046/29176 (далі - Інструкція № 566). Відповідно до п. 12 Інструкції № 566 у разі неможливості складання Протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення Протокол складається в податковому органі. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, запрошується до податкового органу для складання та підписання Протоколу. У запрошенні зазначаються дата, час та місце складання Протоколу. Запрошення вважається належним чином врученим, якщо воно надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто такій особі. Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення фактичної перевірки Протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 не складався по причині відсутності останнього на місці на момент завершення перевірки. Позивач був запрошений для складання протоколу про адміністративне правопорушення до Головного управління ДПС у м. Києві листом від 24 вересня 2024 року № 12433/В/26-15-07-07-03-08, який було надіслано на податкову адресу ОСОБА_1 . Позивач на складання протоколу не з`явився, що підтверджується актом засвідчення факту неявки від 08.10.2024 № 8987/26-15-07-07-00-17. Протокол про адміністративне правопорушення № 4551 за ч. 2 статті 163-15 КУпАП на Позивача було складено 08.10.2024 та направлено на податкову адресу останнього. Колегія суддів звертає увагу, що в протоколі зазначалася інформація про час і місце розгляду адміністративної справи. Таким чином, Позивач був належним чином повідомлений про розгляд адміністративної справи. Згідно зі ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов вказав, що наявні матеріали справи не свідчать про наявність обставин, з якими чинними нормами КУпАП передбачена відповідальність посадової особи суб`єкта господарювання за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-15 КУпАП. Проте, колегія суддів звертає увагу, що положеннями статті 163-15 КУпАП визначено, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, наведеними вище положеннями статті 163-15 КУпАП передбачено накладення штрафу саме на посадову особу юридичної особи. Представником Позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції було наголошено, що в матеріалах адміністративної справи відсутній документ, з якого можливо встановити що Позивач є посадовою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Кейс». Проте, колегія суддів звертає увагу, що частиною 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі також - Єдиний державний реєстр) створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Перелік відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначений у ч. 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону такі відомості включають у себе відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи; Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, визначений у ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата. Як зазначено представником Відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, як в протоколі про адміністративне правопорушення від 08.10.2024 № 45551, так і в оскаржуваній постанові зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Базис Кейс», з кодом ЄДРПОУ - 45383999, та з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що саме ОСОБА_1 (Позивач) є керівником вказаного Товариства. Таким чином, відомості, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є загальнодоступними, є достовірними відомостями, які підтверджують повноваження ОСОБА_1 (Позивача) як керівника юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Кейс», код ЄДРПОУ 45383999. Крім того, Позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, не надано будь-якого доказу на підтвердження того, що він не є посадовою особою, відповідальною за проведення розрахунків в кіоску за адресою м. Київ, вул. Мишуги, 6 (прим.1). Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що суд бере до уваги лише ті докази які здобуті в порядку, що не суперечить Закону. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Представником Позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначено, що Відповідач не має повноважень проводити фактичні перевірки щодо порядку проведення саме безготівкових розрахунків. Як на підставу зазначеного представник Позивача послався на п. 20.1.11 ПК України. Проте, представник Відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вказав, що відповідно до п. 20.1.10 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Таким чином, Відповідачем проведено фактичну перевірку за адресою: м. Київ, вул. Мишуги, 6 (прим 1), де здійснює діяльність ТОВ «Базис Кейс» (код ЄДРПОУ 45383999) в межах повноважень, визначених чинним законодавством. Колегією суддів також встановлено, що відповідно до протоколу № 4551 від 08.10.2024, директор ТОВ «Базис Кейс» (код ЄДРПОУ 45383999) вчинив порушення порядку проведення розрахунків, а саме: суб`єкт господарювання не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані товари, чим порушив пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 №

894. Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури визначено Законом України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року № 1591-IX (далі - Закон № 1591-IX), який встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності; права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України. Статтею 1 Закону № 1591-IX визначено, що безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів. Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом. Згідно з частиною 28 статті 38 Закону № 1591-IX торговці зобов`язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв. У разі надання можливості здійснювати безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги) за допомогою електронних платіжних засобів, що використовуються в платіжних системах, торговці зобов`язані забезпечувати можливість здійснення таких розрахунків з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, створена резидентом України. Відповідно до частини 29 статті 38 Закону № 1591-IX терміни, до настання яких торговці мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), визначаються Кабінетом Міністрів України. Так, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29 липня 2022 року № 894 (далі - Постанова № 894) встановлено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно: 1) з 1 січня 2023 року - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту); 2) з 1 січня 2024 року - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 5 до 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту); 3) з 1 січня 2025 року - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 5 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту); 4) з 1 січня 2026 року - торговці - фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої групи, торговці, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції. Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу було додано лист ТОВ «Базис Кейс», керівником якого він є, адресований народному депутатові Шевченко Є.В. , в якому Товариство просило повідомити чи будуть виконані вимоги, зокрема п. 1 Постанови № 894 у разі надання покупцю/кінцевому споживачеві фізичній особі можливості розрахуватися за придбаний товар шляхом перерахування безготівкових коштів з його рахунку на поточний рахунок Торгівця із застосуванням електронних платіжних систем (застосунків) банків та, додатково QR cod, для спрощення введення номера рахунку на пристрої покупця, чи є обов`язок встановлювати саме банківський термінал як єдиний безальтернативний засіб ініціювання оплати. Народному депутатові України Шевченку Є.В. від Міністерства економіки України надійшов лист «Щодо розгляду звернення» від 12.11.2024 № 3631-03/80470-01, в якому зазначено, що Постановою № 894 не встановлюється обов`язковість забезпечення торговцем способу безготівкових розрахунків виключно з використанням платіжного терміналу. Крім того, Закон № 1591-IX не обмежує торговців у способах забезпечення безготівкових розрахунків і надає торговцю можливість забезпечити здійснення безготівкових розрахунків шляхом використання платіжних застосунків, надання споживачу реквізитів свого рахунку/платіжного інструменту (зокрема, електронного платіжного засобу), що дасть змогу споживачу здійснити оплату за товари (надані послуги) на рахунок торговця. Отже, Закон надає торговцю можливість обрати спосіб, який буде більш зручний та не вимагатиме значних витрат на впровадження безготівкових розрахунків (на оренду і обслуговування платіжного пристрою, сплату комісії за еквайринг, тощо). Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов вказав, що представником Відповідача не були спростовані доводи представника ОСОБА_1 щодо наявності у Товариства здійснення розрахунків за допомогою відповідних застосунків (електронних платіжних систем), QR кодом. Колегія суддів звертає увагу, що Позивачем до адміністративного позову було додано Заяву про внесення змін до Договору надання послуг еквайрингу АТ «Ощадбанк» (індивідуальної частини) № 9583732-2404109-113630 від 09 квітня 2024 року (а.с. 28-30). Проте, перевірка проводилася в кіоску, розташованому за адресою м. Київ, вул. Мишуги, 6 (прим 1), а в п. 2 Заяви в графі «Адреса Торгової точки Торговця» відсутня інформація щодо даної адреси. Таким чином, надана Позивачем Заява не стосується торгової точки, на якій була проведена перевірка та було виявлено порушення. Крім того, Договір надання послуг еквайрингу за іншими адресами не підтверджує факт встановлення пристрою, що забезпечує можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари за адресою: м. Київ, вул. Мишуги, 6 (прим 1). Також, Позивачем було надано Наказ «Про забезпечення виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29 липня 2022 року» від 02 квітня 2024 року № 4-од з Додатком № 1 (а.с. 31-32). Проте, в Додатку № 1 до Наказу від 02 квітня 2024 року № 4-од також відсутня адреса торгової точки, на якій була проведена перевірка та було виявлено порушення - м. Київ, вул. Мишуги, 6 (прим 1). Таким чином, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні будь-які докази використання пристроїв, які дозволяють ТОВ «Базик Кейс» здійснювати розрахунок за продаж товарів в безготівковий формі за адресою: м. Київ, вул. Мишуги, 6 (прим 1). Як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідальність Позивача передбачена ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, якою передбачено, що дія, передбачена частиною першою цієї статті (порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів), вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, у графі протоколу чи притягався до адміністративної відповідальності раніше вказано, що Позивача піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення (постанова від 24.04.2024). Відповідачем було надано Постанову про накладення адміністративного стягнення від 24.04.2024, згідно якої Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та накладено штраф у сумі 3400,00 грн. У вказаній постанові зазначається, що розглянувши протокол від 17 квітня 2024 року № 1606 і додані до нього матеріали справи про адміністративні правопорушення: акт фактичної перевірки реєстраційний № 29334/26/15/07/45383999 від 05.04.2024, встановлено порушення порядку проведення розрахунків, а саме: суб`єкт господарювання не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані товари, чим порушив п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29 липня 2022 року №

894. Колегія суддів звертає увагу, що штрафна санкція у розмірі 3400,00 грн за вищезазначеною постановою від 24.04.2024 була сплачена 01.05.2024, що підтверджується квитанцією від 01.05.2024 № РТНН-МОВС-3701-М7ХТ. Таким чином, висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-15 КУпАП повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи. Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч. 2 ст. 163-15 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що Заступник начальника Головного управління ДПС у м. Києві Якушко Інна Валеріївна, притягуючи до відповідальності за вчинене адміністративного правопорушення Позивача, діяла на підставі та в межах вимог чинного законодавства. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Я.М. Василенко Я.М. Собків