Постанова Київський апеляційний суд № 754/3286/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 Унікальний номер справи № 754/3286/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2909/2025Головуючий у суді першої інстанції -Гринчак О.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Соколова В.В., Невідома Т.О., секретар Цуран С.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Гурез Іванною Олександрівною, на додаткову ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, В С Т А Н О В И В: В провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. 10 липня 2024 року представниця ОСОБА_2 - адвокат Кравинська Ю.В. подала заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, у якій просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20800,00 грн. Заява мотивована тим, що відповідач жодним чином не порушував і не порушує права позивачки. Сторони як володіли квартирою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.02.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. за номером запису № 494, так і продовжують володіти даною квартирою на такій самій правовій підставі в тих самих частках. Тобто сторони при придбанні квартири вже визначили її придбання у рівних частках, такі частки не мали б підлягати подальшому поділу. ОСОБА_2 та адвокат Кравинська Ю.В. уклали Договір про надання правової допомоги № 05/04-2024 від 05.04.2024 та додаток № 2 до нього (копії наявні у матеріалах справи), згідно з умовами якого адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу, яка полягає у складанні документів, представництві та захисті інтересів клієнта, виконанні усіх інших передбачених законодавством України дій з усіх питань у цивільній справі № 754/2840/24, у цивільній справі № 754/3286/24. Вартість витрат на правову допомогу, які заявляються станом на липень 2024 року становить 20 800,00 грн. Додатковою ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 20800,00 грн. Ухвалу суду мотивовано тим, що даний спір виник через необґрунтовані дії позивачки, права якої на момент звернення до суду не були порушені, не визнані чи оспорювані. Суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20800,00 грн, заявлені відповідачем, відповідають критеріям реальності, розумності та справедливості, є обґрунтованими і пропорційними до предмета спору. Позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказану додаткову ухвалу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким у стягненні судових витрат на користь відповідача відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним із наданими адвокатом послугами під час розгляду справи. Стверджує, що спір виник не через необґрунтовані дії позивачки, оскільки між сторонами не було досягнути згоди про визначення часток у спільному майні подружжя. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. В судовому засіданні в апеляційному суді взялиучасть та її представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокат Гурез І.О., яка підтримали апеляційну скаргу, просила задовольнити з викладених підстав.Представниця відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кравинська Ю.В. у судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила суд: «Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 69,70 кв.м. В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати за ОСОБА_1 право власності на "?" частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 69,70 кв.м. В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати за ОСОБА_2 право власності на "?" частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 69,70 кв.м». Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що за час шлюбу подружжям було набуте майно, що належить їм на підставі спільної сумісної власності - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 24.02.2004. Квартира була набута сторонами за час шлюбу, такий об`єкт є спільною сумісною власністю подружжя, у зв`язку з чим підлягають поділу між подружжям. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року у справі прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити порядку загального позовного провадження. 09 квітня 2024 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про продовження процесуального строку, в якому вона просила суд надати додатковий п`ятнадцятиденний строк для складання і подання відзиву у справі № 754/3286/24. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року клопотання представниці ОСОБА_2 - адвоката Кравинської Ю.В. про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено. Надано відповідачу додатковий строк для на подання відзиву на позовну заяву у справі 754/3286/24. 28 травня 2024 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла заява про затвердження мирової угоди. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у затвердженні мирової угоди і продовжено судовий розгляд. 08 липня 2024 року від представниці позивачки надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, в якій вказано, що сторони вирішили спір у позасудовому порядку. 09 липня 2024 року від представниці відповідача через електронну пошту суду надійшла заява про обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без розгляду. Заяву представниці ОСОБА_2 - адвоката Кравинської Юлії Вікторівни про обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу повернуто без розгляду. Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У постанові від 31 січня 2022 року у справі № 462/1026/19 Верховний Суд зауважив, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Предметом розгляду даної справи було поділ майна подружжя, яке позивачка вважала спільною сумісною власністю сторін. Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. У постанові у справі № 640/18895/15 від 15 квітня 2021 року Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що спірна квартира належала сторонам на праві спільної часткової власності згідно з умовами договору, тобто кожному із подружжя належало по 1/2 частини квартири, відповідно, на спірну квартиру не поширюється режим спільної сумісної власності, оскільки при її набутті сторони визначили інший правовий режим - спільна часткова власність. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у рівних частках квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24 лютого 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О., зареєстрованого в реєстрі за номером №

494. Відповідно до інформаційної довідки № КВ-2024 № 21543 від 17.06.2024, наданої КП КМР «КМ БТІ», згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (в рівних долях) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Біляєвим В.О., приватним нотаріусом Київського міського нотокругу 24.02.2004, № 494, зареєстрованого в Бюро 04.03.2004, за реєстровим № 1778. Згідно з інформаційною довідкою № 386175038 від 09.07.2024 з Державного реєстру речових прав за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , розмір часток по на підставі договору купівлі-продажу від 24.02.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О., зареєстровано в реєстрі за номером №

494. Таким чином на момент звернення позивачки з даним позовом до суду у сторін квартира АДРЕСА_1 перебувала у спільній частковій власності сторін та частки вказаного нерухомого майна була зареєстрована за позивачкою у встановленому законом порядку. Право позивачки на вказану частку майна відповідачем визнавалось та не оспорювалось. Яким чином відповідач порушує її права позивачем необґрунтовано ні в позовній заяв, ні під час розгляду справи. Суд першої інстанції зауважив, що від дня відкриття провадження у справі до постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без розгляду позивачка так і не уточнила свої позовні вимоги, а саме - право власності на яку частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 69,70 кв.м. позивачка просить визнати на нею, а яку за відповідачем. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що даний спір виник через необґрунтовані дії позивачки, права якої на момент звернення до суду не були порушені, не визнані чи оспорювані. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Звернення позивача до суду із позовом та відкриття провадження у справі вимагає від іншого учасника справи відповідача вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності відкриття провадження у справі: вивчення позовної заяви, її мотивів і доводів, за необхідності підготовки відзиву на позов, інших заяв по суті справи чи заяв з процесуальних питань, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях тощо, а тому і у випадку залишення позовної заяви без розгляду мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку із зверненням позивача із позовом та відкриття провадження у судовій справі. Самим фактом звернення до суду із такою заявою позивач визнав передчасність пред`явлення позову до відповідача, а отже, необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 902/136/21 та від 16.02.2023 у справі № 917/243/22. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові у справі № 755/9215/15-ц від 19.02.2020 вказала, що з запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу надано: - договір про надання правової допомоги № 05/04-2024 від 05.04.2024, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Кравинською Юлією Вікторівною, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу, яка полягає у складанні документів, представництві та захисті інтересів Клієнта, виконанні усіх інших передбачених законодавством України дій з усіх питань по цивільній справі № 754/2840/24, по цивільній справі № 754/3286/24 (п.1.1 договору) (а.с. 35, 36); - додаток № 2 від 04.06.2024 до договору про надання правової допомоги № 05/04-2024 від 05.04.2024, в якому затверджено протокол погодження № 2 обсягу, вартості, умов оплати послуг правової допомоги, за яким: представництво та захист інтересів Клієнта в суді в межах м. Києва - 3600,00 грн / 1 засідання; завершальний платіж (оплата за консультативну роботу в ході справи, комплексну діяльність адвоката щодо вирішення конкретної правової проблеми Клієнта, здійснення адвокатом матеріально-правової та процесуально-правової кваліфікації обставин справи, вироблення та за потреби коригування правової позиції в процесі розгляду справи судом) - 10 (десять) тисяч гривень, що сплачується не пізніше чотирнадцяти банківських днів з дня набуття законної сили рішенням/постановою суду чи ухвалою суду, якою припиняється розгляд справи (а.с. 37, 90); - платіжні інструкції № 174338283 від 26.04.2024 на суму 3600,00 грн, № 18261275 від 08.07.2024 на суму 1800,00 грн; - ордер серії АІ № 1583896 від 05.04.2024 (а.с 38); - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10341/10 від 08.11.2021 (а.с. 39). Задовольняючи заяву відповідача про стягнення судових витрат у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, шо витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20800,00 грн, заявлені відповідачем, відповідають критеріям реальності, розумності та справедливості, є обґрунтованими і пропорційними до предмета спору. При цьому, суд повністю відхилив заперечення сторони позивача щодо цієї заяви. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Так, з матеріалів справи вбачається, що адвокат Кравинською Ю.В. під час розгляду даної справи у суді першої інстанції представляла інтереси відповідача у трьох судових засіданнях 30.04.2024, 30.05.2024 та 09.07.2024, що адвокат оцінила 10800,00 грн. Також стороною відповідача заявлено до компенсації правової допомоги за завершальний платіж в сумі 10000,00 грн. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Вирішуючи питання розподілу судових витрат на правову допомогу суд також враховує заперечення позивачки щодо розміру витрат. Апеляційний суд вважає, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 800,00 грн не можуть бути відшкодовані позивачкою у повному обсязі. Враховуючи предмет спору, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, зважаючи на те, що розгляд справи по суті заявлених вимог не було завершено, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача та стягнення на його користь 5400 грн на відшкодування понесених на правову допомогу витрат. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткова ухвала суду першої інстанції - зміні щодо визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Гурез Іванною Олександрівною, задовольнити частково. Додаткову ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 5400 (п`ять тисяч чотириста) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текстскладено04 лютого 2025 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді В.В. Соколова Т.О. Невідома