Ухвала КЦС ВС № 619/3545/20

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2025 року м. Київ справа № 619/3545/20 провадження № 61-17534ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція», яка підписана представником Муха Андрієм Ігоровичем, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П., у справі за позовом Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Офіс Генерального прокурора України про відшкодування збитків заподіяних кримінальним правопорушенням, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» (далі - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування збитків заподіяних кримінальним правопорушенням, в якому просили стягнути солідарно з відповідачів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 1 222 547,49 грн. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року у складі судді Калиновської Л. В., у задоволенні позову ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Офіс Генерального прокурора України про відшкодування збитків заподіяних кримінальним правопорушенням - відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаргою Мухи А. І., який діє в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року в складі судді Калиновської Л. В., у справі за позовом ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Офіс Генерального прокурора України про відшкодування збитків заподіяних кримінальним правопорушенням - відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що: у липні 2020 року ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» звернулась до Дергачівського районного суду із даним позовом; справа неодноразово призначалась до розгляду; 12 жовтня 2021 року відбулось судове засідання у якому Муха А. І. , як представник ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» приймав участь у розгляді справи; рішенням Дергачівського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року у задоволенні позову ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» відмовлено. Отже, Муха А. І. був повідомлений належним чином про розгляду справи у судовому засіданні 12 жовтня 2021 року, у якому ухвалено рішення суду; згідно із загальнодоступними даними з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Дергачівського районного суду Харківської області надіслано для оприлюднення 21 жовтня 2021 року, зареєстроване 21 жовтня 2021 року, забезпечено надання загального доступу 23 жовтня 2021 року; таким чином, у позивача була об`єктивна можливість ознайомитися з рішенням суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень; посилання на те, що справа за апеляційною скаргою на рішення суду від 12 жовтня 2021 року перебувала в провадженні Харківського апеляційного суду є необґрунтованим; перевіркою даних єдиної системи документообігу суду та матеріалів справи встановлено, що в провадженні Харківського апеляційного суду перебував лише виділений матеріал за апеляційною скаргою Мухи А. І., який діє інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 29 березня 2021 року. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2022 року зазначена апеляційна скарга була визнана неподаною та повернута заявнику. Інших справ в провадженні Харківського апеляційного суду не перебувало, апеляційна скарга на від 05 листопада 2021 року на рішення суду 12 жовтня 2021 року в матеріалах цивільної справи відсутня; за змістом частини другої статті 358 ЦПК України, з урахуванням обізнаності позивача про розгляд справи судом першої інстанції, для поновлення строку на апеляційне оскарження даного рішення суду може бути лише наявність виникнення обставин непереборної сили, які скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не наведені; зазначені позивачем підстави для поновлення попущеного строку на оскарження рішення суду від 12 жовтня 2021 року, а саме звернення з апеляційною скаргою у встановлені законом строки та неможливість встановити процесуальну долю зазначеної скарги у зв`язку із відсутністю доступу до судової електронної справи можуть бути підставою для звернення до суду першої інстанції з клопотанням про відновлення втраченого провадження за апеляційною скаргою від 05 литопада 2021 року; враховуючи, що апеляційна скарга подана після спливу одного року, колегія суддів вважала, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Мухи Андрія Ігоровича, який діє в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» слід відмовити. У грудні 2024 року ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» через систему «Електронний суд» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником Муха А. І. на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року, в якій просило скасувати ухвалу суду, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано те, що апеляційна скарга подана повторно у даній справі у зв`язку із тим, що раніше внесена апеляційна скарга у провадження судів не надійшла з невідомих для апелянта підстав. Таким чином, відповідно до поштової декларації № 4236336 від 05 листопада 2021 року позивачем у межах строку апеляційного оскарження вищевказаного судового рішення Дергачівського районного суду, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення. Саме тому апелянт вважає, що апеляційним судом не прийнято до уваги те, що апелянт виконав вимоги процесуального закону у строки із застосуванням частини шостої статті 124 ЦПК України, проте доступу до перегляду судового рішення у апеляційному порядку не отримав через незалежні від його волі обставини. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року). Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) вказано, що: «загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що: «відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц). ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним досудових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII». У пунктах 91-96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що: «позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу. ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску. Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав. Зокрема, ЄСПЛ у справах «+4 посилання» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності. Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається). Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження». Сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року в справі № 186/972/18 (провадження № 61-19251св20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року в справі № 200/13452/18 (провадження № 61-8954 св 23)). Апеляційний суд встановив, що: ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» є позивачем у справі та було повідомлено про розгляд даної справи через представникаМуха А. І.; апеляційна скарга на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року подана 03 грудня 2024 року представником Муха А. І., який діє в інтересах ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», тобто після спливу більше одного року з дня складення повного тексту судового рішення; виключні випадки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України відсутні. За таких обставин, встановивши, що ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» подало апеляційну скаргу 03 грудня 2024 року, тобто, після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження. Посилання в касаційній скарзі на те, що дана апеляційна скарга подається вдруге, а вперше подана апеляційна скарга відсутні в суді, не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки не доводить наявність виключних випадків, за яких може бути відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, яка подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою. Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція», яка підписана представником Муха Андрієм Ігоровичем, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року у справі за позовом Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Офіс Генерального прокурора України про відшкодування збитків заподіяних кримінальним правопорушенням. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Є. В. Краснощоков В. І. Крат