Постанова Хмельницький апеляційний суд № 670/1/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2025 року м. Хмельницький Справа № 670/1/24 Провадження № 22-ц/820/109/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., секретаря: Ковальової А.І., учасники справи: апелянтка ОСОБА_1 та її представник адвокат Урода О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2024 року (суддя Мамаєв В.А.) за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства та внесення відомостей про батька до актового запису про народження дитини, в с т а н о в и в : У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства та внесення відомостей про батька до актового запису про народження дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з липня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю, як чоловік і дружина в будинку позивачки в АДРЕСА_1 , і вели спільне господарство. В період сумісного проживання ОСОБА_2 завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки та ОСОБА_4 народився спільний син - ОСОБА_5 . У зв`язку із тим, що із батьком дитини вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі, запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень вчинено згідно із ч. 1 ст. 135 СК України за вказівкою матері. За життя ОСОБА_4 піклувався про перебіг вагітності ОСОБА_2 , а після народження сина виховував, забезпечував та утримував його. ОСОБА_4 відвідував школу, цікавився успіхами сина. Позивач та ОСОБА_4 як сім`я відвідували родину ОСОБА_4 - матір і батька, які признавали онука. Після отримання повістки про мобілізацію ОСОБА_4 пішов служити у ЗСУ. Позивач разом із сусідами проводжали його на війну із будинку в с. Карижин. Під час служби ОСОБА_4 постійно телефонував до ОСОБА_2 та цікавився життям і успіхами сина, пересилав кошти на його утримання та потреби сім`ї. ОСОБА_4 загинув на війні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті виникла потреба в оформленні спадкових прав дитини після смерті батька, і з огляду на це, встановлення факту батьківства має суттєве значення для подальшого захисту майнових та немайнових прав та інтересів ОСОБА_3 . Із урахуванням уточнених позовних вимог позивачка просила суд встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 у Харківській області, Куп`янському районі, в селі Вільшана, являється батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; внести зміни в актовий запис № 20 від 28 березня 2013 року про народження ОСОБА_3 , зроблений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Віньковецького районного управління юстиції у Хмельницькій області, вказавши: у графі «прізвище дитини» - « ОСОБА_6 », а у графі «батько дитини» - « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2024 року позов задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Вільшана Куп`янського району Харківської області, являється батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Карижин Віньковецького району Хмельницької області. Внесено зміни до актового запису № 20 від 28.03.2013 року про народження ОСОБА_3 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Віньковецького районного управління юстиції у Хмельницькій області, вказавши: прізвище дитини - ОСОБА_6 , батько дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що досліджені у сукупності та взаємозв`язку докази, у тому числі показання свідків, свідчать про доведеність факту батьківства ОСОБА_7 щодо дитини ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не з`ясував чи відкривалась спадщина, чи зверталась позивач із заявою про прийняття спадщини та чи є належним відповідачем у справі ОСОБА_1 . Звертаючись із даним позовом до суду, позивачем не було залучено до участі у справі як відповідача чи третю особу орган державної реєстрації актів цивільного стану. Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що встановлення факту батьківства померлої особи у позовному провадженні, без вимоги щодо спору про право, суперечить змісту позовного провадження, предметом якого, обов`язково має бути спір про право, а позивач лише зазначив, що ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позову, а тому є належним відповідачем. Судом першої інстанції із порушення норм процесуального права було прийнято уточнену позовну заяву, яка підписана особою яка не має цивільно-процесуальної дієздатності та не може бути позивачем у справі, а саме, у первісній позовній заяві позивачем була зазначена ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_3 , а в уточненій позовній заяві позивачами зазначено ОСОБА_3 , якому лише 11 років, та ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_3 . На думку апелянта, висновок судово-генетичної експертизи є не об`єктивним, оскільки дослідження проводились без матеріалів судової справи, яка була витребувана Хмельницьким апеляційним судом для перегляду ухвали суду про призначення експертизи. Також зазначає, що відповідачем заявлялись клопотання про виклик свідків, про витребування доказів, в задоволенні яких відповідачу було відмовлено, а допитано лише свідків позивача. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На думку позивача у висновку судово-генетичної експертизи немає жодних процесуальних порушень. Також стороною відповідача під час розгляду справи в суді не було заявленого жодного клопотання, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі. В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та її представник адвокат Урода О.В. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явилася, поро час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , матір`ю якого є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серія НОМЕР_1 від 28.03.2013 року. ОСОБА_2 є законним представником свого сина ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , в селі Вільшана, Куп`янського району, Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 30.11.2023 року. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у період з 2012 року по день мобілізації в ЗСУ останнього проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. Під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народилася спільна дитина, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Оскільки шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано не було, відомості про батька дитини ОСОБА_3 були записані за вказівкою матері згідно з частини першої статті 135 СК України. Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00043048456 від 10.01.2024 року відомості про батька ОСОБА_3 у Книзі реєстрації народжень записані за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Зазначені факти підтверджуються довідкою Віньковецької селищної ради від 12.12.2022 року №3322 та показами свідків, які були допитані в судових засіданнях: Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що він є сусідом ОСОБА_2 . Дійсно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 більше десяти років проживали як сім`я в АДРЕСА_1 . Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_2 , чоловік якої ОСОБА_10 допомагав їй по господарству. Вони сім`ями разом ходили в ліс по дрова, посівали на свята. Батьком сина ОСОБА_2 - ОСОБА_11 є ОСОБА_12 . Свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона у с. Карижин проживає з 1968 року і знає ОСОБА_2 з народження. В 2012 році в с. Карижин з`явився ОСОБА_4 , який проживав разом із ОСОБА_2 . ОСОБА_4 водив сина ОСОБА_11 в садочок і школу. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя визнавав ОСОБА_3 своїм сином та проживав разом з ОСОБА_2 з 2012 року, однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з якою вони вели спільне господарство, проживаючи за місцем реєстрації ОСОБА_2 . Згідно висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/102-24/6388-БД від 24.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Ймовірність даної події складає 99,999 %. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України). Дитина має право знати своїх батьків (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини). Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема матір`ю дитини. Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15 (провадження № 61-2239св21). Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану. Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства. Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що факт батьківства ОСОБА_4 по відношенню до дитини ОСОБА_3 підтверджується висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/102-24/6388-БД від 24.05.2024 року, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Водночас, судом першої інстанції враховано також й інші докази, які підтверджують факт батьківства, в їх сукупності. Судове рішення відповідає приписам статті 130 СК України, є обґрунтованими, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які відповідач послався у апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди із висновками судової молекулярно-генетичної експертизи, неналежності цього доказу та неправильності оцінки його судом. Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що однозначної відповіді на запитання чи є ОСОБА_4 батьком ОСОБА_3 висновок експертизи не містить, колегія суддів зазначає, що на підставі об`єктивних даних висновком експертизи встановлена біологічна спорідненість між малолітнім ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_4 , ймовірність спорідненості складає 99,99%. При цьому суд враховує, що відповідачем ОСОБА_1 в порядку статті 81 ЦПК України не надано будь-яких інших доказів на спростування вказаних обставин. Щодо доводів апеляційної скарги про незалучення по справі всіх належних відповідачів, то оскільки за інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилася, батько спадкодавця ОСОБА_4 помер, тому саме ОСОБА_1 , мати спадкодавця, як спадкоємець першої черги є належним відповідачем по справі. Твердження апелянтки щодо інших процесуальних порушень підлягають відхиленню, оскільки порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення підстави для розподілу судових витрат у суді апеляційної інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 04 лютого 2025 року. Судді Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк