Ухвала КАС ВС № 520/18421/24

УХВАЛА 03 лютого 2025 року м. Київ справа №520/18421/24 адміністративне провадження № К/990/3443/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №520/18421/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування пункту наказу, наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Харківський області №538 від 11 червня 2024 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківський області»; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківський області №258 о/с від 17 червня 2024 року «По особовому складу», яким звільнено зі служби в поліції з 25 жовтня 2024 року; - поновити позивача на службі в поліції на посаді з 17 червня 2024 року; - стягнути з ГУНП Харківської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 червня 2024 року по час фактичного поновлення на службі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №520/18421/24 скасовано. Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Харківський області №538 від 11 червня 2024 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківський області». Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківський області №258 о/с від 17 червня 2024 року «По особовому складу», яким звільнено зі служби в поліції з 17 червня 2024 року. Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді з 18 червня 2024 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 18 червня 2024 року по час фактичного поновлення на роботі по 23 грудня 2024 року у розмірі 141632 (сто сорок одна тисяча шістсот тридцять дві) грн 82 (вісімдесят дві) коп. 27 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронного суду» надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №520/18421/24. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, Суд виходить з наступного. Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв`язку з перебуванням на якій виник цей спір (оперуповноважений сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до примітки статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції». Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до категорії справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключної обставини, наведеної у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник зазначає, що ця справа має виняткове значення для нього, оскільки предметом спору у цій справі є зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, які в подальшому призведуть до безпідставного здійснення виплат на користь конкретної фізичної особи коштів з Державного бюджету України, який складає матеріальну основу реалізації державою своїх гуманітарних, економічних та політичних функцій, спрямованих на забезпечення кожній людині належних умов життя. Також скаржник вказує, що для відповідача ця справа має виняткове значення, оскільки для підтримання службової дисципліни на належному рівні серед поліцейських, та ефективного та професійного виконання службових обов`язків, органом державної влади вживаються заходи по підтриманню службової дисципліни серед поліцейських, особливо у воєнний час. Кожне скасування дисциплінарних стягнень судами знижує рівень дисципліни серед поліцейських та призводить до виконання службових обов`язків з порушеннями вимог чинного законодавства, що вкрай негативно сказується на авторитеті поліції в очах суспільства. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Проте, посилання скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього, не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів та лише загальні посилання на бюджетні витрати та можливі наслідки таких витрат, за відсутності вмотивованих підстав, не свідчать про винятковість цієї справи, доводи скаржника в цій частині зводяться виключно до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій та переоцінки доказів у справі. Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом. У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи, яка відноситься до справ незначної складності. Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №520/18421/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування пункту наказу, наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.М. Соколов С.А. Уханенко