Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3621/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3621/24 пров. № А/857/21972/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Матковської З.М., суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шумського Бориса Анатолійовича на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі №140/3621/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення ( головуючий суддя першої інстанції Денисюк Р.М., час ухвалення за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту 24.07.2024),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000026 від 03.10.2023. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач переміщувала дитяче взуття вагою 39,8 кг, кількістю 40 пар, загальною вартістю 55,60 доларів США, у вигляді супроводжуючого багажу з Республіки Польща в Україну. На підтвердження вартості товару позивачем було подано інвойс від 27.09.2023 № 117, в якому зазначено, що продавцем є WENZHOU INTERNATIONAL ECO. & TEC.CO-OPERATION CO.,LTD (китайська компанія імпортер), а покупцем ОСОБА_1 , яка придбала товар «Children`s shoes that cover the ankles Mix» (дитяче взуття, що закриває щиколотку), кількістю 40 пар, вартістю за одиницю 1,39 доларів США та загальною вартістю 55,60 доларів США. Проте, Волинська митниця винесла рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів від 03.10.2023 №UA205110/2023/000026, у графі 18 якого зазначено: «відповідно до пункту 1 статті 368 Митного кодексу України (далі МК України) не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023, МД-1 № ЄЄ.34526 від 02.10.2023». Митний орган відкоригував вартість задекларованого дитячого взуття із 1,39 доларів за одиницю до 20,43 доларів США, відповідно загальна вартість змінилась із 55,60 доларів США на 817,10 доларів США, у зв`язку із чим позивач була змушена сплатити завищену суму митних платежів вказану в уніфікованій митній квитанції МД-1 №034723 в сумі 3398,84 грн. Позивач не погоджуючись з таким рішенням звернувся з позовом до суду. Рішенням Волинського окружного суду від 24 липня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, представником позивача подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що спірне рішення відповідач прийняв внаслідок ненадання позивачем документів роздрібної торгівлі, які місять відомості щодо вартості товарів, надання яких передбачено пунктом 1 статті 368 Митного Кодексу України( далі МК України). Просить суд звернути увагу на те, що митний орган прийняв оскаржуване рішення на основі старої редакції частини першої цієї статті МК України, чинної до 19.07.2022, а суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки та неправильно застосував норми матеріального права. Тобто, чинна редакція частини першої статті 368 МК України визначає документи, які підтверджують фактурну вартість товарів для цілей їх оподаткування при переміщенні (пересиланні) через митний кордон України. Такими документами є касові або товарні чеки, ярлики, банківські виписки, електронні повідомлення з інтернет-магазинів, інші документи, які містять відомості про вартість таких товарів. Відтак, на підтвердження фактурної вартості для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України передбачено було надати саме документи роздрібної торгівлі, а не «інші документи, які містять відомості про вартість таких товарів», як зазначено у чинній редакції частини першої статті 368 МК України. З наведеного слідує, що законодавець розширив перелік документів, які підтверджують фактурну вартість товарів для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України. Зазначені зміни до МК України не враховані судом першої інстанції під час прийняття рішення. При цьому, чинне законодавство не забороняє громадянам здійснювати купівлю товарів в іноземних суб`єктів господарювання, які є учасниками міжнародної торгівлі, для особистих потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. Разом з тим, продавець товару іноземна компанія-імпортер WENZHOU INTERNATIONAL ECO. & TEC.CO-OPERATION CO.,LTD (Китай), здійснюючи міжнародну торгівлю, використовує у господарській діяльності інвойси. Звертає увагу суду, що позивач надав митному органу митну декларацію від 28.09.2023р., Invoіce №117 від 27.09.2023 та супровідний документ Т1 для підтвердження вартості товару. Так, згідно Invoіce №117 від 27.09.2023 продавцем є WENZHOU INTERNATIONAL ECO. & TEC. CO-OPERATION CO.,LTD (китайська компанія імпортер), а покупцем ОСОБА_1 (FT508246 м. Володимир, вул. Зелена, 7, Україна), яка придбала товар «Children`s shoes that cover the ankles Mix» (дитяче взуття, що закриває щиколотку), кількістю 40 пар, вартістю за одиницю 1,39 доларів США та загальною вартістю 55,60 доларів США. Ціна товару в Invoіce №117 від 27.09.2023 відповідає фактурній вартості, зазначеній в митній декларації 28.09.2023р. Відомості, зазначені в Invoіce №117 були підтверджені POL - CEL Sp z o.o. Agencja i Magazyn Celny (ТОВ «ПОЛ-ЦЕЛ» склад і митне агентство). Із транзитної декларації (Т1) №23PL301010NU66F256 та акту проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.09.2023 вбачається, що відправником товару є POL - CEL Sp z o.o. Agencja i Magazyn Celny (2) (ТОВ «ПОЛ-ЦЕЛ» склад і митне агентство), місце завантаження Хелм (S17), місце розвантаження Володимир Волинський (S18), а одержувачем ОСОБА_1 , здійснювала перевезення автомобілем з д.н.з НОМЕР_1 дитячого взуття, а саме: «Взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове: торгівельна марка «JONG GOLF», країна виробництва Китай». Отже, наявність поданого позивачем на підтвердження фактурної вартості товарів комерційного інвойсу №117 від 27.09.2023 жодним чином не змінює комерційну мету продавця товару, яка полягає в отриманні прибутку від такої діяльності, однак не підтверджує такої мети в покупця товару. Апелянт зазначає, що Митним органом під час прийняття рішення не дотримано вимог частини четвертої статті 368 МК України, оскільки не наведено наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів. Внаслідок цього безпідставно здійснено визначення вартості товарів на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Як наслідок, апелянт зазначає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 20,53 доларів США за кг. внаслідок проведеного визначення митної вартості та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості товару. Слід зазначити, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості. Твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та увалити нове рішення, яким позов задовольнити повному обсязі. Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 28.09.2023 на митному посту «Устилуг» Волинської митниці громадянкою ОСОБА_1 з метою переміщення через державний кордон України товару подано митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності, згідно якої задекларовано товар - взуття підліткове вагою 39,8 кг, кількістю 40 пар, загальною вартістю 55,60 доларів США (а. с. 13). Для підтвердження вартості товару позивачем було надано інвойс № 117 від 27.09.2023 (а. с. 16, переклад а. с. - 16). 28.09.2023 посадовими особами Волинської митниці складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, в якому зазначено, що під час проведення повного митного огляду ТЗ р.н.з. НОМЕР_2 встановлено, що у вантажному відділенні автомобіля переміщується до України товар: взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове, торгівельна марка «JONG GOLF», країна виробництва Китай, загальною кількістю 8 пар дитячого вагою 4,8 кг брутто, 440 пар підліткового вагою 396 кг (брутто), загальною вагою 400,8 кг (брутто); подано товаросупровідні документи: декларацію №23PL301010NU66F256 від 27.09.2023 та інвойси №110-118 від 27.09.2023 на товари, які належать водію та пасажирам, загальною вартістю 622,76 дол. США. 03.10.2023 Волинською митницею прийнято рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів №UA205110/2023/000026, згідно з яким митним органом задекларований позивачем товар визначено як взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове; торгівельна марка «JONG COLF», код товару 640419900, та визначено вартість товару за одиницю 20,43 доларів США, загальну вартість товару визначено 817,10 доларів США (29880,20 грн) (а. с. 12). У графі 18 оскаржуваного рішення від 03.10.2023 №UA205110/2023/000026 зазначено обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, а саме: відповідно до пункту 1 статті 368 МКУ не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023 та МД-1 № ЄЄ34526 від 02.10.2023). Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення для справляння митним органом з позивачем митних платежів відповідач склав уніфіковану митну квитанцію МД-1 серія ЄЄ №034723 від 03.10.2023 та нарахував митні платежі на загальну суму 3398,84 грн (а.с. 14). Відповідно до копії чеку № 5480 від 03.10.2023 позивач здійснила оплату зазначених митних платежів (а. с. 14 зворот). Не погоджуючись із рішенням митного органу від 03.10.2023.№ UA205110/2023/000026, позивач звернулась до суду за захистом свого, як вона вважає порушеного права. Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що наявна суттєва різниця між вартістю товару (взуття на підошві з гуми, пластмаси, натуральної або композиційної шкіри та з верхом з текстильних матеріалів, код 6404199000), задекларованого позивачем (1,39 доларів), та вартістю схожих (подібних) товарів за тим самим кодом, що розмитнювався у той же період, є підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Крім цього, позивач не надала жодного доказу на підтвердження проведення розрахунків за придбаний товар, оскільки за загальним правилом при придбанні товарів фізичними особами розрахунок проводиться на місці чи через мережу Інтернет (в разі замовлення товарів через інтернет-сайти, в тому числі іноземні), а відтермінування платежу, якщо таке і мало місце, повинно підтверджуватись відповідним договором, чого при здійсненні митного контролю встановлено не було. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України. Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару. Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України). Частиною 5 статті 54 МК України встановлено що, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та зокрема у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів. Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною 3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами врегульовано розділом ХІІ МК України. За правилами статті 364 МК України цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. У випадку переміщення громадянами-підприємцями через митний кордон України товарів, пов`язаних зі здійсненням ними підприємницької діяльності, митне оформлення здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються. Положення цього розділу не поширюються на товари, що переміщуються особами, які користуються митними пільгами згідно із розділом XIII цього Кодексу, крім випадків, установлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.365 МК України, громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України. Частиною першою статті 368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості (частина третя статті 368 МК України). У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу шляхом прийняття письмового рішення за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Із змісту оскаржуваного рішення від від 03.10.2023 №UA205110/2023/000026 вбачається, що обставинами його прийняття та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, є: відповідно до пункту 1 статті 368 МК України не надано касові та товарні чеки, ярлики та інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Митна вартість товарів відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023). Тобто, спірне рішення митний орган прийняв внаслідок ненадання позивачем документів роздрібної торгівлі, які місять відомості щодо вартості товарів, надання яких передбачено ч.1 ст.368 МК України. Суд звертає увагу апелянта, що документ, який надала ОСОБА_1 митному органу для підтвердження митної вартості товару (дитячого взуття) є інвойс № 117 від 27.09.2023року. Колегія суддів зазначає, що інвойс є комерційним документом. Однак, позивач не надала Волинській митниці жодних документів, які б могли підтвердити визначення фактурної вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів, таких як касові або товарні чеки, ярлики, банківські виписки, електронні повідомлення з інтернет-магазинів, або інші документи, які б містили відомості про вартість ввезених нею товарів (дитячого взуття). Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 як фізична особа, не надала жодних документів з переліку тих, які передбачені у ч.1 ст.368 МК України. Одночасно, варто також зазначити, що інвойс (який є комерційним документом), не може підтверджувати фактурну вартість товару, ввезеного на митну територію України позивачем, оскільки свідчить про комерційну мету такого ввезення, що прямо суперечить приписам ч.1 ст.364 МК України. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво». Оскільки позивач ОСОБА_1 не є підприємцем, що не спростовано при прийняті оскаржуваного рішення (вказана обставина визнається учасниками справи), вказане виключає можливість підтвердження фактурної вартості товару, що ввозився (дитячого взуття) наданим інвойсом. Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Крім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок. Таким чином, інвойс - це комерційний рахунок (товаросупровідний документ), який продавець виписує (оформляє) покупцю за певну партію товару. В інвойсі зазначають, зокрема найменування та адреси продавця і покупця; дату й номер замовлення покупця; опис проданого товару; інформацію про пакування; ціну товару; умови постачання та платежу. Вартість товару в інвойсі зазначають за умовами ЗЕД-контракту. Оформлений інвойс підтверджує обов`язок покупця оплатити товар, відвантажений на його адресу. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, на ще одну важливу обставину, а саме на те, що в інвойсі від 27.09.2023 №117, який наявний у матеріалах справи відсутній підпис продавця чи іншої особи, яка від імені продавця його видала. У 1983 році Робоча група із спрощення процедур міжнародної торгівлі (РГ.4) прийняла Рекомендацію №6. Ця Рекомендація передбачає формуляр-зразок саме комерційного рахунку, який приведений у відповідність з Формуляром зразком Організації Об`єднаних Націй, для використання в міжнародній (зовнішній) торгівлі. Відсутність підпису уповноважених сторін на інвойсі, суперечить вищевказаній Рекомендації, яка надає можливість застосування електронного фактурування саме в комерційних цілях для великих, малих і середніх підприємств, проте не для громадян, які не є суб`єктами міжнародної торгівлі. У спірному випадку ОСОБА_1 виступає як споживач, яка купує та замовляє товари для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності, а тому відповідно до ч.1 ст.368 МК України зобов`язана для підтвердження фактурної вартості товарів, що переміщалися через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів надати митному органу касові або товарні чеки, ярлики, банківські виписки, електронні повідомлення з інтернет-магазинів, чи інші документи, які б містили відомості про вартість таких товарів. Водночас, відповідно до ч.6 ст.344 Господарського кодексу України рахунок-фактура (інвойс) належить до комерційних документів і використовується при міжнародних розрахунках. З огляду на вказане, інвойсом не може бути підтверджена фактурна вартість товару, який споживач купує для власних потреб. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу апелянта і на те, що товар, який ввозився ОСОБА_1 , а саме взуття дитяче та підліткове на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів та штучної шкіри, нове заявлений за кодом 6404199000. Одночасно, у оскаржуваному рішенні, митний орган для визначення митної вартості товару прийняв до увагу за основу митну декларацію №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023 з ЄАІС та визначив вартість у розмірі 20,53 доларів США/кг. З витягу митної декларації №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023 видно, що код товару - 6404199000 є ідентичний тому коду товару, що ввозився ОСОБА_1 . Згідно додатком до Закону України «Про Митний тариф України» від 19.10.2022р. №2697-IX до групи 64 (взуття, гетри та аналогічні вироби; їх частини), відноситься товарна позиція за кодом 6404 - це взуття на підошві з гуми, пластмаси, натуральної або композиційної шкіри та з верхом з текстильних матеріалів, під кодом 6404199000 вказано - інше. Отже, колегія суддів вважає, що суттєва різниця між вартістю товару (взуття на підошві з гуми, пластмаси, натуральної або композиційної шкіри та з верхом з текстильних матеріалів), задекларованого позивачем під кодом 6404199000 (вартість за одиницю 1, 39 доларів) та вартістю схожих (подібних) товарів (вартість за одиницю 20, 53 доларів), що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах за тим самим кодом 6404199000, свідчить про наявність порушень з боку декларанта і є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що митну вартість товарів, що ввозив позивач, митний орган обґрунтовано визначив відповідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби (на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари), що становить 20,53 дол. США/кг (МД №UA101040/2023/8700 від 11.09.2023). Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям відповідає, тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування. Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шумського Бориса Анатолійовича залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі № 140/3621/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін