Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/12384/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12384/24 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Євген Юрійович Суддя-доповідач: Боровицький О. А. 03 лютого 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційних скарг ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.03.2024 №063550005716 щодо відмови у призначенні пенсії; - зобов`язати призначити з 15.03.2024 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до періоду її роботи в зоні безумовного (обов`язкового) відселення період з 01.08.1990 по 28.12.1993, а також до її страхового стажу період її роботи з 28.12.1990 по 28.12.1993 та період виховання постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС її дитини з 29.12.1993 по 31.03.1999. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Також, не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідач не підлягає задоволенню а апеляційна скарга позивача підлягає задоволення з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . 15.03.2024 позивач звернулася про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 22.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення № 063550005716 про відмову у призначенні пенсії, оскільки до періодів проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не враховано період роботи в колгоспі відповідно до архівної довідки № Г-165, оскільки ім`я позивача не відповідає даним паспорта. А також не враховано період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , оскільки ім`я мами у свідоцтві про народження дитини не відповідає даним паспорта. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно з частиною 3 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років зменшення віку передбачено на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Відповідно до частини 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Згідно з частиною 2 статті 56 вказаного Закону, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Із змісту наведених правових норм слідує, що призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за вибором особи або за фактом роботи на територіях радіоактивного забруднення, або проживання. Як встановлено судом апеляційної інстанції, що відповідно до довідки, видану архівним відділом Коростенської районної державної адміністрації 03.11.2023 № 07-45/03/5475, згідно з якою вона постійно проживала і була зареєстрована в с. Базар Народицького району Житомирської області станом на 26.04.1986 по 08.12.1988, з 10.08.1989 по 25.10.1989, яке відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення. Це є підставою для застосування початкової величини зниження пенсійного віку. Також про підтвердження свого трудового стажу ОСОБА_1 надала довідку Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області № 01-16/2928 від 31.10.2023, в якій вказано, що позивач з 01.08.1990 по 28.12.1993 працювала у колгоспі "Щорса" в с. Базар Народицького району Житомирської області, яке відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення. Наведене підтверджує те, що позивач станом на 01 січня 1993 року пропрацювала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення понад 2 роки і має право на зниження пенсійного віку. Статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). Згідно із пунктами 1 та 2 Порядку №637 (з наступними змінами та доповненнями) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Згідно із пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 13 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, якi постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років. Відповідно до пункту 11 Порядку №637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України. Також як вбачається із спірного рішення про відмову у призначенні пенсії, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі відповідно до архівної довідки № Г-165 від 01.11.2023 і не враховано період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку відповідно до свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_2 , оскільки ім`я заявниці не відповідає даним паспорта. Суд при цьому зазначає, що у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 від 01.11.2016 прізвище, ім`я і по батькові позивача вказано ОСОБА_1 . Такі ж дані містять довідки № 01-16/2928 від 31.10.2023, № 07-45/03/5475 від 03.11.2023, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 . Разом з тим, у свідоцтві про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 вказано ім`я матері " ОСОБА_3 ". Довідка № Г-165 від 01.11.2023, на яку посилається відповідач, у матеріалах справи відсутня. На підтвердження періоду роботи з 01.08.1990 по 28.12.1993 у колгоспі "Щорса" є довідка № 01-16/2928 від 31.10.2023. На запит представника позивача Інститутом мовознавства ім. О.О. Потебні надано роз`яснення від 14.03.2024 № 131/51, згідно з яким ім`я "Лєна" є однією з розмовно-просторічних форм українського імені Олена. Ім`я "Лена" - це російський відповідник імені Олена. Імена Лєна, Лена, Олена можуть використовуватися як для позначення різних людей, так і для позначення тієї самої людини. З позиції лінгвістичної кваліфікації ідентифікатором фізичної особи є не тільки її ім`я, прізвище та по батькові, а й інші показники. Загалом кажучи, ідентифікація людини не є лінгвістичним питанням. З матеріалів справи вбачається, що саме позивач є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання має посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_5 від 24.11.1994. Період роботи позивача з 01.08.1990 по 28.12.1993 у колгоспі "Щорса", який співпав з декретною відпусткою, підтверджується довідкою № 01-16/2928 від 31.10.2023 і підлягає зарахуванню до стажу роботи. Також суд звертає увагу на те, що статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років - пенсійний вік зменшується на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи. Загальне зменшення пенсійного віку за таких умов не може перевищувати 9 років. Оскільки статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено різну кількість стажу, необхідну для призначення пенсії, яка залежить від року досягнення пенсійного віку, а від величини періоду проживання в зоні залежить момент досягнення такого віку. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2021 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2021 року - не менше 30 рік; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2021 року - не менше 31 років; Крім того, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що у позивач є наявне посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи третьої категорії серії НОМЕР_1 . Єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року № 21-1048во06 та від 4 вересня 2015 року № 690/23/15-а. Верховний Суд підтримав таку позицію у своїх постановах від 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17 та від 22 березня 2018 року у справі 588/538/16-а. Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: - посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону № 796-XII. Зважаючи на те, що позивач підтвердила документально свій період проживання та роботи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення 6 років, 2 місяці, 27 днів, а відтак і своє право на зниження пенсійного віку на 9 років, підтвердила свій страховий стаж, зокрема у періоди з період роботи позивача з 28.12.1990 по 28.12.1993 та з 29.12.1993 по 31.03.1999, який з врахуванням зарахованого відповідачем складає 24 роки, 2 місяці і 25 днів. Так, зокрема у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Зі спірного рішення відповідача вбачається, що всім суттєвим обставинам ним була надана оцінка, однак така оцінка не відповідає нормативним актам, якими він зобов`язаний керуватись. Надавши відповідну оцінку в постанові від 22 червня 2023 року у справі № 480/4288/21 Верховний Суд врахувавши, що позивачем виконано всі умови, визначені Порядком № 3-1, а тому, в силу статей 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача призначити пенсію. Враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що для повного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 15.03.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.03.2024 №063550005716 щодо відмови у призначенні пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 15.03.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до періоду роботи в зоні безумовного (обов`язкового) відселення період з 01.08.1990 по 28.12.1993, а також до страхового стажу період роботи з 28.12.1990 по 28.12.1993 та період виховання постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС дитини з 29.12.1993 по 31.03.1999. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 1453,44 грн сплаченого судового збору. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.