Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/27894/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/27894/23 Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М. Суддя-доповідач: Шидловський В.Б. 03 лютого 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Корнєєва М. М. від 29.08.2023 року ВП №63721580 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №240/5545/19, виданого 20.10.2020 Житомирським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). В обґрунтування позову вказано, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2023 року ВП №63721580, яку винесено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", є протиправною, тому підлягає скасуванню та, як наслідок, виконавче провадження - відновленню. Звертає увагу, що згідно із законом про Державний бюджет України на 2022 рік з 01.10.2022 розмір мінімальної заробітної плати став 6700 грн, а тому на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 у справі №240/5545/19 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.10.2022 повинне було проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітним плат згідно із законом про Державний бюджет України на 2022 рік, встановлених на 01.10.2022 (6700 грн.), тобто у розмірі 13400 грн. Крім того, згідно із законом про Державний бюджет України на 2023 рік, з 01.01.2023 розмір мінімальної і заробітної плати також становить 6700 грн, а територіальний орган Пенсійного фонду України продовжує нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно із законом про Державний бюджет України на 2022 рік, встановлених на 01.01.2022 (6500 грн), тобто у розмірі 13000 грн, що підтверджується роздруківкою із ППВП ПФУ інформації про складові пенсії, розрахованої 26.02.2023 та довідкою про доходи територіального органу Пенсійного фонду України від 18.09.2023. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позов задоволено. Не погодившись з судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Управління посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Ухвалою суду від 13 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебував виконавчий лист, виданий 20.10.2020 Житомирським окружним адміністративним судом у справі №240/5545/19 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двох мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Постановою державного виконавця від 27.11.2020 відкрито виконавче провадження ВП №63721580 з примусового виконання вказаного виконавчого листа. З матеріалів виконавчого провадження ВП№63721580 вбачається, що 14.04.2022 відповідачем була сформована та направлена вимога виконавця у якій вказано, що в 5-й строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік". 18.04.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській листом повідомило про те, що на виконання рішення суду проведено перерахунок підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру двох мінімальних заробітних плат, тобто 3723,00 грн, з 01.01.2019 - 4173, 00 грн, з 01.01.2020 - 4723,00 грн, з 01.09.2020 - 5000,00 грн, з 01.01.2021 - 6000, 00 грн, з 01.12.2021 - 6500, 00 грн. Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 25.07.2023 надало інформацію стосовно виконання рішення суду у справі №240/5545/19. 02.03.2023 надійшло повідомлення про виконання рішення суду та виплату стягувачу заборгованості у липні 2023 в сумі 390120, 90 грн. Головним державним виконавцем 29.08.2023 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №63721580 з підстав, визначених п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження". Вважаючи вказану постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Положеннями ст.1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 ст.3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.5 Закону №1403-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до положень ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Отже, законодавством не передбачено повноважень державного виконавця здійснювати заходи примусового виконання судового рішення у спосіб, інакший, аніж визначений безпосередньо самим виконавчим документом. Згідно із вимогами ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений ст. 63 Закону № 1404-VIII. Так, згідно з ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Отже, чинним законодавством визначено певний порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії. Так, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру. Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно зі ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18. Як встановлено судом, постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2023 року ВП №63721580 прийнята державним виконавцем на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону №1404-VIII. Підставою для прийняття цієї постанови слугувало повідомлення пенсійного органу від 02.03.2023 про виконання рішення суду та виплату стягувачу заборгованості у липні 2023 в сумі 390120, 90 грн. В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що як з`ясовано із письмової інформації від 14.04.2022, наданої відповідачу Головним управлінням ПФУ в Житомирській області, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 у справі №240/5545/19, перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснено виходячи із двох мінімальних заробітніх плат, згідно із законодавством про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто 3723,00 грн., з 01.01.2019 - 4173,00 грн., з 01.01.2020 по 31.08.2020 - 4723,00 грн., з 01.09.2020 - 5000,00 грн., з 01.01.2021 - 6000,00 грн., з 01.12.2021 - 6500,00 грн. А відтак є необґрунованим посилання суду першої інстанції, що нарахування пенсії проведено не в розмірі визначеному судовим рішенням, який повинен дорівнювати двом мінімальним заробітним платам, а в інших розмірах, оскільки до 01.10.2022 розрахунок пенсії позивача. проводився із двох мінімальних заробітніх плат, згідно із законодавством про Державний бюджет України. В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 у справі №240/5545/19 не встановлювалася кінцева дата, до якої відповідач зобов`язаний здійснювати нарахування пенсії ОСОБА_1 , виходячи із розміру двох мінімальних заробітніх плат, а відтак після постановлення судового рішення, у разі зміни правового регулювання цих правовідносин, Головне управлінням ПФУ в Житомирській області вправі змінити розмір таких виплат. Так, 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. За результатами аналізу наведених положень Велика Палата Верховного Суду у справі №240/4946/18 дійшла висновку, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України № 1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону України № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають. Наведений висновок обумовив зміну рішення Верховного Суду в частині слів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством про Державний бюджет України на відповідний рік на слова та цифри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року. Такий висновок суду не протирічить положенням статті 71 Закону України №796-ХІІ. Зазначеною правовою нормою закріплено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Однак, положення пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1774-VІІІ визначають нову розрахункову величину, яка підлягає застосуванню під час реалізації положень статті 39 Закону України №796-ХІІ, що не має своїм правовим наслідком призупинення дії такої. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом під час розгляду зразкової справи №200/9195/19-а, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду. Натомість, суд першої інстанції фактично погодився з доводами позивача про те, що рішення суду у справі № 240/5545/19 із 01.10.2022 виконується неправильно в частині нарахування та виплати розміру зазначеної доплати, зважаючи на те, що із 01.10.2022 збільшився розмір мінімальної заробітної плати із 6500 грн до 6700 грн. Відтак, на думку позивача, підвищення до пенсії стягувачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має становити 13 400 грн, а не 13 000 грн. З даного приводу колегія суддів зауважує, що в межах спірних правовідносин суд надає правову оцінку обґрунтованості винесення постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Корнєєва М. М. від 29.08.2023 року ВП №63721580 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №240/5545/19. Однак колегія суддів не надає правову оцінку діям/бездіяльності боржника щодо виконання/невиконання рішення суду у справі №240/5545/19, в частині визначеного позивачу з 01.10.2022 розміру підвищення до пенсії. З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не порушено вимоги чинного законодавства України під час винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.