Постанова 4851 № 480/6329/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2025 р. Справа № 480/6329/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, по справі № 480/6329/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №184250011641 від 27.06.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1 у зв`язку із недосягненням пенсійного віку; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ, згідно заяви від 18.06.2024. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 частково задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №184250011641 від 27.06.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2024 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у справі. У задоволенні інших вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивач звернулась до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах (із зниженням пенсійного віку) відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах призначається працівникам зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу роботи не менше 20 років у жінок, з них не менше 07 років 06 місяців на зазначених роботах Представник відповідача наголошує, що станом на дату звернення до органів ПФУ позивач не досягла 45 років, а отже звернулась за призначенням пенсії передчасно. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач 18.06.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії «за віком Список №1». Враховуючи принцип екстериторіальності вказана заява була розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та було прийнято рішення №184250011641 від 27.06.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу. У вказаному рішенні відповідач зазначив: "18.06.2024 через засоби вебпорталу Пенсійного фонду України до управління звернулась ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та надала заяву щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу за Списком № 1 відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 - IV від 09.07.2003 року ( далі Заков № 1058 -IV). Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІУ пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу роботи не менше 20 років у жінок, з них не менше 07 років 06 місяців на зазначених роботах. Вік заявниці на дату звернення становить 45 років. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж на дату звернення становить 41 рік 06 місяців 14 днів, в т. ч. пільговий стаж роботи за Списком № 1 становить 17 років 07 місяців 24 дні. До страхового стажу зараховано усі періоди. До пільгового стажу роботи за Списком № 1 зараховано усі періоди. Враховуючи вищезазначене, вирішено відмовити заявниці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за роботу за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 - IV у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого чинним законодавством. Відповідно до статті 23 Закону № 1058 - IV та статті 16 Закону України від 02.10.1996 року № 393 «Про звернення громадян», у разі незгоди громадянин має право оскаржити рішення органу, що призначає пенсії, в порядку підлеглості до вищого органу або у судовому порядку." (а.с. 14) Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду із даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, а відтак відповідачем було протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №

1. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пунктом 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Відповідно до п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788-XII), Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Згідно з ст. 2 Закону № 1788-XII, трудові пенсії призначаються: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Відповідно до ст. 12 Закону № 1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Згідно з п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213- VIII), працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: - чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; - жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Тобто, пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку. З матеріалів справи вбачається, що загальний страховий стаж роботи позивача на дату звернення із заявою про призначення пенсії становив 41 роки 06 місяців 14 днів, а спеціальний стаж роботи за списком №1 - 17 років 07 місяців 24 дні, що також не заперечується відповідачем. Відповідно до Закону № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "б" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Тож, зазначена норма передбачає зміст ідентичний п. "б" ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України. Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020). Позивач вважає, що при досягненні віку 45 років та при наявності загального страхового стажу роботи більше ніж 41 рік та відповідно до довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній стаж роботи на роботах, що відносяться до списку № 1 складає 17 років 07 місяців 24 дні, вона набувала право на пенсію за віком на пільгових умовах, у відповідності до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 1 ст. 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (надалі Закон - № 1058) у зв`язку з недосягненням пільгового пенсійного віку. Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, а саме 50 років. Вказані норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин і явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України"). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, відповідно до яких у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Відтак, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в призначенні позивачу, яка на час звернення з заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала страховий стаж роботи більше 41 року, в тому числі 17 років - пільгового стажу роботи в шкідливих умовах праці, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею необхідного пенсійного віку (50 років), визначеного п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 по справі № 480/6329/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко