Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/24810/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2025 р. Справа № 520/24810/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 05.12.24 у справі № 520/24810/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 25.05.2023 по 28.08.2024; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 25.05.2023 по 28.08.2024, у сумі 306 491 грн 24 коп; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 17.09.2022 по 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 17.09.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 відкрито спрощене провадження у цій справі. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 позовну заяву залишено без руху; надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині правовідносин у період з 17.09.2022 по 20.05.2023 залишено без розгляду; в іншій частині позовних вимог продовжено розгляд справи. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у відповідній частині позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам та матеріалам справи. Так, апелянт указує на неврахування судом першої інстанції того, що позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду разом з позовною заявою, проте ухвала про відкриття провадження у справі взагалі не містить оцінки доводів заяви, поданої позивачем, зокрема, щодо причин пропуску позивачем строку для звернення до суду; фактично суд першої інстанції поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду без зазначення про це в резолютивній частині ухвали та без визнання поважними причин пропуску такого строку. Звертає увагу, що у порушення приписів ч. 4 ст. 123 КАС України суд першої інстанції не надав позивачу можливості повідомити про інші причини пропуску строку звернення до суду, що свідчить про порушення норм процесуального права. Зазначає, що представник позивача у клопотанні про поновлення строку звернення обґрунтував пропуск строку та просив рахувати його початок з 29.08.2024, однак вказані доводи не прийняті до уваги судом першої інстанції, тобто фактично суд першої інстанції взагалі не дослідив питання щодо дотримання строку звернення до суду у цій справі та наявності поважних причин для його поновлення, зазначених позивачем у поданій заяві. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Як убачається з матеріалів справи, 04.09.2024 позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, в якому наведено причини пропуску строку звернення до суду та висловлено прохання обчислювати початок перебігу такого строку з 29.08.2024, з наступного дня коли відповідачем проведено виплату додаткової винагороди. Також позивач просив взяти до уваги те, що за наслідками проходження військової служби та захисту Батьківщини здоров`я позивача значно погіршилося, він отримав інвалідність ІІ групи, що підтверджується посвідченням інваліда війни ІІ групи серії НОМЕР_2 . Відкриваючи провадження у справі ухвалою від 05.09.2024, суд першої інстанції не надав оцінки доводам щодо причин пропуску строку звернення до суду, наведеним позивачем у позовній заяві. Ухвалою від 14 листопада 2024 року позовну заяву судом першої інстанції залишено без руху з наданням позивачеві терміну для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку з наданням до суду відповідних доказів. Приймаючи ухвалу від 14 листопада 2024 року, суд першої інстанції також не надав оцінки доводам щодо причин пропуску строку звернення до суду, наведеним позивачем у позовній заяві. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині правовідносин у період з 17.09.2022 по 20.05.2023 залишено без розгляду. Приймаючи оскаржувану ухвалу від 05.12.2024, суд першої інстанції, надавши оцінку доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, викладеним у клопотанні про поновлення строку від 03.09.2024 (надійшло до суду 18.11.2024), дійшов висновку, що виплата відповідачем частини грошового забезпечення позивача 28.08.2024 не є розрахунком при звільненні, як це зазначено представником позивача, інших підстав для поновлення строку звернення до суду не зазначено, а підстави, вказані у заяві, є неповажними. Отже, за наслідками розгляду клопотання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підстави пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем є неповажними, відмовив у його задоволенні та на підставі п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України та залишив позовну заяву без розгляду. Надаючи правову оцінку мотивам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Разом з тим частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України від 01.07.2022 за №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України). Відтак до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Такий правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та від 19.01.2023 у справі №460/17052/21. З системного аналізу викладеного вбачається, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві. Водночас відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 за №651 скасовано з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. З огляду на зазначене строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022), був продовжений на строк дії карантину, який скасовано з 24 години 00 хвилин 30.06.2023. Спірні правовідносини у період з 19.07.2022 по 20.05.2023 виникли уже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а тому до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, який у силу пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України, був продовжений на строк дії карантину та скінчився - 30.06.2023. Разом із тим до суду з цим позовом позивач звернувся 04.09.2024, тобто із пропуском тримісячного строку, який був продовжений на строк дії карантину. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. З цього приводу колегія суддів зазначає, що застосування ч. 3 ст. 123 КАС України вимагає дотримання одночасно двох умов: виявлення факту пропуску строку після відкриття провадження у справі, та відсутність клопотання позивача про поновлення такого строку або неповажність причин для поновлення строку, вказаних у клопотанні. За обставинами цієї справи про поновлення пропуску строку звернення до суду позивачем зазначалося до відкриття провадження у справі, оскільки позивачем було подано клопотання про поновлення строку для звернення суду, яке викладено безпосередньо у тексті позовної заяви (а.с. 10, 11). Проте відповідним обставинам не було надано оцінку судом першої інстанції, зокрема в ухвалі про відкриття провадження у справі від 05.09.2024. Обставинам, зазначеним позивачем у клопотанні про поновлення строку для звернення суду, наведеному у позовній заяві (а.с. 10, 11), суд першої інстанції не надав оцінку також і в ухвалі від 14.11.2024 про залишення позовної заяви без руху. Натомість, колегія суддів зауважує, що виходячи з приписів ч. 1 ст. 123 КАС України суд першої інстанції мав надати оцінку зазначеним у клопотанні про поновлення строку причинам пропуску строку, зробити висновок щодо їх поважності, а також, у випадку визнання таких причин неповажними, надати можливість позивачу вказати інші підстави для поновлення строку. Колегія суддів наголошує, що при встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення. Отже, посилання суду першої інстанції на частину 3 статті 123 КАС України в ухвалі від 14.11.2024 про залишення позовної заяви без руху є помилковим, оскільки факт пропуску процесуального строку був відомий суду ще до відкриття провадження у справі. Проте судом першої інстанції в ухвалі від 14.11.2024 про залишення позовної заяви без руху зауважено, що позивачем разом з позовною заявою клопотання про поновлення сроку звернення до адміністративного суду не подано (а.с. 87). Разом з цим, за змістом клопотання про поновлення строку від 03.09.2024, яке надійшло до суду 18.11.2024, позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначено обставини, аналогічні тим, що наведені у клопотанні про поновлення строку для звернення суду, яке міститься у позовній заяві (а.с. 10, 11). Колегія суддів зауважує, що за змістом ч. 4 ст. 123 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Тобто зазначена правова норма зобов`язує суд запропонувати позивачу вказати інші підстави пропуску строку звернення до суду після того, як суд дійде висновку про передчасність висновку щодо поважності причин пропуску строку, вказаних позивачем у первісній заяві про поновлення строку для звернення до суду. Отже, з`ясувавши після відкриття провадження у справі те, що причини, зазначені у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не є поважними, суду першої інстанції належало застосувати положення саме ч. 4 ст. 123 КАС України та надати позивачу можливість повідомити про інші причини пропуску строку звернення до суду, оцінивши їх на предмет поважності. Окрім того, суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що за наслідками проходження військової служби та захисту Батьківщини стан здоров`я позивача значно погіршилося, він отримав інвалідність ІІ групи та проходив лікування у період з 17.09.2022 по 20.05.2023, що підтверджується посвідченням інваліда війни ІІ групи серії НОМЕР_2 та виписками із медичної карти позивача, довідкою ВЛК від 03 лютого 2023 року. З огляду на зазначене, колегія суддів констатує передчасність висновків суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії щодо правовідносин у період з 17.09.2022 по 20.05.2023 з підстав пропуску строку звернення до суду. Відповідно до ч. 3 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 520/24810/24 скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду в частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії щодо правовідносин у період з 17.09.2022 по 20.05.2023. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова