Постанова 4851 № 480/5181/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2025 р. Справа № 480/5181/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2024, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 04.11.24 по справі № 480/5181/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), в якій просив:

1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відрахування аліментів з 19.12.2022 р. з додаткової винагороди ОСОБА_1 , яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та виплачується на період дії воєнного стану.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 відрахування аліментів з грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювати без врахування додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та виплачується ОСОБА_1 у період дії воєнного стану, починаючи з 19.12.2022. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що позивач, будучи мобілізованим 05.04.2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 р. Про загальну мобілізацію, з 17.05.2022 р. проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , по теперішній час. Судовим наказом Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області № 739/1480/22 від 20.12.2022 визначено стягувати ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягувати з 19.12.2022 р. і до досягнення дитиною повноліття. Постановою державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи від 02.02.2023 р. ВП №70894236, звернуто стягнення на доходи позивача, які він отримує за місцем проходження служби. Позивач під час служби отримує грошове забезпечення та додаткову винагороду, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірі від 30000 грн до 100000 грн, що підтверджується довідкою від 12.03.2024 р. № 1074, з якої вбачається відрахування аліментів, в тому числі з додаткової винагороди за участь в бойових діях. Згідно п.8 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146 Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, з подальшими змінами, з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів та не має постійного характеру. Позивач вважає дії відповідача щодо відрахування аліментів з грошової винагороди, передбаченої Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, неправомірними і такими, що не відповідають Конституції України та іншим нормативно-правовим актам, а тому звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що згідно п.8 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146 «Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», з подальшими змінами, з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом. Зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. Отже, додаткова винагорода на період дії воєнного стану входить до складу одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Позивач звертає увагу, що оскільки Наказ Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 за часом має більш пізню дату, ніж п.8 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146 «Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», то в даному випадку має застосовуватись саме він. На думку апелянта, посилання суду І інстанції на те, що жодним Законом не визначено, що спірна грошова винагорода має нерегулярний характер, є хибним, оскільки її нерегулярний характер випливає з положень постанови, якою таке грошове забезпечення встановлене висновки суду не відповідають обставинам справи а висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 760/4569/18-ц не є застосовними до даної справи, оскільки обставини справ не є аналогічними. Спірна грошова винагорода, яка є предметом даного спору, була встановлена (як вже було зазначено вище) Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, тобто майже через два з половиною роки після вказаної постанови Верховного Суду, а тому Верховний Суд не міг надати оцінку правомірності відрахування з неї аліментних платежів. Відповідач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача в якому зазначає, що що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що додаткова винагорода, визначена Постановою № 168, є грошовим забезпеченням, що не має постійного характеру. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб", на яку міститься посилання в статті 81 Сімейного кодексу України, також передбачає, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом. Крім того, 16 листопада 2022 року до пункту 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ від 26 лютого 1993 року № 146 внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1263, яка набула чинності 16 листопада 2022 року, а саме доповнено фразою після слів "З усіх видів грошового забезпечення" словами "інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану". Таким чином, починаючи з 16 листопада 2022 року, додаткова винагорода на період дії військового стану включена до видів грошового забезпечення, з яких може проводитися утримання аліментів. Додаткові виплати, які нараховуються та виплачуються Позивачу (апелянту) по аліментах відповідно до Постанови № 168 від 28 лютого 2022 року не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мають постійний характер та відносяться до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб. Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Верховного Суду від 28 лютого 2024 року справа № 209/3260/13-ц, ухвалі від 7 лютого 2024 року справа № 331/4185/19, в ухвалі від 11 жовтня 2024 № 344/10959/24. Відповідач вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі № 480/5181/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Судовим наказом Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області № 739/1480/22 від 20.12.2022 визначено стягувати ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягувати з 19.12.2022 р. і до досягнення дитиною повноліття (посилання на рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reyestr.court.gov.ua/Review/107943662). Постановою державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи від 02.02.2023 р. ВП №70894236, звернуто стягнення на доходи позивача, які він отримує за місцем проходження служби. Згідно довідок військової частини НОМЕР_1 про розмір грошового забезпечення від 25.06.2024 №2647, від 25.06.2024 №2649, від 25.06.2024 №2648 підтверджено, що на виконання судового наказу в період лютий 2021 - квітень 2023 здійснювалося відрахування у розмірі 25 % грошового забезпечення позивача (включаючи додаткову винагороду згідно постанови КМУ від 28.02.2022 р. № 168) (а.с.40-42). Вважаючи, що відповідачем неправомірно відраховуються аліменти з грошової винагороди, передбаченої Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, здійснивши утримання аліментів з усіх видів грошового забезпечення позивача, зокрема, з додаткової винагороди, яка виплачується йому на період воєнного стану, у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. У частині 2 статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України. Фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до статті 23 Закону № 2011 здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), редакція якої неодноразово змінювалася. Згідно з пунктом 1 Постанови № 168 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплату додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ст. 195 Сімейного кодесу України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Згідно із ст. 81 Сімейного кодесу України, перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України, деяким іншим особам визначається відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 р. Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам Відповідно до п. 2 Розділу І Наказу № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Так, щомісячні основні та додаткові види виплачуються в поточному місяці за минулий. Одноразові додаткові види в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Наказом Міністерства оборони України "Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 25.01.2023 р. № 44 затверджено Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197. Вищевказаний наказ набув чинності 31.01.2023 р. та застосовуються з 01.02.2023 р. Згідно із абз. 16 п. 2 розд. I Порядку № 260 (із змінами, зареєстрованими в Міністерстві України 30.01.2023 р.), до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану. Отже, до 01.02.2023 р. вказана допомога жодним нормативним актом не відносилась до одноразових видів грошового забезпечення. Відповідно до п. 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 146 від 26.02.1993 р., утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом. Також, згідно із п. 8 Переліку у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. № 122, з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом. Таким чином, колегія суддів зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що додаткова винагорода є грошовим забезпеченням, що не має постійного характеру, проте п. 1 Переліку чітко визначено, що аліменти справляються з додаткової винагороди за основним місцем роботи, яка в свою чергу входить в структуру грошового забезпечення військовослужбовців, у зв`язку з чим аліменти мають стягуватися в частці від усіх видів доходу боржника. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», на яку міститься посилання в ст. 81 СК України, також передбачає п. 1, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом. Також, 16.11.2022 р. до п. 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1993 р. № 146 були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 р. № 1263, яка набула чинності 16.11.2022 р., а саме доповнено фразою після слів «З усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану». Таким чином, починаючи з 16.11.2022 р., додаткова винагорода на період дії військового стану була включена до видів грошового забезпечення з яких може проводитися утримання аліментів. Колегія суддів зазначає, що раніше законодавство просто не містило норми про отримання додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану. Тому з урахуванням змін у законодавстві, законодавець лише узгодив між собою всі нормативно-правові акти. Крім того, у п. 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у від 05.09.2019 р. у справі № 760/4569/18-ц. Таким чином, внесенням відповідних змін 16.11.2022 р. законодавець лише конкретизував перелік видів грошового забезпечення, із яких справляється нарахування аліментів, задля усунення проблемних питань при нарахуванні аліментів, а не «створив» новий вид доходів, який раніше таким не визнавав, у зв`язку з чим додаткові виплати, які нараховувались та виплачувались боржнику по аліментам, відповідно до Постанови № 168 від 28.02.2022 р. до та після 16.11.2022 р. не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мали постійний характер та відносились до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 р. справа № 209/3260/13-ц. З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач здійснивши утримання аліментів з усіх видів грошового забезпечення позивача, зокрема, з додаткової винагороди, яка виплачується йому на період воєнного стану, у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії не підлягають задоволенню. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 року по справі № 480/5181/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 по справі № 480/5181/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський