Постанова 4824 № 755/8546/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 Унікальний номер справи № 755/8546/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/185/2025Головуючий у суді першої інстанції - Арапіна Н.Є. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У вересні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 06 жовтня 2014 року ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та кредитну картку. Вказував, що ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач умови договору виконав, а саме - надав кредит у розмірі встановленому договором кредитного ліміту, а позичальниця, в свою чергу, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, порушила умови договору, чим спричинила заборгованість. Позичальниця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 06 жовтня 2014 року становила 8438,31 грн, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту. На виконання вимог ст. 1281 ЦК України Банк 29 квітня 2021 року направив до Десятої київської державної нотаріальної контори претензію кредитора та 20 травня 2021 року отримав відповідь, в якій зазначено, що спадкоємцем померлої є ОСОБА_1 . Після чого, 08 лютого 2022 року до спадкоємця позичальника було направлено лист-претензію, відповідно до якої позивач пред`явив свої вимоги. Посилаючись на те, що спадкоємець позичальника заборгованість добровільно не погасив, позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість в розмірі 8438,31 грн та судові витрати. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 рок скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що наявність заборгованості та її розмір доведені належними та допустимими доказами. Стверджує, що банк своєчасно заяви вимогу до спадкоємця. Посилається також на відсутність підстав для застосування судом наслідків спливу строку позовної давності, оскільки відповідачка не заявляла про це під час розгляду справи у суді першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк до суду не надходив. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України (в редакції, чинній на день подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 8438,31 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Встановлено, що 06 жовтня 2014 року ОСОБА_2 підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої приєдналась до вказаних Умов та Правил і отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Шляхом заповнення та підписання анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідач погодився що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується копією анкети-заяви (а.с. 37), копією витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 38), копією умов та правил надання банківських послуг (а.с. 39-70). Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію Банку Відповідач підписом у Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані Банком умови користування послугами Банку. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Також, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальниця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , видане Дніпровським районним у місті Києві відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 26 червня 2019року (а.с. 75). Станом на дату смерті ОСОБА_2 її заборгованість перед банком, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №б/н від 10 жовтня 2014 року, становила 8438,31 грн. Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємця позичальника, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач пропустив визначений законом строк для заявлення відповідної вимоги. Так, згідно зі ст.608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). За приписами ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України) «Здійснення права на спадкування» та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»). Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, це передбачено частиною першою статті 1296 ЦК України Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Обов`язок з відшкодування шкоди (яка в даному випадку для банку виникла внаслідок неповернення відповідачем боргу за кредитним договором) згідно зі ст.1219 ЦК України не є таким, що нерозривно пов`язаний з особою спадкодавця, а тому відповідно до вимог чинного ЦК України з його смертю цей обов`язок не припинився і спадкується його спадкоємцями, тобто є таким, що входить до складу спадщини. За змістом зазначених норм, у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням. Порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормами ст. 1281, 1282 ЦК України. У зв`язку зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1281,1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора. Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року роз`яснено, що з урахуванням положенняст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями. Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише у разі прийняття майна у спадщину, у межах вартості успадкованого майна та у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Згідно із статтею 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Відповідно ст.1282 ЦК України (в редакції на день виникнення правовідносин) спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника), за загальним правилом, переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину. Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень ст.1282 ЦК України. Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц роз`яснено, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: -чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в чч.2 та 3 ст.1281 ЦК, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч.4 ст.1281 ЦК кредитор позбавляється права вимоги; -коло спадкоємців, які прийняли спадщину; -при дотриманні кредитором строків, визначених у ст.1282 ЦК, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); -при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК. Отже, сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Судом встановлено, що кредитор спадкодавця із 24 січня 2020 року був обізнаний про смерть позичальниці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з клієнтської бази позивача (а.с. 136) та не заперечується банком, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 1281 ЦК України, право вимоги до спадкоємця ОСОБА_2 у позивача виникло з моменту, коли йому стало відомо про смерть позичальника, тобто, з 24 січня 2020 року, а шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до спадкоємця закінчився 25 липня 2020 року. Разом з цим, суд установив, що претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України банк направив 29 квітня 2021 року (а.с. 77). За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення кредитора до спадкоємця, оскільки позивач дізнався про смерть позичальника ще 24 січня 2020 року, з моменту отримання інформації про смерть клієнта, про що зазначає сам банк, а вимоги до спадкоємця пред`явив лише 29 квітня 2021 року шляхом направлення листа - претензії. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Твердження апелянта щодо своєчасного звернення із вимогою про стягнення заборгованості відхиляються судом як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи. За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо доведеності існування заборгованості ОСОБА_2 у заявленому банком розмірі не впливають на правильність висновку суду про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості спадкодавця. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності також критично оцінюються колегією суддів, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем присічного строку для звернення з вимогою, передбаченого ст. 1281 ЦК України, а не у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Крім того, ці строки не є тотожними. Строк, передбачений ст. 1281 ЦК України є присічним і поновленню не підлягає. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: