Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/10188/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" лютого 2025 р. Справа№ 910/10188/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Михальської Ю.Б. Іоннікової І.А. розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі № 910/10188/24 (суддя Босий В.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення 34 000,00 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/10188/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» про ухвалення додаткового рішення задоволено. Відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті витрат на правову допомогу у розмірі 6 000, 00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні заяви відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує, що позивачем не надано належних доказів та аргументів щодо доцільності стягнення судових витрат з відповідача. Крім того, апелянт зазначає, що стягнення судових витрат у розмірі 6 000, 00 грн з відповідача призведе до економічно необґрунтованих збитків державного бюджету. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Позивач подав відзив, у якому просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву представника позивача адвоката Лазор У.М. задовольнити, стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 6 000, 00 грн за рахунок державних асигнувань. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді, справу №910/10188/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Іоннікової І.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі № 910/10188/24. Роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення 34 000, 00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі №910/10188/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» безпідставно отримані кошти у розмірі 34 000, 00 грн та судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. 24.10.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/10188/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» про ухвалення додаткового рішення задоволено. Відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті витрат на правову допомогу у розмірі 6 000, 00 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина 1 статті 124 ГПК України). Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позові, очікувані витрати позивача на правову допомогу становлять 6 000, 00 грн. У подальшому, позивачем подано до суду заяву (надійшла до суду 24.10.2024), в якій позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 6 000, 00 грн. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вище зазначалось, що позивачем подано до суду заяву про прийняття додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у сумі 6 000, 00 грн. На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи: - копію договору №9 про надання правової допомоги від 19.01.2024; - копію додаткової угоди №1 від 05.08.2024 до вказаного договору; - копію рахунку №4 від 23.10.2024. Так, судом першої інстанції встановлено, що фактично докази понесення позивачем витрат на правову допомогу подані після спливу встановленого законом строку, а клопотань про поновлення такого строку позивачем не заявлено, про поважні причини пропуску строку суду не повідомлено, а тому залишив такі документи без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також позивачем не було заявлено про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, суд першої інстанції відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» в покладенні на Державну службу витрат на оплату професійної правничої допомоги. При цьому, в апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні заяви відмовити повністю. Як слідує зі змісту додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024, а саме його описової частини та пункту другого резолютивної частини, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті витрат на правову допомогу у розмірі 6 000, 00 грн. Разом з цим, пунктом першим резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтатранс» про ухвалення додаткового рішення задоволено, що у свою чергу могло спричинити помилкове трактування відповідачем додаткового рішення суду. З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що вимоги апеляційної скарги, можливо задовольнити шляхом виправлення описки в додатковому рішенні Господарського суду міста Києва від 29.10.2024. Відтак, підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 не знаходить. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/10188/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/10188/24 залишити без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/10188/24 залишити без змін. Матеріали справи №910/10188/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Ю.Б. Михальська І.А. Іоннікова