Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/150/22

Дата документу 03.02.2025 Справа № 336/150/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 336/150/22 Головуючий у І інстанції: Кулик В.Б. Провадження № 22-ц/807/129/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2025 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Подліянової Г.С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2023 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум державних соціальних допомог малозабезпеченим сім`ям та одиноким матерям,- В С Т А Н О В И Л А: У січні 2022 року УСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум державних соціальних допомог малозабезпеченим сім`ям та одиноким матерям. Позов обґрунтований тим, що на обліку в управлінні знаходяться облікові справи № 612828 з призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та № 442974 по призначення державної допомоги одиноким матерям ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач державних допомог малозабезпеченим сім`ям та одиноким матерям з 2015 року. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Управління для оформлення допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, заповнила «Заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг» та «Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги», в якій зазначила, що у період з 01.10.2017 до 31.03.2018 (розрахунковий період для призначення допомог) вона не мала жодних видів доходу, окрім допомоги на дитину. Також надала повний перелік документів, передбачених чинним законодавством для призначення зазначених видів допомог. На підставі наданих документів відповідачу було призначено такі види допомог: державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з 01.04.2018 до 30.09.2018 на загальну суму 19123,65 грн; допомогу на дітей одиноким матерям (на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 01.04.2018 до 30.09.2018 на загальну суму 17124,96 грн. У результаті проведення перевірки достовірності наданих відомостей для призначення допомог, 26.04.2019 спеціалісти управління отримали відомості від ДФС з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про доходи (відсутність доходів) щодо розмірів та видів доходів, одержаних гр. ОСОБА_1 у період з 01.10.2017 до 31.12.2017, відповідно до якої відповідач не вказала у декларації дохід, отриманий від операції з рухомим майном на суму 77456,76 грн. Таким чином, на думку позивача, під час подання заяв та декларацій для оформлення соціальних виплат відповідач умисно приховала факт отримання додаткового доходу від операції з рухомим майном. Вона не мала права на отримання сум допомог на дітей одиноким матерям та малозабезпеченим сім`ям. Після проведеного перерахунку переплата по видам допомог склала: державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01.04.2018 до 30.09.2018 - 19123,65 грн; допомоги на дітей одиноким матерям (на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 01.04.2018 до 30.09.2018 в сумі 17124,96 грн. Позивач зазначав, що загальна сума надміру отриманих коштів ОСОБА_1 складає 36248,61 грн. З метою переоформлення допомог відповідач до управління не зверталась, зв`язок з нею відсутній, тому утримувати суми переплат не має можливості, майже щомісяця їй надсилалися листи з інформацією про виникнення переплати та необхідність повернення державних коштів. Станом на 20.12.2021 коштів у добровільному порядку ОСОБА_1 не повернула. Посилаючись на означені обставини, УСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь управління суми надмірно виплачених державних коштів, а саме: державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям в розмірі 19123,65 грн. та державної допомоги на дітей одиноким матерям - в розмірі 17124,96 грн. Також просили стягнути судовий збір. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2023 рокув задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, УСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району подалоапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2023 рокута ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги, повторюючи доводи позовної заяви, УСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району зазначає, що як отримувач різних видів допомог, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 2015 року. З пояснень ОСОБА_1 суд першої інстанції встановив, що у жовтні 2017 року її чоловік продав оформлений на її ім`я автомобіль, про що вона не знала, а тому і не зазначила у декларації про доходи. Проте, на думку скаржника, у цій справі повністю доведена недобросовісність відповідача під час звернення до управління. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кошліченко Н.В. заперечила проти доводів апелянта. Зазначає що ОСОБА_1 не визнає позов, оскільки при поданні всіх необхідних документів на призначення допомоги вказала всі відомі їй види своїх доходів. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік ОСОБА_1 , після смерті якого вона звернулася до УСЗН для оформлення соціальної виплати по втраті годувальника, тому як перебувала у декретній відпустці. Однак в УСЗН їй сказали, що для оформлення соціальної виплати по втраті годувальника потрібно зібрати дуже багато документів, тому їй краще оформити державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім`ї та як одинокій матері.Просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність розрахункової помилки зі сторони позивача та не встановив недобросовісності з боку відповідача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи, що рішеннями УСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району про призначення допомоги сім`ям з дітьми з 01.04.2018 до 30.09.2018 ОСОБА_1 була призначена допомога, як одинокій матері та як малозабезпеченій сім`ї. Із заяв ОСОБА_1 про призначення усіх видів соціальної допомоги вбачається, що вона була повідомлена про обов`язок подавати повні та достовірні відомості про доходи та майновий стан сім`ї. У результаті проведеної перевірки правильності та достовірності інформації, наданої відповідачем для призначення соціальної допомоги, було виявлено надання (приховування) відповідачем недостовірних даних про майновий стан, а саме, згідно з інформацією від 26.04.2019 ДФС з Державного реєстру фізичних осіб платників податків, які надаються на підставі Порядку надання ДФС України інформації з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про доходи (відсутність доходів), отримані фізичними особами, які звернулись за призначенням державної допомоги, щодо розмірів та видів доходів, одержаних ОСОБА_1 у період з 01.10.2017 до 31.12.2017 (період отримання доходів, який враховується при призначенні допомог), не вказано у декларації дохід, отриманий в результаті операції з рухомим майном на загальну суму 77456,76 грн. Згідно з п. 49 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми ОСОБА_1 було зроблено перерахунок надміру виплачених коштів: державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01.04.2018 по 30.09.2018 на суму 19123,65 грн; допомоги на дітей одиноким матерям (на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 01.04.2018 до 30.09.2018 на загальну суму 17124,96 грн. Таким чином, загальна сума надміру отриманих коштів ОСОБА_1 складає 36248,61 грн. З метою реалізації права щодо повернення бюджетних коштів у досудовому порядку, на адресу ОСОБА_1 , органом соціального захисту направлялись повідомлення щодо припинення надання допомоги на дітей одиноким матерям і малозабезпеченим сім`ям та сумою переплати вищевказаною соціальної допомоги, а також, визначенням порядку та банківських реквізитів управління щодо самостійного повернення надмірно виплачених бюджетних коштів. Станом на день подання позову до суду відповідачем кошти у розмірі 36248,61 грн до бюджету добровільно не повернуті. Також, до суду стороною відповідача було надано лист ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 27.12.2022, про те, що інформацію щодо кримінальних проваджень чи поданих заяв від УСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району відносно ОСОБА_1 надати немає можливості у зв`язку зі знищенням всіх матеріалів через введення воєнного стану. Відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 10.10.2023 про надходження коштів, долученої стороною відповідача, жодні грошові кошти відповідача ОСОБА_1 в період з жовтня по грудень 2017 року не отримувала. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Таким чином, у статті 1215 ЦК України встановлено як загальне правило (поверненню не підлягає допомога, яка виплачена юридичною особою добровільно), так і виключення з нього - відсутність розрахункової помилки зі сторони платника та недобросовісність з боку набувача. Наявність хоча б однієї з таких підстав виключає можливість застосування загального правила. Так, суд першої інстанції правильно зазначив, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18). Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи вищезазначені положення закону, грошова сума не підлягає поверненню, якщо особа, яка її сплатила, не доведе, що виплата була здійснена внаслідок рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Як правильно визначив суд першої інстанції, у період з 1 квітня 2018 року по 30 вересня 2018 року ОСОБА_1 отримувала два види державної соціальної допомоги відповідно до наданих документів, згідно з нормами чинного законодавства України: тимчасової державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям на підставі ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», та допомоги на дітей одиноким матерям на підставі ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними доказами наявності навмисного подання саме відповідачем недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, вони не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. Крім того, колегія суддів зауважує, що враховуючи обставини справи, примусове повернення наданої державою соціальної допомоги, зважаючи на соціальний статус відповідача та перебування на її утриманні двох неповнолітніх дітей, може призвести до покладення на неї надмірного фінансового тягаря. Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в разі відмови в позові покладаються на позивача. Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19). Так, на підтвердження понесених витрат на професійну (правничу) допомогу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кошліченко Н.В. надала суду копію договору № 220927-01 від 27.09.2022 про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Кошліченко Н.В., копію Додаткової угоди №1 до договору № 220927-01 від 27.09.2022 про надання правничої допомоги у якій визначено зміст наданих послуг та розмір гонорару за їх надання, зокрема складання підготування письмових пояснень по справі 2000 грн, підготування клопотання про застосування строку позовної давності 800 грн, підготування одного адвокатського запиту 500 грн, підготування клопотання про витребування доказів 800 грн, підготування клопотання про долучення доказів до матеріалів справи 500 грн, представництво відповідача в одному судовому засіданні 1500 грн. Копію Детального розрахунку вартості адвокатського гонорару від 12.10.2024 за договором № 220927-01 від 27.09.2022 про надання правничої допомоги. Копію Аку приймання-передачі виконаних робіт від 12.10.2023 у справі № 336/150/22, складеного адвокатом Кошліченко Н.В. та ОСОБА_1 про те, що вартість наданих послуг з надання правничої допомоги згідно з Додатковою угодою №1 від 27.09.2022 становить 7300 грн. Також надано копії квитанцій до прибуткового касового ордеру № 98 від 26.10.2022 на суму 3500 грн., № 100 від 30.10.2022 на суму 1000 грн., № 115 від 30.11.2022 на суму 1500 грн., № 131 від 10.10.2023 на суму 2300 грн, на загальну суму 8300 грн. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а позивач не подав до суду першої інстанції заяви про зменшення суми витрат відповідача на професійну правничу допомогу, які підтверджені належними доказами, вони є пропорційними та виправданими, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про стягнення з УСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району витрат, яких зазнала Балабан О.В. на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції. Колегія суддів зауважує, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично повторюють доводи позовної заяви, зводяться до переоцінки доказівта незгодою з висновками суду з їх оцінки, проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив письмові докази та надав їм належну оцінку, виконавши вимоги ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. На думку колегії суддів, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить, її доводи зводяться до переоцінки доказів та не свідчать про наявність правових підстав для скасування рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2023 року, у зв`язку з чим, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу УСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району - без задоволення. На підтвердження витрат на правову допомогу, яких відповідач зазнала під час розгляду справи в апеляційному суді, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кошліченко Н.В. надала копію Додаткової угоди №2 до договору № 220927-01 від 27.09.2022 про надання правничої допомоги, котра визначає зміст наданих послуг та розмір гонорару за їх надання, зокрема за підготування відзиву на апеляційну скаргу по справі 2000 грн. Копію Детального розрахунку вартості адвокатського гонорару за договором № 220927-01 від 27.09.2022 про надання правничої допомоги. Копію Акту приймання-передачі виконаних робіт від 11.12.2024 у справі № 336/150/22, складений адвокатом Кошліченко Н.В. та ОСОБА_1 про те, що вартість наданих послуг з надання правничої допомоги згідно з Додатковою угодою №2 від 11.12.2024 2000 грн, а саме: складання відзиву на апеляційну скаргу склала 2000 грн. Також надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 159 від 11.12.2024 про сплату грошових коштів на суму 2000 грн за договором. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20. У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18. Верховний Суд у постановах від 02 червня 2022 року у справі № 158/203/20, від 08 червня 2022 року у справі № 619/2548/17 погодився з доводами третьої особи щодо її права на стягнення зі сторони спору витрат на правову допомогу. Оцінюючи розмір витрат на правничу допомогу, апеляційний суд відповідно до вимог цивільного процесуального закону виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для особи, виходячи з принципу співмірності, а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, за відсутності клопотання позивача про зменшення витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає за доцільне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу, яких вона зазнала під час розгляду справи в апеляційному суді, в розмірі 2000 грн. Керуючись ст. ст. 141, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2023 рокув цій справі залишити без змін. Стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень. Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 03 лютого 2025 року. Головуючий: Судді: