Постанова 4854 № 420/34457/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/34457/24 Категорія:105000000 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 08.11.2024 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Доброславського відділу державної виконавчої служби (далі ВДВС) в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про: - визнання протиправною бездіяльність Доброславського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у відмові (лист-відмова від 01 листопада 2024 року) зняти арешти, накладені на нерухоме майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі постанови АВ 953926, 17 жовтня 2008 року, ВДВС Комінтернівського РУЮ, заступник начальника Іванов І.В.; - зобов`язання Доброславський ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт накладений на нерухоме майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , підстава обтяження: постанова АВ 953926, 17 жовтня 2008 року, ВДВС Комінтернівського РУЮ, заступник начальника Іванов І.В., об`єкт обтяження: будинок, адреса: Одеська обл., Лиманський р., с. Фонтанка, вулиця Заставська, будинок 1, Власник: ОСОБА_1 , Заявник: ВДВС Комінтернівського районного управління юстиції, код: 35067404, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Одеською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 20 жовтня 2008 року за №8090472; - зобов`язання Доброславський ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт накладений на нерухоме майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , підстава обтяження: постанова АВ 953926, 17 жовтня 2008 року, ВДВС Комінтернівського РУЮ, заступник начальника Іванов І.В., об`єкт обтяження: земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_1 , Власник: ОСОБА_1 , Заявник: ВДВС Комінтернівського районного управління юстиції, код: 35067404, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Одеською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 20 жовтня 2008 року за №8090479. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовом до Доброславського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачу, що дане питання підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року) в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги: - апелянт звертає увагу про відсутність інформації стосовно того, що на виконанні у Доброславському ВДВС перебував будь-який виконавчий документ, виданий за результатами ухвалення судового рішення в порядку цивільного судочинства. Як вбачається з листа відповідача від 28 жовтня 2024 року (міститься в матеріалах справи) на виконання до відповідача надходив тільки виконавчий напис №3033 виданий приватним нотаріусом 19 вересня 2008 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" боргу у сумі 1 172 982,50 грн. Окрім того, станом на дату подання позовної заяви, відкритих виконавчих проваджень стосовно позивача ОСОБА_1 у Доброславському ВДВС немає; - апелянт наголошує, що у даній справі право ОСОБА_1 на нерухоме майно ніким не оспорюється. Не виникає також і жодного приватноправового спору між позивачем та відповідачем на відповідне майно. Спір також не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб. З урахуванням того, що арешт був накладений відповідачем з метою виконання документа, виданого не судовою установою, а також того, що виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/рішенням відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) відповідача, підлягає перевірці адміністративним судом. У відзиві Доброславського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на апеляційну скаргу вказується, що оскаржувана ухвала є правильною, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що згідно суті цього спору, характеру правовідносин, суб`єктного складу сторін, підстав та предмету позову цей спір є приватно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист майнових прав позивача, а тому підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, п.п.2, 7 ч.1 ст. 4, 6-12, 77 КАС України, ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.19 ЦПК України, ст. 1, ч.1 ст. 14, ч.2 ст. 15, ч.ч.1, 2 ст. 56, ч.4 ст. 59, ч.1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження". Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст. 2 КАС України). Адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п.1 ч.1 ст. 4 КАС України). За приписами п.2 ч.1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір спір, у якому: - хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або - хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або - хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст. 4 КАС України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (абз.1 ч.1 ст. 5 КАС України). Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст. 19 КАС України). Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ст. 5 Закону №1404-VIII). Частиною 1 ст. 14 Закону №1404-VIII визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі ст.ст. 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (ч.1 ст. 15 Закону №1404-VIII). Згідно ч.2 ст. 15 Закону №1404-VIII, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. За приписами ч.ч.1 та 2 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Питання зняття арешту врегульоване ст. 59 Закону №1404-VIII. Так ч.1 ст. 59 Закону №1404-VIII встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідно до ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені п.1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст. 59 Закону №1404-VIII). Частиною 3 ст. 19 КАС України, встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. Положеннями ч.1 ст. 287 КАС визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Тобто, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ. Частиною 1 ст. 74 Закону №1404-VIII передбачено, що дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Так, колегія суддів встановлено, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала справа №521/13581/17 за позовом ОСОБА_1 про витребування доказів по цивільній справі за його позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Петров Ю.П., про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконання. 24 січня 2018 року Малиновським районним судом м. Одеси розглянуто клопотання позивача та ухвалено витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Петрова Ю.П. належним чином завірені копії всіх матеріалів, які стали підставою вчинення 16 вересня 2008 року виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №3033, за яким звернуто стягнення на заставлене майно, належне ОСОБА_1 . Втім, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 по цивільній справі №521/13581/17 залишено без розгляду за заявою позивача. Тобто про наявність обтяження на нерухоме майно належне позивачу та підстави його накладення позивачу було відомо. Таким чином, згідно суті цього спору, характеру правовідносин, суб`єктного складу сторін, підстав та предмету позову цей спір є приватно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист майнових прав позивача, а тому підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства. Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для відкриття провадження у даній справ. Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, ст. 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 31 січня 2025 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.