Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/16625/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/16625/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Олійника Вячеслава Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/16625/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства Банк Камбіо Додусенко Володимир Іванович про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів по банківському вкладу, стягнення інфляційних втрат, стягнення трьох процентів річних та моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі №160/16625/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 позовну заяву задоволено частково. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого гарантованого відшкодування за договором № дф-04/1039 строкового банківського вкладу (депозиту) Classic в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення вкладу від 12 вересня 2014 року в розмірі 188716,89грн. В решті заявлених позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2022 у справі №160/16625/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 клопотання представника позивача Олійника Вячеслава Вікторовича про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1762,20грн. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В решті заявленого клопотання відмовлено. 20.08.2024 року від представника заявника Олійника В.В. до суду надійшла заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання додаткового рішення по справі № 160/16625/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенко Володимир Іванович про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів по банківському вкладу, стягнення інфляційних втрат, стягнення трьох процентів річних та моральної шкоди, в якій представник просить суд: - задовольнити заяву про встановлення або зміну способу або порядку виконання додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2022 року у справі №160/16625/21; - змінити спосіб виконання додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2022 року за позовом до Фонду гарантування вкладів, шляхом стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 понесених позивачем судових витрат в сумі 1762,20 грн.; - задовольнити заяву позивача що до встановлення судового контролю за виконанням рішення від 09.03.2022 року в справі №160/16625/21 та додаткового рішення від 28.03.2022 року за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В обґрунтування поданої заяви представником заявника зазначено, що через тотальне невиконання Фондом гарантування вкладів рішень суду, Дніпропетровським окружним адміністративним судом неодноразово задовільнялись аналогічні заяви, зокрема: в справі № 160/13382/19 ухвала від 20 травня 2024 року, №160/7886/18 ухвала від 04 серпня 2023 року, №804/5327/17 ухвала від 27 березня 2023 року. Чому до позивачки таке упереджене ставлення з сторони суду, коли іншими суддями задовільнялись зави про судовий контроль, незрозуміло син позивачки виконує свій Конституційний обов`язок в лавах ЗСУ, а з незрозумілих причин суд ухиляється від забезпечення норм ст. 129-1 Конституції України мотивуючи особистими висновками які не гуртуються на нормах законодавства України. Особисте переконання суду обмежується нормами Конституції України і не може суд з особистих переконань ігнорувати і виходити за межі основного закону України. З грудня 2022 року не виконуються рішення в справі №160/16625/21, і це при тому що рішення суду яке набрало законної сили підлягає негайному виконанню. Негайне виконання рішення суду не може не виконуватись більше року. Ст. 382 КАС України не містить обмежень для суду забезпечити виконання ст. 129, 129-1 Конституції України і не вимагає від Позивача докладати надмірних зусиль які вона прикладала звернення до Президента України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, депутатів Верховної Ради України і відповідно законодавча норм не містить вимог додавати ці матеріали до суду, але якби відбувся належний розгляд і в судовому засіданні Позивач могла надати відповіді. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №160/16625/21. В разі не надання протягом місяця звіту про виконання рішення, також просить застосувати відповідно ст. 382 КАС України штраф до відповідального керівника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що тривале невиконання рішення суду, повернення виконавчих листів без виконання, відмови в добровільному або примусовому порядку відповідача виконати судове рішення підриває довіру до судової гілки влади і зводить нанівець сенс звернення до судової гілки влади якщо рішення суду в сукупності з нормами ст. 124,129, 129-1 Конституції України цинічно ігноруюється. Позивач фактично позбавлений в інший спосіб ніж за ст. 382 КАС України отримати виконання рішення суду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Представником заявника подано відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі №160/16625/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 позовну заяву задоволено частково. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого гарантованого відшкодування за договором № дф-04/1039 строкового банківського вкладу (депозиту) Classic в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення вкладу від 12 вересня 2014 року в розмірі 188716,89грн. В решті заявлених позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2022 у справі №160/16625/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 клопотання представника позивача Олійника Вячеслава Вікторовича про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1762,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В решті заявленого клопотання відмовлено. 08.11.2022 позивачем на адресу суду засобами електронного зв`язку направлено заяву про видачу виконавчих листів. 09.11.2022 адміністративним судом оформлено та видано виконавчі листи, зокрема: 1) про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код за ЄДРПОУ 21708016, вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053) виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) суму невиплаченого гарантованого відшкодування за договором № дф-04/1039 строкового банківського вкладу (депозиту) Classic в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення вкладу від 12 вересня 2014 року в розмірі 188 716,89 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч сімсот шістнадцять грн. 89 коп.); 2) про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1762,20 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код за ЄДРПОУ 21708016, вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053). Відповідно до розписок, які містяться в матеріалах справи вищевказані оригінали виконавчих листів отримані представником позивача 28.11.2022. 02.02.2023 у зв`язку з виконанням рішення у повному обсязі, до суду першої інстанції надійшла постанова Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) про закінчення виконавчого провадження (ВП №70497615) від 23.01.2023 в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого гарантованого відшкодування з оригіналом виконавчого листа у даній частині з огляду на приписи п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження. 07.03.2023 від Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла постанова про відновлення виконавчого провадження (ВП №70497615) від 17.02.2023 в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого гарантованого відшкодування з огляду на приписи ст. 41 Закону України Про виконавче провадження. 13.03.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) направлено оригінал вищевказаного виконавчого листа, який згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення був вручений останньому 20.03.2023. 20.03.2023 року означений оригінал виконавчого листа отримано Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ), що підтверджено поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення. 14.05.2024 року державним виконавцем Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) з огляду на приписи п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Під час прийняття такої постанови державним виконавцем встановлено, відповідно до ч. 2 т. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних особі» кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню. Згідно з ч. 5 ст. 20 Закону на майно, у тому числі кошти, Фонду не може бути накладений арешт, а також застосовані способи забезпечення позову. Колегія суддів визнає зазначений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За ч.ч. 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, суд може вжити заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту, накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. Водночас такі заходи судового контролю підлягають застосуванню у разі неподання суб`єктом владних повноважень звіту про виконання рішення суду або якщо наведені у звіти причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними. Верховний суд в постанові від 3 травня 2018 року у справі № 805/402/18 зазначив, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд. Крім того, Велика Палата Верховного суду в постанові від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 дійшла висновків, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. В постанові від 23 квітня 2020 року у справі № №560/523/19 Верховний суд зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. За матеріалами справи встановлено, що на час, розгляду зави про встановлення судового контролю в суді першої інстанції та перегляду ухвали суду про відмову у його встановленні в суді апеляційної інстанції, виконавчий лист, виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/16625/21 в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплатити на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого гарантованого відшкодування, перебував на виконанні у вищезазначеному відділі державної виконавчої служби. Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження". Колегія суддів враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, суд роз`яснює заявнику про те, що, в разі виникнення додаткових обставин, він не позбавлений права повторно звернутися до суду з відповідною заявою про встановлення судового контролю до суду, який прийняв рішення в цій справі. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норм процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття ухвали, а тому немає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328, 378, 382 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Олійника Вячеслава Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/16625/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова суддя Ю. В. Дурасова