Постанова 4824 № 761/37122/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/3452/2025 Доповідач - Ратнікова В.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 761/37122/23 31 січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Стрільця Юрія Петровича та представника позивача ОСОБА_2 адвоката Кудрицького Романа Петровича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Волошина В.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, - в с т а н о в и в : У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 21 жовтня 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Skoda Octavia н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, автомобіля Chevrolet Lacetti н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Ford Fusion н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 19.11.2020 року у справі № 761/36431/20 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Про настання страхового випадку було повідомлено ПрАТ СК «ПЗУ Україна». Страховим актом № 270/1, затвердженим 11.02.2021 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» була визначена страхова виплата в сумі 4 425, 91 грн. Зазначав, що вказані кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, як вбачається з акту виконаних робіт від 29.09.2023 року, вартість ремонту пошкодженого автомобіля Skoda Octavia н.з. НОМЕР_1 склала 37 125, 00 грн. Отже, позивачем понесені значно більші витрати на ремонт пошкодженого автомобіля, ніж отримане страхове відшкодування. На сьогоднішній день невідшкодованими залишилися 32 819, 09 грн. Зазначав, що при зверненні до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» позивачу було повідомлено, що різниця у вартості ремонту та страхових виплатах полягає в тому, що при розрахунку виплати страховиком враховується коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, а при здійсненні ремонту деталі міняються на нові, отже різниця в понесених позивачем витратах підлягає стягненню саме з відповідача, як безпосереднього винуватця дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки вина відповідача у пошкодженні транспортного засобу позивача повністю встановлена постановою суду, кошти витрачені позивачем на ремонт транспортного засобу підтверджені належним чином, страхові відшкодування не в повній мірі покрили понесені витрати, вважав що саме з відповідача підлягає стягненню різниця між отриманими страховими виплатами та реальними витратами в сумі 32 819, 09 грн., вже понесеними позивачем на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобілю. З огляду на викладене, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 32 819 (тридцять дві тисячі вісімсот дев`ятнадцять) грн. 09 коп. та судовий збір. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 26511 /двадцять шість тисяч п`ятсот одинадцять/ грн. 59 коп.; витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,0 /п`ять тисяч/ грн.; судовий збір у розмірі 1073 /одна тисяча сімдесят три/ грн. 60 коп. В решті позову відмовлено. Повний текст судового рішення складено 04 жовтня 2024 року. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 18 жовтня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Стрілець Юрій Петровичподав апеляційну скаргу, в якій просив суд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що направлені на безпідставне збагачення позивача за рахунок відповідача. Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Зазначає, що згідно полісу (договору) № ЕР.201262490 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між страховиком - ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та страхувальником - ОСОБА_5 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, складає 130 000(сто тридцять тисяч) гривень. Вважає, що навіть за умови прийняття до увагу заявлених позивачем збитків, вони повністю покриваються вказаною страховою сумою. Зазначає, що на виконання умов договору страхування, 23 жовтня 2020 року відповідач письмово повідомила про дорожньо-транспортну пригоду ПрАТ СК «ПЗУ Україна», отже відповідачка зі свого боку виконала умови цього договору. Вважає, що єдиним засобом доказування матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є оцінка цього збитку, яка проведена у встановленому порядку відповідним суб`єктом оціночної діяльності (спеціалістом, експертом), керуючись «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних, транспортних засобів», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2002 року за № 1074/8395. Зазначає, що Акт виконаних робіт з ремонту транспортного засобу не допускається, оскільки автомобіль може бути відремонтований на фірмовому/авторизованому СТО або в гаражі у ФОП-а і вочевидь витрати на ремонт будуть різними. Крім того, в таких випадках не враховується ступінь(коефіцієнт) зносу, що є обов`язковим через те, що мова може йти про транспортний засіб з багаторічною експлуатацією. Звертає увагу суду на долучений позивачем Страховий акт № 270/1 від 11 лютого 2021 року з якого вбачається, що ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна» проведено оцінку розміру збитку, завданого власнику автомобіля «Skoda Octavia»,д.н. НОМЕР_4 (Позивачу), з яким, судячи з поведінки позивача, останній погодився. Таким чином, розмір збитку складає 7025, 91 грн, при цьому вартість відновлювального ремонту, як зазначено у акті, складає 13 096, 55 грн. Водночас варті зауважень і інші деталі цієї справи. Зокрема, в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено задній бампер автомобіля «Skoda Octavia», д.н. НОМЕР_1 , який до ДТП вже містив характерні пошкодження та експлуатувався з 2008 року, тобто 12 років. Однак, позивач фактично просить стягнути 37125 грн. за ремонт бамперу автомобіля, що на думку апелянта є захмарним. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, 25 жовтня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 адвокат Кудрицький Роман Петрович подав апеляційну скаргу, в якій просив суд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 22 403, 60 грн. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що під час прийняття рішення в частині вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22403,6 грн., суд вирішив, що в цій частині витрати підлягають зменшенню до суми 5 000,00 гривень. Вказане зменшення суд аргументував тим, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому будь-яких обставини для встановлення дійсності та необхідності адвокатських витрат суд не досліджував, будь-якої оцінки щодо відсутності необхідності здійснених адвокатських послуг та їх оплати у вказаному розмірі суд не вказав. Зазначав, що частиною 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального Кодексу України передбачені випадки, які дозволяють зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами: у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 ЦПК України); обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 137 ЦПК України). Вказані норми є імперативними. Під час розгляду справи, ні відповідач, ні представник відповідача не заявляли клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Кудрицького Р.П., який представляв інтереси позивача. Зазначав, що під час прийняття постанови від 26 червня 2024 року по справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду в п. 139 визначила правову позицію щодо вирішення питання зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу: «139. У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. 140.Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21». Таким чином вважає, що Шевченківський районний суд м. Києва під час прийняття рішення про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу порушив вимоги частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України. Вказував на те, що під час судового розгляду адвокатом Кудрицьким Р.П була подана заява про попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу та договір про правову допомогу № 12/02-24 від 12.02.2024 року, який був укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Кудрицьким Романом Петровичем. В пункті 3.1. Договору про правову допомогу сторони домовилися, що базова ставка гонорару Адвоката встановлюється за одну годину в сумі 4051, 29 грн. Крім того, сторони встановили, що оскільки Клієнт є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_5 , яке видане 18.02.2015 року Міністерством внутрішніх справ України, сторони домовилися, що Клієнт має право сплатити Адвокату гонорар зі знижкою 30% від суми гонорару Адвоката. Враховуючи умови п.3.1. цього Договору, сторони домовилися, що гонорар Адвоката, який сплачується йому Клієнтом за надання послуг правової допомоги по цій судовій справі за одну годину роботи встановлюється в сумі 6401,03 (шість тисяч чотириста одна гривня 03 копійки) гривень без ПДВ та розраховується згідно наступної формули: 4051, 29 грн. (базова ставка) х 1,58 (Коефіцієнт - Спори про недоговірні зобов`язання: про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб п.316, Додаток 4) = 6401,03 (шість тисяч чотириста одна гривня 03 копійки) гривень. На виконання умов Договору про правову допомогу Адвокат надіслав позивачу розрахунок робіт, які були виконані адвокатом Кудрицьким Р.П. по Договору про правову допомогу, рахунок № 1 від 15.04.2024 року про оплату наданих правових послуг, який був сплачений 17.04.2024 року. 19 квітня 2024 року між адвокатом та позивачем був підписаний Акт виконаних робіт по Договору про правову допомогу у відповідності до якого сторони підтверджують наявність заборгованості Клієнта перед Адвокатом в сумі 6903, 60 (шість тисяч дев`ятсот три гривні 60 коп.) грн., який також був доданий до суду 1 інстанції. Таким чином, витрати ОСОБА_2 , які він поніс під час надання йому правничої допомоги адвокатом, були належним чином обґрунтовані. Однак, позиція суду про те, що витрати клієнта на правничу допомогу, яка надавалася адвокатом складають 5 000,00 гривень є не тільки безпідставною, але й такою, що принижує гідність адвокатської спільноти, оскільки вивчення матеріалів справи, аналіз правової позиції, підготовка матеріалів для подання їх до суду та витрати часу для прийняття участі у 4 (чотирьох) судових засіданнях не можуть коштувати 5 000, 00 гривень. Відзиви на апеляційні скарги на адресу суду не надходили. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як встановлено судом, 21.10.2020 року, об 11 год. 50 хв., по вул. Л.Толстого, 33 в м. Києві, керуючи автомобілем «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та її зміною внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв попереду та який у свою чергу зіткнувся з автомобілем «Skoda» д.н.з. НОМЕР_4 , що призвело до пошкодження усіх транспортних засобів. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень на користь держави. ( а.с. 6-7). Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_1 , була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна, що підтверджено полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.201262490, розмір франшизи 2600,00 грн, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн.( а.с. 30). Відповідно до страхового акту № 270/1 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda» д.р.н. НОМЕР_4 становить 13 096, 55 грн, розмір збитку- 7 025, 91 грн., франшиза- 2600 грн., нараховано до виплати - 4 425, 91 грн. ( а.с. 8). Страхове відшкодування у розмірі 4 425, 91 грн. без ПДВ за договором № 201262490 від 16.09.2020 року було перераховано позивачу страхувальником ПрАТ СК «ПЗУ Україна». Відповідно до акту виконаних робіт №ІВР0008877, виданого ТОВ «Інтерциклон» 29.09.2023 року, вартість виконаних ремонтних робіт автомобіля «Skoda» д.р.н. НОМЕР_4 становить 37 125 грн, сума з ПДВ. ( а.с. 10-11). Позивачем ОСОБА_2 було сплачено на користь ТОВ «Інтерциклон» вартість виконаних робіт, що підтверджується квитанцією від 31.08.2023 року на суму 12 120 грн., квитанцією від 29.09.2023 року на суму 25 125 грн. ( а.с. 12-13). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції виходив із того, що оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи положення ст. ст. 22, 29, 34, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 1192, 1194 ЦК України, правові позиції висловлені Верховним Судом України у справі № 6-691цс15 від 02 грудня 2015 року, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню у відшкодування матеріальної шкоди 26511,59 грн. (37125,0 грн. - 4425,91 грн. - 6187,5 грн.). Колегія суддів погоджується з такими висновками суд у першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже підставою цивільно-правової відповідальності, як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) шкоди. Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормою ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності. Згідно вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події ( страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Згідно зі ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Згідно ст. 3 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Як було встановлено судом, цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_1 ( винної у ДТП особи) була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна, що підтверджено полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.201262490 ( а.с. 30). Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Відповідно до ст. 1194 ЦК Україна особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відповідно до частини четвертої ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі N 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Аналогічні висновки, викладеного Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 у справі №754/1114/15-ц, від 21лютого 2020року у справі №755/5374/18, від 22 квітня 2020 року, у справі №756/2632/17, від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18, від 11 серпня 2021 року у справі №554/8473/19. Як встановлено судом, потерпіла особа звернулася до страхувальника винної особи - ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до страхового акту № 270/1 вартість відновлювального ремонту становить 13 096, 55 грн, розмір збитку- 7 025, 91 грн., франшиза- 2600 грн., нараховано до виплати - 4 425, 91 грн. ( а.с. 8). Страхове відшкодування у розмірі 4 425, 91 грн. без ПДВ за договором № 201262490 від 16.09.2020 року було перераховано позивачу страхувальником ПрАТ СК «ПЗУ Україна». При цьому, відповідно до акту виконаних робіт №ІВР0008877, виданого ТОВ «Інтерциклон» 29.09.2023 року, вартість виконаних ремонтних робіт автомобіля «Skoda» д.р.н. НОМЕР_4 становить 37 125 грн сума з ПДВ, що було сплачено позивачем та підтверджується квитанціями, що наявні в матеріалах справи. А відтак, доводи апеляційної скарги представника відповідачки про те, що згідно полісу (договору )№ ЕР.201262490 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між страховиком - ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та страхувальником - ОСОБА_5 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 130 000(сто тридцять тисяч) гривень, а тому навіть за умови прийняття до увагу заявлених позивачем збитків, вони повністю покриваються вказаною страховою сумою, колегія суддів відхиляє, оскільки у страховика відповідача не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка заявлена позивачем у розмірі 32 819 грн., незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності). Доводи апеляційної скарги сторони відповідачки про те, що в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено задній бампер автомобіля «Skoda Octavia» д.н.з НОМЕР_1 , який до ДТП вже містив характерні пошкодження та експлуатувався з 2008 року, тобто 12 років, при цьому позивач фактично просить стягнути 37125 грн. за ремонт бампера автомобіля, що на думку апелянта є захмарним, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Як вбачається із ч.3 ст12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, апелянтом не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших пошкоджень у автомобіля «Skoda Octavia» д.н. НОМЕР_1 , завданих не лише ДТП, що сталася 21.10.2020 року. Вказане є лище припущенням апелянта, однак рішення суду не може грунтуватися на припущеннях. Не погоджуючись із сумою фактичного відшкодування вартості ремонтних робіт по відновленню автомобіля, сплачених позивачем, сторона відповідачки не надала власного розрахунку таких витрат та не подала до суду клопотання про призначення експертизи на спростування доводів позивача щодо вартості відновлювальних робіт його автомобіля. Оскільки позивачем доведено факт заподіяння належному йому транспортному засобу матеріальних збитків винними діями відповідача та виплату страховою компанією ПрАТ СК «ПЗУ Україна» вартості матеріального збитку у розмірі 7 025, 91 грн, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача різниці між сумою вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та сумою страхової виплати, що становить 26511,59 грн. (37125,0 грн.( вартість відновлювального ремонту) - 4425,91 грн.( виплачене страхове відшкодування) - 6187,5 грн.(ПДВ)). Інші доводи апеляційної скарги представника відповідачки не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки. Будь-яких інших доказів, що спростовували б правильність висновків рішення суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено. Щодо доводів апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 адвоката Кудрицького Романа Петровича апеляційний суд зазначає наступне. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 25 жовтня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 адвокат Кудрицький Роман Петрович подав апеляційну скаргу, в якій просив суд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 22 403, 60 грн. Стягуючи із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., суд першої інстанції посилався на те, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 22403,6 грн. є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Колегія суддів в повній мірі погоджується з цими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Ст. 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Однією з основних засад (принципів цивільного судочинства) є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення ( п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді; ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову; а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу ( ст.134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.141 ЦПК України). За приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат. Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України). Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21. Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21. У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що Шевченківський районний суд м. Києва під час прийняття рішення про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, порушив вимоги частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального Кодексу України щодо того, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд першої інстанції вірно встановивши та проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, розмір відшкодування шкоди, яка підлягала стягненню з відповідача на користь позивача, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, дійшов правильного висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 5000,0 грн., яка є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі, при цьому судом враховано, що судом задоволено вимоги частково, а заявлена стороною позивача сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, не відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості розміру стягнутих зі сторони відповідача коштів. Доводи апеляційної скарги представника позивача правильності вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не є підставою для його скасування, а свідчать лише про власне тлумачення норм чинного законодавства. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційних скарг представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Стрільця Юрія Петровича та представника позивача ОСОБА_2 адвоката Кудрицького Романа Петровича. З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Стрільця Юрія Петровича залишити без задоволення. Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 адвоката Кудрицького Романа Петровичазалишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: