Постанова 4824 № 359/7848/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 січня 2025 року місто Київ справа № 359/7848/24 провадження № 22-ц/824/2815/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., Сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянув у порядку письмового провадження в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 вересня 2024 року, постановлену у складі судді Яковлєвої Л.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав та про збільшення розміру аліментів, які стягуються на утримання дитини,- В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 згідно рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 лютого 2013 року по справі № 316/214/13-ц у розмірі частини його щомісячного доходу на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом збільшення розміру зазначених аліментів з частки щомісячного доходу ОСОБА_2 до 1/3 частки його щомісячного доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 вересня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав та про збільшення розміру аліментів, які стягуються на утримання дитини передано для розгляду по суті за підсудністю до Заводського районного суду м. Запоріжжя. Не погоджуючись з таким судовим рішення, Олійник подала апеляційну скаргу, в який просить ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 вересня 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, були не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, зазначає про те, що позови про збільшення розміру аліментів відповідно до вимог ч.1 ст.28 ЦПК України можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Апелянт з малолітньою дитиною мають статус внутрішньо переміщених осіб та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористався. Ухвалою Київського апеляційного суду від 4 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про передачу справи іншому суду, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , інформація про зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 відсутня. Підстав, які б згідно зі ст.28 ЦПК України дозволили позивачу обирати підсудність в Бориспільському міськрайонному суду Київської області з урахуванням спору, який виник у сторін, суд не вбачав. Врахувавши зазначені обставини, суд дійшов висновку про те, що підстави для пред`явлення даного позову саме до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, як по територіальній, так і по предметній підсудності відсутні. Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно з ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред'явлений в одному з двох і більше судів. Суд не має право обмежувити вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді. Справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності (відповідно до ст.27 ЦПК України) за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (ч.15 ст.28 ЦПК УКраїни). Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів (або оплату додаткових витрат на дитину), таких позов може подаватися за вибором позивача згідно з частиною першою ст. 28 ЦПК України (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 9 квітня 2020 року у справі № 200/11563/18). У цій справі, позивачем заявлено дві вимоги про позбавлення батьківських прав та зміна розміру аліментів. Позов про зміну розміру аліментів відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України може бути пред'явлений також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позов не може бути поданий за місцем проживання позивача є помилковим. Крім того, колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції у тому, що позов не може бути пред`явлений до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, оскільки місце проживання ОСОБА_4 не зареєстровано у м. Бориспіль та Бориспільському районі Київської області, з огляду на наступне. Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню. Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону. Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону. Крім того, у роз`ясненні від 2 вересня 2022 року Верховний Суд зазначив, що особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. З матеріалів справи установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 6 вересня 2022 року № 3249-5002087772. У довідці зазначено зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , а її фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 , місце проживання якої, як внутрішньо переміщеної особи, зареєстровано у м. Бориспіль, може звернутися з позовом до Бориспільського міськрайонного суду Київської області. Приймаючи до уваги, що позивачем заявлені дві вимоги, як про позбавлення батьківських прав, так і про зміну розміру аліментів, місце проживання позивача зареєстроване у м. Бориспіль, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні ухвали про передачу справи за підсудністю на розгляд Заводського районного суду м. Запоріжжя порушено правила підсудності, оскільки позов був пред`явлений за правилами альтернативної підсудності за місцем проживання позивачки, що є її правом. У зв`язку із цим, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 вересня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д.Поливач А.М.Стрижеус