Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/5130/24

30.01.25 33/812/44/25 Справа № 484/5130/24 Головуючий у першій інстанції Мельничук О.В. Провадження № 33/812/44/25 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В. Категорія: ст.124 КУпАП П О С Т А Н О В А іменем України 30 січня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Лівінського І.В., з секретарем судового засідання Біляєвою В.М., за участю особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП; провадження про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, в с т а н о в и в: Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 840109 від 08 вересня 2024 року, того ж дня о 10 годині в м. Первомайськ по вулиці Гагаріна, 26, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1 , при виконанні маневру поворот ліворуч на вул. Л. Шмідта опинився на смузі зустрічного руху, по якій рухався автомобіль «Renavlt Megane Scenic», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода. В результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Тілесних ушкоджень ніхто не отримав, медичної допомоги не потребував. Чим водій порушив вимоги пункту 2.3 б, 10.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП. Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість вказаної постанови, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив вказану постанову в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУПАП скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказував, що на сьогоднішній день не існує єдиної судової позиції того, чи потрібно визнавати винною особу у вчиненні адміністративного правопорушення у разі закриття справи у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Апелянт посилається на те, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказує, що стаття 38 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Апелянт зазначає, що Верховний Суд у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 308/8763/15-а дійшов висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого, суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку. А отже, на думку апелянта, суддя повинен був керуватися принципом застосування до винної особи найбільш сприятливого закону, у зв`язку з чим провадження в цій справі належало б закрити без підтвердження чи спростування вини ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Апелянт зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, оскільки у протоколі, зокрема, не зазначені свідки. Крім того, під час складення протоколу апелянту не були роз`яснені його права та обов`язки, а також він був позбавлений права скористатися правовою допомогою. ОСОБА_1 зазначає, що ані протокол про адміністративне правопорушення, ані схема місця ДТП, ані його письмові пояснення не підтверджують його вини у ДТП, яка сталася 08 вересня 2024 року. Згідно з постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 листопада 2024 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні порушення пунктів 2.3 б, 12.3 ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов такого. Приймаючи рішення за протоколом серії ААД № 840109 від 08 вересня 2024 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а саме, порушення вимог пунктів 2.3 б, 10.5 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. В обґрунтування цих висновків суд послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №840109 від 08 вересня 2024 року, схему місця ДТП від 08 вересня 2024 року, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в їх сукупності та взаємозв`язку. При цьому, не визнання вини ОСОБА_1 суд сприйняв як спосіб захисту, так як останній на спростування обставин викладених в проколі ААД №840109 від 08 вересня 2024 року, будь-яких доказів не надав та аргументів не навів. Однак, з такими висновками апеляційний суд не погоджується з огляду на таке. Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до пункту 2.3 б ПДР водій механічного транспортного засобу зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Пунктом 10.5 ПДР передбачено, що поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 840109 від 08 вересня 2024 року, того ж дня о 10 годині в м. Первомайськ по вулиці Гагаріна, 26, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1 , при виконанні маневру поворот ліворуч на вул. Л. Шмідта опинився на смузі зустрічного руху, по якій рухався автомобіль «Renavlt Megane Scenic», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода. В результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Тілесних ушкоджень ніхто не отримав, медичної допомоги не потребував. Чим водій порушив вимоги пункту 2.3 б, 10.5 ПДР, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомився та зазначив, що не згодний з ним. З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 08 вересня 2024 року близько 10:00 години він рухався по вул. Гагаріна у напрямку ЖД мосту. Перед перехрестям вул. Гагаріна та Л.Шмідта він увімкнув поворот ліворуч та, упевнившись, що виконання маневру буде безпечним, почав здійснювати поворот ліворуч на вул. Л.Шмідта. Майже закінчивши маневр, він відчув різкий удар у ліву частину свого авто ВАЗ21099, д/н НОМЕР_1 , а саме - у задню ліву дверку. Він відразу зупинився, вийшов з автомобіля та зрозумів, що автомобіль Рено Сценік, д/н НОМЕР_2 , який рухався по вул. Шмідта у напрямку вул. Гагаріна, вдарив його автомобіль. Як пояснив водій даного авто, його засліпило сонце. Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальним збитком. Тілесних ушкоджень йому не завдано, медичної допомоги не потребував (а.с.3). Із письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 08 вересня 2024 року близько 10 години він на своєму автомобілі Рено Сценік, д/н НОМЕР_2 , рухався по вул. Шмідта у напрямку вул. Гагаріна. Під`їжджаючи до перехрестя вул. Гагаріна та Л.Шмідта, він увімкнув покажчик повороту ліворуч та, майже зупинившись, відчув удар у передню частину свого автомобіля та не зрозумів, що сталося. Вийшов з автомобіля та побачив зліва від свого авто, автомобіль ВАЗ21099 чорного кольору та зрозумів, що саме цей автомобіль вдарив його автомобіль. Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальним збитком. Тілесних ушкоджень йому не завдано, медичної допомоги не потребував (а.с. 4). Як убачається зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, яка була складена на місці пригоди та є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, на якій схематично зображено розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди, місце зіткнення із замірами з прив`язкою до сталих об`єктів, напрямок руху транспортних засобів учасників дорожньо-транспортної пригоди до зіткнення, а також дорожня розмітка та знаки на місці ДТП. Автомобіль Renavlt Megane Scenic, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , рухався по вул. Л.Шмідта у м. Первомайську Миколаївської області, за два метри від нерегульованого перехрестя вул. Гагаріна та вул. Л. Шмідта, на полосі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 сталося зіткнення з автомобілем ВАЗ21099, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який виконував поворот ліворуч. При цьому вбачається, що перед перехрестям в напрямку руху автомобіля Renavlt Megane Scenic, встановлений дорожній знак 2.1 додаток 1 до ПДР (дати дорогу). А по дорозі вул. Гагаріна в напрямку руху автомобіля ВАЗ 21099 встановлений дорожній знак 2.3 додаток 1 до ПДР (головна дорога). На зворотному боці цієї схеми зазначені пошкодження, які отримані внаслідок ДТП автомобілем Renavlt Megane Scenic: розбиті передній бампер, декоративна решітка радіатора та передній лівий ходовий фонар; пошкоджено переднє ліве скло фари; автомобілем ВАЗ21099: деформовані задня ліва дверка, задня ліва арка колеса та лівий поріг. В судовому засіданні апеляційного суду за клопотанням потерпілого ОСОБА_2 , яке також підтримав ОСОБА_1 , досліджено матеріали справи про адміністративне правопорушення № 484/5129/24. У матеріалах справи № 484/5129/24 міститься протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 840626 від 08 вересня 2024 року, з якого вбачається, що 08 вересня 2024 року ОСОБА_2 керував транспортним засобом Renavlt Megane Scenic, з державним номерним знаком НОМЕР_2 , рухався по вул. Л.Шмідта у м. Первомайськ. Під`їжджаючи до нерегульованого перехрестя вул. Гагаріна та вул. Л.Шмідта, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, при виникненні небезпеки для руху - автомобіля ВАЗ21099, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який виконував поворот ліворуч і який водій об`єктивно спроможній виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ21099, державний номерний знак НОМЕР_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки (а.с. 5). Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 листопада 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 850 грн (а.с.24). Постановою Миколаївського апеляційного суду від 02 січня 2025 року вказана постанова залишена без змін (справа № 484/5129/24). З відеозапису, який міститься в справі № 484/5129/24 видно, що під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб ВАЗ-21099 при здійсненні повороту ліворуч взяв достатньо широкий радіус повороту, що за траєкторією дозволяло не опинитись на зустрічній смузі руху. Водночас, автомобіль Renavlt Megane Scenic під час виїзду з перехрещення проїзних частин, рухаючись прямо, не зупинився перед вказаним автомобілем ВАЗ-21099, який пересікав його рух, внаслідок чого автомобіль Renavlt Megane Scenic здійснив зіткнення своєю передньою лівою частиною у задню ліву частину автомобіля ВАЗ 21099. При цьому, в момент зіткнення автомобіль ВАЗ 21099 перебував майже перпендикулярно стосовно автомобіля Renavlt Megane Scenic, але від удару автомобіль ВАЗ 21099 розвернуло на зустрічну смугу руху. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснив, що він несвоєчасно побачив автомобіль ВАЗ 21099, а тому не зміг уникнути зіткнення. Такому механізму ДТП відповідають і механічні пошкодження, що завдані транспортним засобам, які вказують на те, що контактування відбулося лівою передньою частиною автомобіля Renavlt Megane Scenic, яким керував ОСОБА_2 з задньою лівою частиною автомобіля ВАЗ 21099 під керуванням ОСОБА_1 (задня ліва дверка, задня ліва арка колеса) (а.с.2 зворот). За таких обставин апеляційний суд вважає, що дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 840109 щодо порушення ОСОБА_1 пунктів 2.3 б, 10.5 ПДР, не узгоджуються з фактичними обставинами ДТП, які зафіксовані на вказаному відеозапису, схемі ДТП, та поясненнями учасників ДТП. Цим обставинам у сукупності судом першої інстанції надана невірна оцінка, що призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 та безпідставного визнання останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення та закриття провадження за закінченням строків накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Відповідно до вимог статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України "Про міжнародні договори", міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Відповідно до частини 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування пункту 2 статті 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - "кримінальне обвинувачення" і "суперечки про громадянські права". У справі "Кадубец проти Словаччини", представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів. Відповідно до статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях, а усі припущення мають тлумачитись на користь такої особи. Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого. Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки під "кримінальним обвинуваченням" у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02). Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху. При цьому спрощений підхід до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до адміністративної відповідальності, як і потерпілих, є неприпустимим (пункт 24 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року). За висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17 (провадження № 51-2568км19), який є релевантним для даної справи, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом… Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи». Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Таким чином, апеляційний суд вважає, що вина водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом. За таких обставин, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні 08 вересня 2024 року вимог пункту 2.3 б, 10.5 ПДР України є необґрунтованими, а тому не доведено наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, постанову суду належить скасувати із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Керуючись статтями 247, 283, 294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження в справі закрито, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, скасувати, а провадження в справі закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду І.В. Лівінський