Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/40597/24

Справа № 127/40597/24 Провадження № 33/801/133/2025 Категорія: 208 Головуючий у суді 1-ї інстанції Романчук Р. В. Доповідач: Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 31 січня 2025 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 163-1 КпАП України, ОСОБА_2 , громадянки України, головного бухгалтера КП ВМР «ВМТЕ», яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , встановив: Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 КпАП України та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн на користь держави, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, а провадження по справі закрити. Щодо обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_1 з посиланням на обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, правову позицію, зазначену у постанові КАС ВС від 8 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14, зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Як зазначає апелянт, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та у подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі, і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. У своїх доводах апелянт цитує положення пункту 86.7 статті 86, п. 54.3. ст. 54, пункту 58.1. статті 58, 55-56 Податкового Кодексу України. Вважає, що саме по собі складання протоколу про адміністративне правопорушення не доводить її винуватість у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. Крім того, в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду з посиланням на те, що вона не була присутньою у суді першої інстанції, а з копією оскаржуваної постанови ознайомилась 10.01.2025. Згідно з статтею 289 КпАП України апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Враховуючи обґрунтування апеляційної скарги в частині пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення та з урахуванням матеріалів справи, причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними та поновити заявнику строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2024 року. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, попередньо направивши суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Відповідно до приписів ч. 6 ст. 294 КУпАП при належному повідомленні особи, яка бере участь у розгляді провадження, вважається за можливе проводити апеляційний розгляд справи у його відсутність. Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду без змін з таких підстав. Відповідно до вимог статті 245 КпАП України, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до вимог статті 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України. Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 1272 від 25 жовтня 2024 року, складеного головним державним інспектором ГУ ДПС у Вінницькій області головний бухгалтер КП ВМР "ВМТЕ" ОСОБА_1 допустила ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, а саме: абз. б/ п. 200.4, 200.7, 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2024 року на суму 607 807 грн. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 163-1КпАП України. Частиною 1 ст. 163-1 КУпАП встановлено відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Обов`язковим елементом об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, що відмежовує вказані діяння від кримінально-караних, є заподіяння шкоди у відповідному розмірі. У примітці до статті 212 КК України, яка встановлює кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), зазначено, що під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов`язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов`язкових платежів, які в п`ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов`язкових платежів, які в сім тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Місцевим судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у скоєному правопорушенні стверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 1272 від 25.10.2024, актом документальної позапланової виїзної перевірки № 37002/07-03/33126849 від 25.10.2024, які наявні в матеріалах справи. За результатами документальної позапланової перевірки КП ВМР "ВМТЕ" складено акт від 25.10.2024 №37002/07-03/33126849 за висновком якого встановлено платником податків завищення ряд. 20.2.1 «Сума ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку» за серпень 2024 року на 607 807 грн; заниження ряд. 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за серпень 2024 року на 607 807 грн. Оцінюючи вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. За змістом ст. 254, 256 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об`єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об`єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчинення адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб`єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. Відповідно до статті 251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наведеними вище доказами. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що самого акту перевірки недостатньо для притягнення платника податків до відповідальності, так як платник податків вправі оскаржити прийняте за результатами його розгляду податкове повідомлення-рішення. В даній справі йдеться не про накладення на платника податків фінансових санкцій, а про оцінку дій посадової особи, яка допустила порушення порядку ведення податкового обліку, яке підтверджене в установленому законом порядку і самі обставини, за яких воно відбулося апелянтом не оспорюються. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді у справі немає. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, 294 КпАП України, Суд, - постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І.М. Стадник