Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/19806/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19806/24 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. Дата і місце ухвалення 28.10.2024 р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді доповідача Шеметенко Л.П. судді Градовського Ю.М. судді Турецької І.О. за участю секретаря Худика С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДМС в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДМС в Одеській області, в якому позивач просив суд: - визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №376422 від 28.12.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Сирійської Арабської Республіки Алсаїд Хекмату та рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №51002500088425 від 28.12.2023 року про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Сирійської Арабської Республіки Алсаїд Хекмату; - зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити дію посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 20.03.2019 року, виданої громадянину Сирійської Арабської Республіки Алсаїд Хекмату. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДМС в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідачем було проігноровано встановлений законом порядок щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну, при цьому не було надано жодних доказів, які б дійсно доводили про причетність позивача до діяльності міжнародної позабанківської системи грошових переказів «Хавала» або доказів того, що дана організація офіційно заборонена на території України. Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , громадянин Сирії, 20.03.2019 року отримав посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 з датою закінчення дії посвідки 19.03.2029 року, не працює. Підставою для отримання вказаної посвідки був п.1 ч.3 ст.4 Закону України №2491-ІІІ, а саме, якщо дружина мігранта яка є громадянином України, перебуває з ним (нею) у шлюбі понад два роки. На цей час шлюб позивача розірваний за рішенням Приморського районного суду м.Одеси (справа №522/3777/23) від 25.04.2023р. Дітей від спільного шлюбу позивач немає. 25.12.2023 до Головного управління ДМСУ в Одеській області надійшов лист від Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України вих.№8.1/4619-23, до якого додано подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 14.12.2023 року №2/3/3-17101нт про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянина Сірійської Арабської республіки Алсаїд Хекмету 1990 р.н. для розгляду та прийняття відповідного рішення (а.с.а.с.75-77). 28.12.2023 року начальником ГУ ДМС в Одеській області затверджений висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Сирії Алсаїд Хекмату (а.с.88-92), яким запропоновано скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 15.03.2019 р. про надання дозволу на імміграцію, та скасувати видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 . Зазначеним висновком встановлено, що відповідно до інформації зазначеної у поданні, Департаментом отримано інформацію стосовно Алсаїд Хекмата, який причетний до діяльності міжнародної позабанківської системи грошових переказів «Хавала» (офіційно заборонена на території України). Вказана система переказів використовується, в переважній більшості міжнародними терористичними організаціями, для переказу коштів, отриманих злочинним шляхом для уникнення контролю зі сторони Державної Служби фінансового моніторингу України та правоохоронних органів, а також з метою ухилення від сплати податків. Враховуючи викладене, вказана діяльність Алсаїд Хекмата може становити суспільну небезпеку та загрозу національній безпеці України. Загроза національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України. Банківська діяльність «Хавала» є важливим інструментом фінансування тероризму. Терористи продовжують використовувати некомерційні організації для збору коштів для терористичних цілей у мусульманських громад. Зібрані гроші використовують для фінансування багатьох 3МІ, придбання обладнання для підтримки військових таборів, придбання зброї, а також організації нападів. Ядром систем «підпільної банківської діяльності» є специфіка фінансових та міжособистісних відносин і дуже адаптується до умов конфліктів /війни та економічні санкції. Такий спосіб ведення бізнесу, орієнтований на етнічні стосунки та заснований на довірі, є підходящим каналом для переміщення та надання фінансів для терористичних цілей. Таким чином, інформація, викладена у поданні Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, є підставою для скасування іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію». Аналізом п.3 ч.1 ст.12 ЗУ «Про імміграцію», яким визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано: якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, установлено, що пояснення іммігранта з таких питань не можуть мати значення для прийняття остаточного рішення про скасування дозволу на імміграцію. У ході розгляду зазначеного подання установлено, що відсутня необхідність запрошувати іммігранта для надання пояснень. На підстав вказаного висновку начальником ГУ ДМС України в Одеській області 28.12.2023 року прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну Алсаїд Хекмату №376422 від 15.03.2019 р. та рішення №51002500088425 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Сирійської Арабської Республіки Алсаїд Хекмату(а.с.а.с.93,94). Вважаючи протиправними зазначені рішення відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Суд першої інстанції, вирішуючи справу та відмовляючи в позові, виходив з того, що Департамент контррозвідки СБУ правомірно та в межах своїх повноважень після встановлення вчинених позивачем дій, направив подання до відповідача. При цьому, суд погодився з доводами позивача щодо відсутності доказів повідомлення відповідачем позивача про рішення про скасування дозволу на його імміграцію в Україну та посвідки, проте, звернув увагу, що зазначене не є достатньою підставою для скасування такого рішення. Переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773) «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-ІІІ (далі - Закон №2491-ІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання у сфері імміграції» від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983). У пункті 6 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Частиною третьою статті 3 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. За змістом частини 15 статті 4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України. Згідно зі статтею 2 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Статтею 3 Закону №3773 передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію. Згідно з ч. 1- 3 ст. 4 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України. У свою чергу, підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону України «Про імміграцію», а саме, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України. Відповідно до пунктів 21-24 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію. Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі. Отже, вчинення іммігрантом дій, які становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні є підставою для скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, яка видана на підставі цього дозволу. Як вбачається з матеріалів справи, безпосередньою підставою для скасування дозволу на імміграцію та в наступному посвідки на постійне проживання стало подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 14.12.2023 року №2/3/3-17101нт про скасування дозволу на імміграцію позивачу. У зазначеному листі вказано, що Департаментом отримано інформацію стосовно Алсаїд Хекмата, який причетний до діяльності міжнародної позабанківської системи грошових переказів «Хавала» (офіційно заборонена на території України). Таким чином, Департамент контррозвідки Служби безпеки України вважає, що діяльність позивача становить загрозу національній безпеці України. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2229-XII «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. Отже, саме СБУ наділена компетенцією надавати оцінку наявності у діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, а також повноваженнями щодо вжиття заходів превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України, тим більше в умовах воєнного стану. Як вже зазначалось, пункт 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» передбачає можливість скасування дозволу на імміграцію, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні. При цьому, такі дії іммігранта не потребують юридичної кваліфікації у якості кримінального чи адміністративного правопорушення, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.12.2021 року в справі № 120/1859/19-а. Колегія суддів виходить з того, що відповідні повноваження Служби безпеки України надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України є виключними та дискреційними, а суд не може здійснювати переоцінку загрозам національної безпеки України, яка попередньо здійснена Службою безпеки України, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 31 травня 2023 року (справа № 600/6944/21-а). У той же час, Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2020 року у справі №480/296/19 наголошував, що подання спеціально уповноважених органів про скасування особі дозволу на імміграцію не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Таким чином, під час розгляду спору про правомірність скасування дозволу на імміграцію в Україну, з урахування приписів ч. 2. ст. 2 КАС України, суд має обов`язок перевірити дотримання процедури прийняття такого рішення, у тому числі здійснити перевірку наявності обґрунтованих підстав стверджувати про існування загрози національній безпеці України. Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Колегія суддів наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. За змістом статті 210 КАС України, до процесуальних обов`язків адміністративного суду віднесено з`ясування обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. У такий спосіб проявляється інформування учасників адміністративного процесу щодо порядку реалізації судового розгляду та змісту адміністративної справи. Ознайомлення зі змістом джерел доказів (засобів доказування) дає змогу належно встановити обставини адміністративної справи. Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов`язок встановлення фактичних обставин у конкретній справі законодавцем покладається саме на адміністративний суд, який насамперед має з`ясувати предмет спору та відповідно визначити обставини, які необхідно встановити для правильного його вирішення. Враховуючи викладене, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року, для повного та всебічного розгляду справи, з метою вжиття заходів щодо з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи доводи учасників справи в обґрунтування заявлених вимог, витребувано від Департаменту контррозвідки Служби безпеки України належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для направлення Департаментом контррозвідки Служби безпеки України до Державної міграційної служби України подання від 14.12.2023 року №2/3/3-17101нт. На виконання вимог суду, Департаментом контррозвідки Служби безпеки України до режимно-секретного органу П`ятого апеляційного адміністративного суду було направлено витребувані документи по справі, що містять інформацію, яка законом віднесена до державної таємниці, гриф секретності «таємно». Вказані документи досліджено колегією суддів, яка має відповідний доступ до державної таємниці. За наслідком повного та всебічного вивчення цих документів, колегія суддів дійшла висновку, що Департаментом контррозвідки Служби безпеки України обґрунтовано та за належних підстав зроблено висновок про наявність у діях позивача загрози національній безпеці України, ці дії конкретизовано та надано їм належну оцінку. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що Департамент контррозвідки Служби безпеки України обґрунтовано вчинив звернення до органів Державної міграційної служби України, ініціювавши процедуру скасування дозволу на імміграцію позивача, чим спростовуються доводи апеляційної скарги у цій частині. Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на те, що не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом, оскільки відповідно до приписів абзацу 1 пункту 23 Порядку № 1983, запрошення іммігранта є правом, а не обов`язком міграційного органу, яке реалізується у разі потреби. При цьому, колегія суддів вважає, що у контексті обставин даної справи, отримання чи неотримання пояснень іммігранта, не могло вплинути на наявність компетентного твердження Департаменту контррозвідки Служби безпеки України щодо загрози національній безпеці, яке є належною та достатньою підставою для застосування пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію». Щодо доводів апелянта в частині неналежного мотивування оскаржуваного рішення, апеляційний суд наголошує, що рішення міграційного органу було належним чином вмотивоване, містило посилання на відповідне подання уповноваженого органу та норми чинного законодавства, а не наведення конкретних дій позивача, які становлять загрозу національній безпеці України, обумовлено в першу чергу тим, що зазначені обставини віднесені до інформації з обмеженим доступом. Крім того, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18, саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Отже, порушення процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Застосовуючи цей підхід, колегія суддів вважає, що у контексті обставин даної справи, неналежне вмотивування рішення міграційного органу не могло вплинути на наявність компетентного твердження Департаменту контррозвідки Служби безпеки України щодо загрози національній безпеці, яке є належною та достатньою підставою для застосування пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію». З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №376422 від 28.12.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну та №51002500088425 від 28.12.2023 року про скасування посвідки на постійне проживання, як похідне, відповідають критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є правомірними та скасуванню не підлягають. Підсумовуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. З огляду на все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 30.01.2025 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька