Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/18763/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/18763/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року (суддя Букіна Л.Є.) у справі №160/18763/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив: - визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову в призначенні пенсії від 23.01.2024 №047150025298; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію з 02.11.2024, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 28.09.89 по 05.09.91, з 03.01.95 по 23.01.98 та з 25.01.98 по 11.05.2005. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має достатній та необхідний стаж роботи, який дає право на отримання пенсії за віком у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому відмова пенсійного органу у призначенні такої пенсії у зв`язку з неможливістю зарахування періодів роботи до страхового стажу за формальних підстав є незмістовною, оскільки у трудовій книжці щодо вказаних періодів роботи наявні усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 23.01.2024 №047150025298 про відмову у призначенні пенсії; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи з 28.09.1989 по 05.09.1991, з 03.01.1995 по 23.01.1998 та з 25.01.1998 по 11.05.2004 до загального страхового стажу позивача; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та нарахувати позивачу пенсію за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з 03.11.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що періоди роботи з 28.09.1989 по 05.09.1991, з 03.01.1995 по 23.01.1998 та з 25.01.1998 по 11.05.2004 підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача для нарахування/призначення пенсії, тоді як спірне рішення пенсійного органу з цього приводу є протиправним. Також, оскільки наявні у матеріалах справи письмові докази у повній мірі підтверджують право позивача на отримання пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, суд дійшов висновку про зобов`язання пенсійного органу призначити позивачеві пенсію за віком з 03.11.2023 (а не 02.11.2024 як помилково вважає позивач), з наступного дня після виповнення 60 років, зважаючи, що звернення позивача до пенсійного органу відбулось з дотриманням тримісячного строку. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаржник вказує, що позивачу правомірно не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 28.09.1989 по 05.09.1991, з 03.01.1995 по 23.01.1998, з 25.01.1998 по 11.05.2005, адже трудова книжка позивача оформлена з порушенням вимог, визначених законодавством. Відтак, скаржник вважає, що позивачу також правомірно відмовлено у призначенні пенсії через недостатній страховий стаж. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 16.01.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 23.01.2024 №047150025298 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу (30 років). При цьому, також зазначено, що періоди роботи з 28.09.1989 по 05.09.1991, з 03.01.1995 по 23.01.1998 та з 25.01.1998 по 11.05.2005 не зараховані до страхового стажу позивача у зв`язку з наявністю в трудовій книжці певних недоліків (розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення; допис підстав звільнення та виправлення в наказі про звільнення підстави). Вважаючи вказане рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж. Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 23.01.2024 №047150025298 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу (30 років). Пенсійний орган, зокрема вказав, що періоди роботи з 28.09.1989 по 05.09.1991, з 03.01.1995 по 23.01.1998 та з 25.01.1998 по 11.05.2004 не зараховані до страхового стажу позивача у зв`язку з наявністю в трудовій книжці певних недоліків. У спірні періоди роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993, а з 29.07.1993 - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (распорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції №162. Відповідно до п.4.1 Інструкції №162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами. За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв`язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права. Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі №307/541/17, згідно якої підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. В той же час, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, що не дають можливості підтвердити наявний трудовий стаж, законодавець вимагає наявності додаткових доказів, зазначених у пункті 3 Порядку №637. Як правильно встановив суд першої інстанції, у трудовій книжці позивача наявні усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження стажу за вищевказані спірні періоди. Записи в трудовій книжці виконані послідовно, не місять суперечливих відомостей про періоди роботи та узгоджуються між собою. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне не зарахування пенсійним органом до страхового стажу вказаних вище періодів роботи позивача. Також, як правильно з`ясував суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи письмові докази у повній мірі підтверджують право позивача на отримання пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, а отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язати пенсійний орган призначити позивачеві пенсію за віком з 03.11.2023. В той же час вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що слід виходити з такого. Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. За правилами ст. 82 цього Закону документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення. Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1058-IV, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Частиною п`ятою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Статтею 44 Закону №1058-IV врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії. Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. На виконання названих норм Закону №1058-IV постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846). Пунктом 4.2 цього Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Пунктом 4.8 Порядку №22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа. В спірному випадку заява позивача про перерахунок пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії про відмову в призначенні пенсії від 23.01.2024 №047150025298. І саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у цьому спорі є належним відповідачем. Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення про відмову у перерахунку пенсії. Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача-1 вчинити певні дії, оскільки відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке у даній справі є відповідачем-2. Наведене вище відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та ухвалення нового рішення в цій частині про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вчинити певні дії. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №160/18763/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог, пред`явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, прийняти нове рішення в цій частині. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати періоди роботи з 28.09.89 по 05.09.1991, з 03.01.1995 по 23.01.1998 та з 25.01.1998 по 11.05.2004 до загального страхового стажу ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 03.11.2023. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №160/18763/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко