Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4852/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2025 року справа №200/4852/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 200/4852/24 (головуючий І інстанції Череповський Є.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВКОМТРАНС" до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, - У С Т А Н О В И В: 15.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВКОМТРАНС" (далі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив суд: постанову Державної служби України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві про застосування адміністративно господарського штрафу від 18.06.2024р. № 095818 скасувати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем винесено постанову від 18.06.2024р. № 095818 про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача за порушення абз.17 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт. Позивач вважає постанову протиправною, оскільки ним перевозився подільний вантаж (пшениця), дозвіл на рух якого з перевищенням вагових параметрів не видається. Крім того зазначає, що Відповідачем по перше не доведено достовірність та правильність результатів вимірювань при здійсненні зважування автомобіля марки SINOTRUK, реєстраційний номер НОМЕР_1 при визначенні навантажень на осі, та його загальної ваги, по друге вимірювання було здійснено з порушенням положення Порядку № 879, а тому, отримані за наслідками такої перевірки докази, а саме: Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.04.2024р. № 000512, Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.04.2024р. № 032027 не може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує факт зважування транспортного засобу позивача вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, та має Свідоцтво про державну метрологічну атестацію, у зв`язку з чим спірна Постанова Відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу на суму 51 000,00грн., є необґрунтованою, та такою, що складена всупереч вимогам чинного законодавства. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 200/4852/24 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві про застосування адміністративно господарського штрафу від 18.06.2024р. № 095818. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВКОМТРАНС", є юридичною особою, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 41833220), юридична адреса: 84180, Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вул. Коцюбинського, 7А, вид діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний) 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.. Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , автомобіль SINOTTRUK HOWO ZZ3317N3267Q1, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ТОВ СЛАВСПЕЦТЕХ. Згідно товарно-транспортної накладної № б/н від 16.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВКОМТРАНС", яке розташоване за адресою: 84180, Донецька область, Слов`янський район, м. Миколаївка, вул. Коцюбинського, 7А, взяло на себе зобов`язання доставити пісок до ТОВ СЛАВ АБЗ, яке розташоване за адресою: 84180, Донецька область, м. Миколаївка, вул. Коцюбинського, 7А. Згідно акта про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу від 16 квітня 2024 року автомобіль SINOTTRUK HOWO ZZ3317N3267Q1, реєстраційний номер НОМЕР_1 було заблоковано. Згідно акта № 039013 від 04 квітня 2024 року на автомобільній дорозі М-30, 949 км.+826м. Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине відповідачем було здійснено перевірку транспортного засобу - свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , автомобіль SINOTTRUK HOWO ZZ3317N3267Q1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ СЛАВСПЕЦТЕХ. Під час перевірки було виявлено порушення ст. 34 ЗУ Про автомобільний транспорт перевізник не забезпечив безпеку дорожнього руху, а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм на здвоєну вісь склало 30,52%, а саме 24 800 кг., чим порушив вимоги п.22.5 ПКМУ №1306 від 10.10.2001р. Згідно довідки № 032027 від 16 квітня 2024 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю за результатами вагового контролю навантаження на осі становить: 1) 8 200 т., 2) 9 850 т., 3) 12 350 т., 4) 12 450 т., повна маса транспортного засобу 42 850 т. вказане підтверджується талоном № 13 від 16.04.2024 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Згідно акта № 000512 від 16 квітня 2024 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, автомобіль SINOTTRUK HOWO ZZ3317N3267Q1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , суб`єкт що перевіряється: ТОВ СЛАВСПЕЦТЕХ, ТОВ "СЛАВКОМТРАНС", найменування та вид вантажу: пісок, подільний вантаж, встановлено, що нормативно допустиме осьове навантаження складає: 1 вісь - 11,5т., 2 вісь - 11,3т., 3-4 вісь - 19т., фактичне 8 200т., 9 850т., 12 350т., 12 450т. відповідно. За результатом розгляду матеріалів перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті в особі заступника начальника Радченка Дмитра 18 червня 2024 року винесено постанову № 095818 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВКОМТРАНС" адміністративно-господарського штрафу у сумі 51 000 грн. за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту, які зафіксовані в Акті № 039013, відповідальність за яке передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт. Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18 червня 2024 року № 095818. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. Частиною другою статті 29 Закону № 3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. За змістом статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно з пунктом 8 цього Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до підпункту 1 пункту 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті. Згідно з підпунктами 2 та 29 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 2, 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі); державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю. Статтею 34 Закону № 2344-ІІІ, порушення якої встановлено в ході рейдової перевірки позивача, визначені загальні вимоги до автомобільного перевізника, який, зокрема, виходячи зі спірних у даній справі правовідносин, повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Суд зауважує, що позивач притягнутий до відповідальності за порушення ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, частиною третьою якої встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 3353-ХІІ до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. За приписами частини другої статті 29 вказаного Закону з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 16 Порядку № 1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю. Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування (далі - Порядок №879). Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху. Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879). За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Відповідно до пункту 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Згідно п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі - Правила дорожнього руху) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу. Як вказано вище, в цьому випадку під час проведення габаритно-вагового контролю встановлено перевищення перевізником ТОВ Агрофірма Колос встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Відповідно до статті ст. 33 Закону України Про автомобільні дороги від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т., здвоєні осі понад 16т., строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40т. (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11т., здвоєні осі понад 18т., строєні осі понад 24т. або фактичною масою понад 44т., а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46т.) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, суд вважає, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено. Вантажем, який перевозився водієм позивача, є пісок, тобто вантаж є подільним, адже може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодження його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено. Головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків. Відтак, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу. Згідно з абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ, за яким на позивача накладений штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, законодавством не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу. Враховуючи, що перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм не передбачена, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ, що обумовлює протиправність оскарженої постанови. Крім того, у позовній заяві позивач зазначає, що було застосовано блокування автомобільного транспортного засобу згідно Акту від 16.04.2024, проте і одразу було застосовано розблокування автомобільного транспортного засобу але при цьому не проводилась оплата за проїзд, яка здійснюється у разі перевищення вагових параметрів, вказаних у пп. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306, не було здійснене перевантаження транспортного засобу, і повторного габаритно-вагового контролю представниками відповідача не здійснювалось. Докази оплати за проїзд, які здійснюються у разі перевищення вагових параметрів сторонами надано не було, як і доказів розблокування транспортного засобу. Суд зауважує, що пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Відповідно до пункту 22 Порядку № 879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно зі статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16 висловив правову позицію, згідно якої у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами до перевізника може бути застосована відповідальність лише у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Всі основні аргументи та докази, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення сторін і які були надані до суду, судом розглянуто та оцінено в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.06.2024р. № 095818, а, отже, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 200/4852/24 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 200/4852/24 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 30 січня 2025 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Е.Г. Казначеєв І.В. Сіваченко