Постанова 4850 № 243/7732/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2025 року справа №243/7732/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді- доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2024 р. у справі № 243/7732/24 (головуючий І інстанції Воронков Д.В.) за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі відповідач), в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АА №00022317 від 04.09.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 132 КУпАП, та накладення штрафу у розмірі 8500 грн - стягнути з відповідача судові витрати. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АА №00022317 від 04.09.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що до спірного вантажного перевезення можна застосувати підвищений норматив в розмірі 44 тони, адже такі вагові норми, згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, застосовуються виключно при здійсненні перевезення вантажів автомобільними дорогами державного значення із використанням трьохвісних автомобілів (тягачів) з двовісними або трьохвісними напівпричепами (контейнеровозами), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. При цьому, доказів про перевезення контейнеру відповідачем не зафіксовано, а позивачем не надано, отже відсутні підстави для застосування вагових норм в розмірі 44 тони, що помилково не врахував суд і дійшов помилкових висновків щодо зазначених обставин справи. Суд не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що транспортний засіб перевозив вантаж не у контейнерах або в змінних кузовах, як це передбачено підзаконним актом, що призвело до помилкового встановлення обставини про наявність контейнера, яка є не доведеною і має значення для справи. Суд не правильно застосував до спірних правовідносин положення п.22.5 Правил дорожнього руху в частині підвищеного нормативу в розмірі 44 тони. Маркування є однією із ознак, яка підтверджує, що на контейнеровозі в зафіксований момент знаходиться сертифіковане та перевірене обладнання для перевезення вантажу з назвою «контейнер», а не будь-яке інше, адже виключно при перевезенні «контейнера» можливе застосування підвищеного вагового нормативу в розмірі 44 тон. Напівпричіп-контейнеровоз не є тотожним контейнера, а є засобом перевезення контейнера, а також інших тар (кузовів), що можуть містити вантаж. Отже, позивач здійснював перевезення вантажу не в контейнерах, а тому фактична маса для такого транспортного засобу має бути не більше 40 тон, тому оскаржувана постанова містить правомірні відомості і є такою, що винесена у межах та у спосіб, що встановлені чинним законодавством. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА №00022317 від 04.09.2024 року, вбачається, що 01.09.2024 року о 12 годині 28 хвилини, за адресою: М-30, км 996+441 Дніпропетровська обл., автомобіль марки MAN TGS 24 440, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , рухався із перевищенням нормативних параметрів зазначених у п. 22.5 ПДР України, з перевищенням загальної маси транспортного засобу на 7,888% (3,155 тони) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т. Таким чином було порушено ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за що на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн. Вимірювання було здійснено технічним засобом WIM 60, WAGA-WIM35, №9, який має свідоцтво про повірку технічного засобу № 04/4446;1624;1625 зі строком дії до 22.11.2024 року. Згідно з результатами автоматичної фіксації транспортного засобу у момент вчинення адміністративного правопорушення зафіксовано наступні фактичні параметри транспортно засобу: загальна маса з урахуванням похибки 43155 кг; Фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2820 мм, 2-3: 1090 мм, 3-4: 5730 мм, 4-5: 1310 мм; 5-6: 1310 мм; навантаження на вісь 1 - 6850 кг, 2 - 5700 кг, 3 - 11100 кг, 4 - 7950 кг, 5 - 8050 кг; 6 - 8300 кг; загальна маса - 47950 кг. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу MAN НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 - повна маса ТЗ 23000 кг, маса без навантаження 7955 кг, особливі відмітки: спеціалізований вантажний сідловий тягач. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки KOEGEL SN24, тип: спеціалізований напівпричіп н/пр контейнеровоз д.н.з. НОМЕР_5 , повна маса 36800 кг, маса без навантаження 4000 кг, колір: синій, особливі відмітки переобладнаний в контейнеровоз. Таким чином, ОСОБА_1 керував транспортним засобом в складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки MAN TGS 24.440, номерний знак НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричіпом контейнеровозом марки KOEGEL SN 24, номерний знак НОМЕР_1 . Правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 60, WAGA-WIM35, зав.№9, який відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого Постановою КМУ від 13.01.2016 №

94. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III. Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно з п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. У відповідності до п. 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують… б) фактичної маси: … Комбіновані транспортні засоби: … трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - Максимальне значення для автомобільних доріг державного значення, тонн, -

44. Статтею 132-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Відповідно до ст.14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність. Згідно з Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Пунктом 7 вказаного Положення визначено, що Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: - використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані та засоби вимірювальної техніки; - у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; - використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі. Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі. Тобто, законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає: - здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567); - фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174). Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок № 1174). Згідно з п. п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом. Відповідно до п. 13 Порядку № 1174, під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Згідно з п. 3 Вимог до облаштування автоматичних пунктів фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, які є Додатком до Порядку № 1174, у місці установки вимірювального обладнання автоматичного пункту повинні бути здійснені заходи, які відповідають вимогам, наведеним в описі типу засобу вимірювання. Відповідно до п. 8 Порядку № 1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №

163. За п. 9 Постанови КМУ від 24.02.2016 № 163 «Про затвердження Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки» (далі - Постанова №163) засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту. Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи. Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174). Відповідно до п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу (за можливості); вимірювання габаритів транспортного засобу (за можливості); фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу; фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-комунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-комунікаційної системи. За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Відповідно до п. 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також, нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Судом встановлено, що постановою серії АА №00022317 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 01.09.2024 року о 12 годині 28 хвилини, за адресою: М-30, км 996+441 Дніпропетровська обл., автомобіль марки MAN TGS 24 440, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , рухався із перевищенням нормативних параметрів зазначених у п. 22.5 ПДР України, з перевищенням загальної маси транспортного засобу на 7,888% (3,155 тони) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т., відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. У зв`язку із виявленим порушенням відповідальною посадовою особою прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн. Відповідачем до відзиву надано інформаційну картку габаритно-вагового контролю по постанові, файли фотофіксації зафіксованої події та сертифікати технічного засобу. Разом з тим, зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу, належних позивачу, вбачається, що тип автомобіля MAN TGS 24.440, державний номерний знак НОМЕР_1 - спеціалізований вантажний сідловий тягач, причіп марки KOEGEL, модель - SN 24, особливі відмітки переобладнаний контейнеровоз, державний номерний знак НОМЕР_5 . З роздрукованих файлів фотофіксації, доданих представником відповідача до відзиву, вбачається, що 01 вересня 2024 року о 12 год. 28 хв. автомобіль MAN TGS 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 , проїжджаючи крізь автоматичний пункт контролю, їхав саме з напівпричепом - контейнеровозом, який був приєднаний до сідлового тягача MAN TGS 24.440, д.н.з. НОМЕР_1 . Суд звертає увагу, що об`єктивна сторона складу правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, передбачає доведення саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Відповідно до Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174, державний контроль на автомобільному транспорті може здійснюватися, у тому числі, в автоматичному режимі шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплексів технічних засобів, автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером. Зокрема, пункт 12 Порядку № 1174 передбачає, що автоматичний пункт може забезпечувати фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу. Зазначене кореспондується з вимогами ст. 280 КУпАП. Порядком № 1174 передбачено, що автоматичним пунктом може фіксуватись: загальний вигляд транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей), про що зазначено в п.12 Порядку № 1174. Суду надано достовірні дані, що належний ОСОБА_1 спеціалізований напівпричіп є контейнеровозом, та відповідачем вказана інформація не спростована. Не заперечує відповідач факту руху позивача на трьохвісному автомобілі (тягачі) з трьохвісним напівпричепом, що випливає зі змісту оскаржуваної постанови. Відповідач заперечує, що позивач здійснював перевезення вантажу в контейнері. Свою позицію мотивував наступним. Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Міжнародної конвенції про безпечні контейнери, "Контейнер" означає предмет транспортного обладнання: a) що має постійний характер і, відповідно, є досить міцним, щоб бути придатним для багаторазового використання; b) спеціально сконструйований для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження; c) сконструйований з урахуванням необхідності закріплення та (або) легкої обробки й для цього обладнаний кутовими фітингами; d) такого розміру, що площа, яка знаходиться між чотирма зовнішніми нижніми кутами, складає: i) не менше 14м2 (150 кв. футів) або ii) не менше 7 м2 (75 кв. футів), якщо його обладнано верхніми кутовими фітингами; термін "контейнер" не включає ні транспортних засобів, ні пакування; однак він поширюється на контейнери, коли вони перевозяться на шасі. "Кутові фітинги" означають сукупність отворів і граней у верхній та (або) нижній частинах контейнера, які використовуються для обробки, штабелювання та (або) закріплення. Отже, невідємною частиною безпечних контейнерів є кутові фітинги кутові кріплення для полегшення погрузки і складування, наявність спеціальної конструкції, що полегшує його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший (водний, залізничний, автомобільний тощо). Згідно пункту 16 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, контейнер - транспортне обладнання (клітка, знімна цистерна або подібний засіб), що: а) являє собою повністю або частково закриту ємність, призначену для поміщення в неї вантажів; б) має постійний характер і завдяки цьому є достатньо міцним, щоб слугувати для багаторазового використання; в) спеціально сконструйоване для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження; г) сконструйоване таким чином, щоб полегшити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший; ґ) сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати; д) що має внутрішній об`єм не менше одного метра кубічного. Термін "контейнер" включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 № 521 затверджено Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання (далі Порядок № 521). Відповідно до п. п. 1.1 1.5 Порядку № 521 цей порядок визначає механізм затвердження конструкції колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) категорій M, N, O, L, нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах (далі - обладнання) відповідно до вимог Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року (далі - Угода). На кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності. На кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України. Сертифікати відповідності на контейнер в матеріалах справи відсутні. Так, 02.12.1972 з метою розробки структурних вимог для забезпечення безпеки під час обробки, штабелювання та перевезення контейнерів у ході звичайної експлуатації було прийнято Міжнародну конвенцію про безпечні контейнери, яка для України є чинною з 1977 року. Вже 04.11.1993 були прийняті Поправки Міжнародної конвенції про безпечні контейнери (КБК) в частині вимог до контейнерів: "b) На кожному контейнері всі маркування максимальної маси брутто повинні відповідати інформації стосовно максимальної маси брутто на табличці про допуск за умовами безпеки." "a) Табличка повинна містити таку інформацію, принаймні англійською або французькою мовами: "Допуск за умовами безпеки КБК" Країна та номер допуску Дата (місяць і рік) виготовлення Ідентифікаційний номер контейнера, наданий заводом-виробником, або - для існуючих контейнерів, у яких цей номер невідомий, - номер, наданий Адміністрацією Максимальна експлуатаційна маса брутто (кілограми та фунти) Припустиме навантаження на штабелювання при 1,8g (кілограми та фунти) Сила під час поперечного випробування на твердість конструкції (Ньютони)". Конвенція про безпечні контейнери містить вичерпний перелік ознак, яким має такий контейнер відповідати. Будь-який транспортний засіб, предмет обладнання або частина, офіційно затверджені на підставі Правил, доданих до цієї Угоди, повинні бути виготовлені таким чином, щоб вони відповідали офіційно затвердженому типу, задовольняючи вимогам, викладеним в цьому Додатку або вищезгаданих Правилах (п. 2.1). Компетентний орган будь-якої Договірної Сторони, що надає офіційне затвердження за типом конструкції на підставі Правил, що додаються до цієї Угоди, має перевірити наявність адекватних заходів і документованих планів проведення перевірок, які повинні бути узгоджені з виготовлювачем для кожного офіційного затвердження, для проведення через певні проміжки часу таких випробувань або відповідних перевірок, що необхідні для перевірки постійної відповідності офіційно затвердженому типу, включаючи, особливо у відповідних випадках, випробування, зазначені у згаданих Правилах (2.2). Таким чином, міжнародні договори вимагають від Держав - їх учасниць, тобто й від України, не тільки здійснювати контроль за офіційним затвердженням за типом конструкції транспортного засобу, але й перевіряти наявність задовільних заходів і процедур використання транспортного засобу за типом конструкції та забезпечувати ефективний контроль, для того щоб транспортні засоби, предмети обладнання або частини в процесі експлуатації відповідали затвердженому типу. Подібний висновок узгоджується із Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) ( Про приєднання до Європейської Угоди див. Закон N 1511-III від 02.03.2000). За цією угодою Договірні Сторони погодилися тим, що термін "транспортні засоби" означає автомобілі, тягачі з напівпричепами, причепи і напівпричепи, що відповідають визначенням, наведеним у статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19.09.1949 (Конвенцію ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74), за винятком транспортних засобів, що належать збройним силам однієї з Договірних Сторін або перебувають у підпорядкуванні цих збройних сил. Відповідно до п.17.4 Правил № 363, універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м) (пункт 17.5 Правил № 363). Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (п.17.15 Правил №363). На думку апелянта, помилковим є не прийняття судом тієї обставини, що транспортний засіб позивача перевозив контейнер без необхідного маркування, як це передбачено підзаконним актом та висновок суду, щодо маркування транспортного засобу. Адже саме маркування є однією із ознак, яка підтверджує, що на контейнеровозі в зафіксований момент було сертифіковане та перевірене обладнання для перевезення вантажу з назвою «контейнер», а не будь-яке інше, адже виключно при перевезенні контейнера можливе застосування підвищеного вагового нормативу в розмірі 44 тон. Відповідно до п.17.9 Правил № 363, приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності Договору на підставі заявки, а при відсутності Договору разового договору. Саме договір про перевезення вантажів в контейнерах є належним доказом надання таких послуг. Договір на перевезення вантажів в контейнерах в матеріалах справи також відсутній. З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач перевозив вантаж не в контейнері, оскільки з наявних фотознімків не можна встановити, чи відсутні фітинги на контейнері, чи відсутні таблички, бирки та інше маркування. Так, для бирки встановлено розмір довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм (дивись вище). Кутові фітинги, які використовуються в контейнерних системах (наприклад, для кріплення ISO-контейнерів), мають стандартизовані розміри та характеристики, що регулюються міжнародними та національними нормативними документами. Основним стандартом є ISO 1161. Це міжнародний стандарт, що визначає розміри, технічні характеристики та вимоги до кутових фітингів для контейнерів серії 1 (ISO-контейнери). Кутові фітинги мають стандартизовану форму та розміри, щоб забезпечити сумісність із підйомним, кріпильним і транспортним обладнанням. Основні параметри включають зовнішні розміри: 178 ? 162 ? 118 мм. Отвори для кріплення та підйому мають стандартну форму, яка дозволяє сумісність з Twist Lock механізмами. В Україні діють національні стандарти, гармонізовані з ISO. Наприклад ДСТУ ISO 1161:2015 Вантажні контейнери серії

1. Фітинги кутові. Технічні умови (ISO 1161:1984; Cor 1:1990; Amd 1:2007, IDT), який встановлює основні розміри та вимоги до міцності кутових фітингів, призначених для вантажних контейнерів серії

1. Цей стандарт є ідентичним перекладом міжнародного стандарту ISO 1161:1984 з поправками Cor 1:1990 та Amd 1:2007. В Україні правила маркування контейнерів встановлені стандартом ДСТУ ISO 6346:2022 Вантажні контейнери. Кодування, ідентифікація та маркування (EN ISO 6346:2022, IDT; ISO 6346:2022, IDT), який є перекладом міжнародного стандарту ISO 6346, згідно якого, основними вимогами до розмірів маркування є:

1. Ідентифікаційний код контейнера: Код складається з 4 літер (префікс власника) і 7 цифр (ідентифікатор контейнера та контрольна цифра). Висота символів: Мінімум 100 мм для маркування з обох боків і даху. Мінімум 50 мм для маркування ззаду та спереду.

1. Масове маркування: Інформація про вантажопідйомність (MGW, TARE, Net Weight). Висота символів: 50 мм.

1. Знаки безпеки (CSC Plate): Містить інформацію про відповідність Конвенції CSC. Табличка повинна бути металевою, розміром 200 ? 100 мм або більша, залежно від потреби.

1. Інші інформаційні знаки: Наприклад, знаки небезпечного вантажу, логотип компанії, інструкції з експлуатації. Рекомендована висота символів: 2550 мм, залежно від місця розташування. Масштаб та якість наявних в справі фотознімків не дозволяє стверджувати про відсутність на обладнанні позивача, за допомогою якого він здійснював перевезення вантажу контейнеровозом, фітингів, табличок, бирок та іншого маркування у розмірах відповідно до рекомендованих стандартів. Питання про наявність/відсутність сертифікату та договору взагалі не з`ясовувалась відповідачем при прийнятті спірної постанови, і цими обставинами вона не обґрунтовувалась. З наведеного та відповідно до п. 22.5 ПДР України слідує, що максимальна дозволена маса транспортного засобу 44, а не 40 тон. Так, згідно з постановою АА №00022317, загальна маса належного позивачу транспортного засобу в момент вчинення порушення склала 47950 кг. Формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами визначена у ДСТУ OIML R 134-1:2010. Так, відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортного засобу отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі. Враховуючи можливу максимально дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення загальної маси транспортного засобу здійснюється за формулою: (Мфакт-Ммакс-10%*Мфакт) / Ммакс) х 100%, де Мфакт - фактична маса транспортного засобу, зафіксована в автоматичному режимі; Ммакс - максимально допустима п. 22.5 Правил загальна маса транспортного засобу. Відповідач провів відповідні розрахунки, виходячи з максимально дозволеної ваги 40000 кг: 7,888% (3155 кг перевищення) = (47950 40000 10% х 47950) / 40000 х 100%. Як зазначено раніше, в даному випадку відповідальність відповідно до ч.2 ст.132-1 КУпАП наступає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5 %. У випадку ж застосування до цієї формули максимально дозволеної ваги 44000 кг, перевищення буде відсутнє. Оскільки відповідач невірно визначив максимально дозволену масу транспортного засобу позивача, він дійшов помилкових висновків про перевищення фактичної маси на 7,888%. З наведеного вбачається відсутність в діях позивача перевищення загальної маси транспортного засобу на 5 і більше відсотків, що виключає відповідальності, встановлену ч.2 ст.132-1 КУпАП. Згідно п.3 ч.1 ст. 293 КУпАП передбачено, що розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення, перевіряючи законність та обґрунтованість винесеної постанови, суд може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважав за необхідне скасувати Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування на території України серії АА №00022317 від 04 вересня 2024 року, а справу закрити. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статями 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2024 р. у справі №243/7732/24 - залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2024 р. у справі № 243/7732/24 - залишити без змін. Повний текст постанови складений 30 січня 2025 року. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді А.А. Блохін І.В. Сіваченко