Ухвала КЦС ВС № 344/6387/22

УХВАЛА 27 січня 2025 року м. Київ справа № 344/6387/22 провадження № 61-201ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кукурудза Андрій Євгенович, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 червня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Центр ЛТД», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва, за позовом третьої особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Центр ЛТД» про визнання майнових прав та за позовом третьої особи ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Центр ЛТД» про визнання майнових прав, УСТАНОВИВ: 1. 06 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кукурудза А. Є. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 червня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року (повний текст складений 09 грудня 2024 року) у цивільній справі № 344/6387/22.

2. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав. І. Щодо зазначення судових рішень, які оскаржуються

3. За змістом пункту 4 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.

4. У прохальній частині касаційної скарги представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 червня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

5. Проте з наявних у касаційній скарзі та в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей вбачається, що згідно з постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року було переглянуте в апеляційному порядку рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2023 року у справі № 344/6387/22. Інформації про прийняття у цій справі судом першої інстанції рішення від 29 червня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень немає.

6. Таким чином, ОСОБА_1 має уточнити прохальну частину касаційної скарги та чітко вказати перелік тих судових рішень, які вона оскаржує до Верховного Суду.

7. Визначення судових рішень, які є предметом касаційного оскарження, та формулювання клопотання (процесуальної вимоги) має істотне значення як при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) та і під час касаційного розгляду. IІ. Щодо змісту касаційної скарги

8. За змістом пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

9. Представник ОСОБА_1 в порушення вказаної норми ЦПК (див. пункт 8) не зазначив у касаційній скарзі дату отримання ним та/або ОСОБА_1 копії постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року. ІІІ. Щодо підстав касаційного оскарження

10. У відповідності до частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

11. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

12. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).

13. У поданій касаційній скарзі представник ОСОБА_1 одночасно посилається на передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК підстави касаційного оскарження (неврахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду).

14. Проте такі підстави можуть бути взаємовиключними, тому особа, яка подає касаційну скаргу, у цьому випадку має конкретизувати у касаційній скарзі, яку саме норму (норми) права застосовано без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

15. Підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК, можуть бути зазначені у касаційній скарзі одночасно лише у разі, якщо норми права застосовані у подібних правовідносинах без урахування висновку Верховного Суду та норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, є різними.

16. Натомість представник ОСОБА_1 у касаційній скарзі не обґрунтовує зазначену ним підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК, та не конкретизує, щодо застосування яких саме норм права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

17. Відсутність такої конкретизації у касаційній скарзі свідчить про неналежне виконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК.

18. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК). ІV. Недоліки, які необхідно усунути

19. Таким чином недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхомподання до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд»: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній чіткого переліку тих судових рішень, які оскаржуються; дати отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції; обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК, з урахуванням роз`яснень, викладених в цій ухвалі; 3) доказів надсилання копій уточненої касаційної скарги з доданими матеріалами іншим учасникам справи, як цього вимагають частини сьома-дев`ята статті 43 ЦПК, до зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» або листом з описом вкладення.

20. За змістом частини другої статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

21. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК).

22. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Суд УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кукурудза Андрій Євгенович, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 червня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року у цивільній справі № 344/6387/22 залишити без руху.

2. Запропонувати ОСОБА_1 в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 ЦПК шляхом усунення вищевказаних недоліків.

3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя П. І. Пархоменко