Постанова Дніпровський апеляційний суд № 197/612/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2587/25 Справа № 197/612/24 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2025 року м.Кривий Ріг Справа № 197/612/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Агєєва О.В., Остапенко В.О. сторони: позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2024 року, яке ухвалено суддею Нестеренком О.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 19 листопада 2024 року, - ВСТАНОВИВ: У липні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (надалі - АТ «Акцент-Банк», Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 21.10.2015 ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банк з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку, підписавши Анкету-Заяву. На підставі вказаної Анкети-Заяви відповідачу видано платіжну картку, як засіб доступу до банківського рахунку, відкрито рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті, Тарифами Банку складає між ним і банком кредитний договір. АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором про надання кредитних коштів виконав. Однак відповідач умови договору не виконує, порушує строки повернення кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої, станом на 23.05.2024 року, складає 62 513,42 гривень, з яких: 36 778,95 грн. - заборгованість за кредитом; 25 734,47 грн. - заборгованість по відсоткам. Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань порушує законні права та інтереси АТ «А-Банк», як кредитора, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 62 513,42 грн. та судові витрати, які складаються із суми судового збору сплаченого при зверненні до суду з позовом у розмірі 3028,00 грн. Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач АТ «Акцент-Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наявними у справі доказами підтверджується, що відповідач отримав кредитну картку Банку із встановленим на ній кредитним лімітом, користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості, що свідчить про те, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Суд дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності досягнення сторонами кредитного договору згоди про розмір відсотків, оскільки розмір відсоткової ставки погоджений між сторонами. Крім того, якщо вважати, що розмір відсоткової ставки між сторонами не погоджений, суд повинен був стягнути відсотки в розмірі облікової ставки Національного Банку України. При цьому, позивач вважає, що приймаючи до увагу правову позицію Верховного Суду, яка викладена в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд мав стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за тілом кредиту, оскільки розмір вказаної заборгованості підтверджується випискою з особового рахунку відповідача. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено, що 23.12.2013 року відповідач підписав власноруч документ стандартизованої форми, складений ПАТ Комерційний Банк «Акцент-Банк» (а.с. 10). Цей документ позивач зазначає як Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банк. Позивачем надається Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» без зазначення редакції, які не містять реквізитів та підпис позичальника (а.с. 29-36). Позивач надає Виписку по картці за період з 08.12.2015 по 21.09.2023 (а.с. 11-25). До позовної заяви додається довідка про видачу відповідачу карток: № 4323355200927481, строком дії до січня 2020 року; № НОМЕР_1 , строком дії до грудня 2024 року; № НОМЕР_2 , строком дії до жовтня 2027 року (а.с. 26). До позовної заяви додається довідка за лімітами (встановлення/збільшення/зменшення) (а.с. 27). Згідно з Розрахунком заборгованості за Договором № б/н від 21.10.2015, станом на 23.05.2024 заборгованість складає 62513,42 грн. (а.с. 4-9). Предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 21 жовтня 2015 року. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 21 жовтня 2015 року, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необгрунтованості, оскільки, зі змісту Анкети-заяви від 23 грудня 2013 року, яку надано позивачем до суду у якості доказу укладення кредитного договору б/н від 21 жовтня 2015 року, неможливо встановити, що відповідачеві була надана кредитна картка, у зазначеній Анкеті-заяві відсутні дані про розмір кредитного ліміту, відсоткову ставку, умови повернення та будь-які інші обставини, які підтверджують наявність кредитних правовідносин між сторонами. Заява містить лише особисті анкетні дані ОСОБА_1 та його підпис, що не може вважатися укладеним кредитним договором. При цьому, суд встановив, що надані позивачем докази унеможливлюють встановлення правового зв`язку між фактом підписання документу від 23.12.2013 та встановленням договірних правовідносин за кредитним договором б/н від 21.10.2015, за яким позивач просить стягнути заборгованість. У вказаному документі від 23.12.2013 також не узгоджується процентна ставка та бажаний кредитний ліміт. Крім того, і виписка по картці, і розрахунок заборгованості надаються саме за період, починаючи з 2015 року. Таким чином, суд не може брати до уваги вказаний документ від 23.12.2013 як правову підставу існування договірних відносин за кредитним договором № б/н від 20.10.2015. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 21 жовтня 2015 року. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обґрунтування наявності обставин, на які посилаються сторони у справі, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. На підтвердження факту наявності заборгованості за кредитним договором б/н від 21 жовтня 2015 року позивачем надано до суду: Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банк від 23 грудня 2013 року (а.с. 10); Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» без зазначення редакції, які не містять реквізитів та підпис позичальника (а.с. 29-36); Виписку по картці за період з 08.12.2015 по 21.09.2023 (а.с. 11-25); довідку про видачу відповідачу карток: № 4323355200927481, строком дії до січня 2020 року; № НОМЕР_1 , строком дії до грудня 2024 року; № НОМЕР_2 , строком дії до жовтня 2027 року (а.с. 26); довідку за лімітами (встановлення/збільшення/зменшення) (а.с. 27); розрахунок заборгованості за Договором № б/н від 21.10.2015, станом на 23.05.2024 (а.с. 4-9). При цьому, єдиним документом, на якому наявний підпис відповідача ОСОБА_1 є Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банк від 23 грудня 2013 року (а.с. 10). Разом з тим, у підписаній відповідачем Анкеті-заяві від 23 грудня 2013 року відсутні умови договору про отримання кредитних коштів та про нарахування відсотків. У вказаній Заяві відповідач ОСОБА_1 зазначив про бажання здійснити ідентифікацію з паспортом. Інших відомостей, зокрема, щодо досягнення між АТ «Анцент-Банк» та ОСОБА_1 будь-яких договірних домовленостей, у тому числі й щодо укладення договору кредиту 23 грудня 2013 року або у майбутньому, ця Заява не містить (а.с. 10). Інших доказів існування між сторонами договірних правовідносин позивач суду не надав. Отже, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором б/н від 21 жовтня 2015 року, АТ «Анцент-Банк» не надав суду жодного належного та допустимого доказу щодо укладення між сторонами такого договору та видачі позичальнику кредитних коштів в межах цього договору, що позбавило суд можливості здійснити перевірку правильності нарахування позивачем заборгованості за отриманими кредитними коштами та взагалі наявність або ж відсутність такої заборгованості, адже матеріали справи не містять таких даних. На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає цілком правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 29 січня 2025 року. Головуючий: Судді: