Постанова 4857 № 460/5625/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/5625/24 пров. № А/857/20756/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року (головуючий суддя Друзенко Н.В., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправним та зобовґязання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (Відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.04.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» з 18 березня 2024 року. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №172050005750 від 04.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 17.03.2024 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 49 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-XII та статтею 26 Закону №1058-IV. Приписами статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. В силу частини 1 статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Згідно з абзацом шостим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Отже, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії, з 26.04.1986 по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Аналогічна правова позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 11 березня 2024 року № 500/2422/23 провадження № К/990/40765/23. Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тобто, взаємозалік періодів роботи (проживання) в різних зонах небезпеки від радіоактивного забруднення Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено. Аналогічну правову позицію було викладено у Постанові Верховного Суду від19.09.2019 у справі №556/1172/17. Таким чином, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку має особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на забрудненій території з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993, а саме: - на території зони гарантованого добровільного відселення протягом не менше 3 років; - на території зони посиленого радіоекологічного контролю протягом не менше 4 років. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у таких зонах з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку: - у зоні гарантованого добровільного відселення - на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років. Перелік документів, які підтверджують право на призначення потерпілим від Чорнобильської катастрофи за віком зі зменшенням пенсійного віку визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 (далі Порядок 22-1). Відповідно до абзацу 7 підпункту 7 п.2.1 розділу 2 Порядку 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону 796 до заяви про призначення пенсії надаються документи, які посвідчують особливий статус особи, зокрема: - для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування; - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"). Згідно пункту 2.22 Порядку 22-1 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні". Відповідно до абз.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону 1058- VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону 1058- VI страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. Згідно пункту 3 вищезазначеної постанови за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком № 22-1. За приписами п. 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії за віком, зокрема: При зверненні в черговий раз до органів Пенсійного фонду України із заявою від 28.03.2024, позивач надав наступні документи: - паспорт НОМЕР_1 , довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; - трудову книжку; - військовий квиток; - диплом про навчання № НОМЕР_2 від 15.07.1987; - документ про місце проживання (реєстрації) особи № 950 від 21.02.2024; - посвідчення потерпілого від ЧАЕС (кат.3) - довідки: від 30.08.2021 №1007; від 27.03.2023 №03-26/257; від 16.02.2024 №96; від 19.02.2024 №115; від 18.03.2024 №01-14/261. Інших документів, що підтверджує перебування позивача в зоні посиленого радіологічного контролю Позивачем не надано. За принципом екстериторіальності вказану заяву та додані до цієї заяви документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято Рішенням № 172050005750 від 04.04.2024, яким відмовлено позивачу в призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону 796 у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи), встановленого законодавством порядку, станом на 01.01.1993. При визначенні періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення згідно із довідкою від 16.02.2024 №96 про проживання з 27.05.1987 по 02.12.1987 в с.Острів, Володимирецького району, Рівненської області не зараховано період навчання з 27.05.1987 по 15.07.1987 в професійно-технічному училищі №29 смт. Володимирець Рівненської області, оскільки смт. Володимирець не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Документи підтверджуючі період (періоди) проживання (роботи) з 26.04.1986 по 26.05.1987, з 03.12.1987 по 30.01.1990, передбачені Порядком №22-1, не надані. Надана довідка від 27.03.2023 №03-26/257 про навчання в професійно-технічному училищі №29 смт. Володимирець, Рівненської області не містить інформації про місце проживання в період навчання. Період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 становить 04 місяці 16 днів (з 16.07.1987 по 02.12.1987). Період проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю становить 24 роки 11 місяців 01день (31.01.1990 по 31.12.2014), в тому числі станом на 01.01.1993 - 2 роки 11 місяців 01 день. Аналіз наданих документів показує, що страхових стаж позивача 39 років 01 місяців 11 дні. Оскільки позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 роки, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутнє. Отже, рішення від 04.04.2024 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи), встановленого законодавством порядку, станом на 01.01.1993, прийнято правомірно. Щодо врахування судом довідки №200 від 23.05.2024, виданої Балаховицьким старостинським округом Полицької сільської ради, управління зазначає. Судом першої інстанції в рішення від 12.07.2024 зазначено, що для правильного визначення періоду проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю враховано період навчання, що вказаний у довідці №200 від 23.05.2024, виданої Балаховицьким старостинським округом Полицької сільської ради. Дана довідка взята судом до уваги навіть не дивлячись на те, що вона датована пізніше оскаржуваного рішення. Отже, з цього слідує, що при зверненні до пенсійного органу про призначення пенсії позивачем не надавалася відповідачу ця довідка. Оскільки при зверненні із заявою про призначення пенсії довідка від №200 від 23.05.2024 позивачем не надавалась, а правова оцінка цього документу пенсійним органом не здійснювалась, то у суду не було підстав брати цю довідку до уваги. З огляду на зазначене вище, управління вважає, що Рівненським окружним адміністративним судом безпідставно в рішенні від 12.07.2024 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №172050005750 від 04.04.2024 про відмову Позивачу у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Щодо доводів суду про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 17.03.2024 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , то апелянт зазначає, що це є його дискреційними повноваженнями. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства. Таким чином, рішення суду від 12.07.2024 в частині зобов`язання є помилковим. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Острів Володимирецького району Рівненської області та є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_3 , виданим 11.03.2022 Рівненською облдержадміністрацією. Згідно з записами диплому НОМЕР_4 позивач навчався в Володимирецькому СПТУ №29, з 01.09.1984 по 15.07.1987. Відповідно до довідки №96 від 16.02.2024 виданої Балаховицьким старостинським округом Полицької сільської ради, позивач проживав у с.Острів Володимирецького району Рівненської області з 27.05.1987 по 02.12.1987. Згідно з даними військового квитка НОМЕР_5 позивач проходив військову службу з 09.12.1987 по 27.12.1989 в лавах Радянської Армії. Вказане підтверджується й довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.02.2024 №115. Відповідно до витягу №950 від 21.02.2024 департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, позивач зареєстрований з 31.01.1990 по 11.02.2000, з 25.02.2000 по теперішній час в м.Вараш Вараського району Рівненської області. Відповідно до довідки Вищого професійного училища №29, №03-26/186 від 14.03.2024 позивач дійсно навчався на денній формі навчання у середньому професійно-технічному училищі №29 смт Володимирець з 01.09.1984 по 15.07.1987. Згідно з довідкою Вищого професійного училища №29, №01-14/261 від 18.03.2024, позивач у період навчання в смт Володимирець з 01.09.1984 по 15.07.1987 проживав в учнівському гуртожитку, приписаний не був. Відповідно до довідки №200 від 23.05.2024 виданої Балаховицьким старостинським округом Полицької сільської ради, позивач відповідно до запису в погосподарській книзі перебував у смт Володимирець на навчанні в період з 1984 року по 27.05.1987. Підстава видачі: погосподарська книга за 1986-1990 роки №1, особовий рахунок №34. Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, село Острів Володимирецького (нині - Вараського) району Рівненської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення; місто Вараш Вараського району Рівненської області до 01.01.2015 відносилося до 4 зони посиленого радіологічного контролю. 18.03.2024 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №172050005750 від 04.04.2024 (за принципом екстериторіальності) позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи), встановленого законодавством порядку станом на 01.01.1993. У вказаному рішенні зазначено про те, що страховий стаж особи становить 39 років 1 місяць 11 днів. При визначенні періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення згідно з довідкою від 16.02.2024 №96 про проживання з 27.05.1987 по 02.12.1987 в с.Острів Володимирецького району Рівненської області не зараховано період навчання з 27.05.1987 по 15.07.1987 в професійно-технічному училищі №29 смт.Володимирець Рівненської області, оскільки смт.Володимирець не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Документи підтверджуючі період (періоди) проживання (роботи) з 26.04.1986 по 26.05.1987, з 03.12.1987 по 30.01.1990, передбачені порядком №22-1, не надані. Надана довідка від 27.03.2023 №03-26/257 про навчання в професійно-технічному училищі №29 смт.Володимирець Рівненської області, інформація про місце проживання в період навчання відсутня. Період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 становить 4 місяці 16 днів (16.07.1987-02.12.1987). Період проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю становить 24 роки 11 місяців 1 день (31.01.1990 по 31.12.2014), в тому числі станом на 01.01.1993 2 роки 11 місяців 1 день. Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Згідно з абзацом шостим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. З огляду на це, правильним є твердження, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі вказаних абзаців пункту другого статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та/або праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення, тобто у III зоні, протягом трьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року, або у зоні посиленого радіоекологічного контролю, тобто у IV зоні, протягом чотирьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки, а особам, які додатково проживали в зоні посиленого радіоекологічного контролю в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки. Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 у справі №205/4589/16-а та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається зі змісту пункту другого статті 55 Закону №796-XII від 28.02.1991, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіоекологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Оскільки пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону, то період проживання та/або роботи особи в зоні гарантованого добровільного відселення не підлягає включенню в період проживання та/або роботи такої особи в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Саме такий правовий висновок міститися у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №556/1172/17. При цьому, суд слушно зауважив, що за змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року. Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17. У даній спірній ситуації судом першої інстанції зґясовано, що в період часу з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року позивач навчався в смт Володимирець (4 зона), проживаючи в учнівському гуртожитку, при цьому відповідно до запису в погосподарській книзі (по 27.05.1987). Відтак, до позивача застосовується початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки. Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1). Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (доповнено згідно з Постановою Пенсійного фонду №33-1 від 25.11.2021), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; потерпілим від Чорнобильської катастрофи: для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування; для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»); З огляду на вказане, вірним є висновок, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, при цьому для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності. При цьому, суд підставно зауважив, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років. Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років. Приписами пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія

4. Право на призначення пільгової пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII мають особи, які постійно проживали/працювали, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993, у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.10.1993, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування. Порядком №22-1 чітко визначено перелік документів, які підтверджують право на призначення потерпілим від Чорнобильської катастрофи пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, при цьому для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності. Як уже зазначалось вище, відповідно до довідки №96 від 16.02.2024, позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення (с.Острів) з 27.05.1987 по 02.12.1987. При визначенні періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення згідно з довідкою від 16.02.2024 №96, відповідачем не зараховано період навчання з 27.05.1987 по 15.07.1987 в професійно-технічному училищі №29 смт.Володимирець Рівненської області, оскільки смт.Володимирець не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Тобто, пенсійний орган не заперечував, що з 27.05.1987 по 15.07.1987 позивач перебував в зоні посиленого радіологічного контролю. Однак, відповідно до довідки №200 від 23.05.2024 виданої Балаховицьким старостинським округом Полицької сільської ради, позивач відповідно до запису в погосподарській книзі перебував у смт Володимирець на навчанні в період з 1984 року по 27.05.1987. При цьому, суд слушно зауважив, що вказана довідка датована пізніше оскаржуваного рішення, однак при цьому суд вірно врахував її для правильного визначення періоду проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача у 3 зоні гарантованого добровільного відселення (з 27.05.1987 по 02.12.1987), зокрема й станом на 01 січня 1993 року 6 місяців 6 днів. Крім того, відповідно до витягу №950 від 21.02.2024 департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, позивач зареєстрований з 31.01.1990 по 11.02.2000, 25.02.2000 по теперішній час в м.Вараш. Тобто, період проживання позивача у 4 зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року становить 4 роки 4 дні, а саме у період з 26.04.1986 по 27.05.1987 (1 рік 1 місяць 2 дні) та з 31.01.1990 по 01.01.1993 (2 роки 11 місяців 2 дні). Таким чином, період проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить більше 4 років (4 роки 4 днів). Загальний період проживання у вказаній зоні становить 26 років 5 днів (по 01.01.2015). Оскільки, станом на 01.01.1993 позивач прожив на території зони посиленого радіоекологічного контролю більше 4 років, то правильним є твердження, що його пенсійний вік відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає зниженню з розрахунку: 2 роки початкова величина та додатково 1 рік за 3 роки проживання, тобто максимально на 5 років. З урахуванням вказаного вище, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що матеріалами справи в повній мірі підтверджується право позивача на зниження пенсійного віку на 5 років максимально. При цьому, суд підставно зауважив про помилковість висновків позивача про те, що оскільки йому станом на дату звернення виповнилось 54 роки, то наявне право на зменшення пенсійного віку на 6 років. Також, взаємозалік періодів роботи (проживання) в різних зонах небезпеки від радіоактивного забруднення Законом №796-ХІІ не передбачено. Обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є досягнення особою відповідного віку. Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років. За наведеного, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 5 років, достатній вік позивача для призначення пенсії має становити 55 років (60-5). Судом першої інстанції встановлено, що станом на дату подання заяви до пенсійного органу (18.03.2024) позивачу виповнилося 55 років 3 дні. Тому, вказана умова є дотриманою. Одночасно, обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії вказав, що страховий стаж позивача становить 39 років 1 місяць 11 днів. Таким чином, у позивача наявний необхідний страховий стаж (у т.ч. з урахуванням зменшення пенсійного віку на 5 років), а тому вказана умова також є дотриманою. За наведеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області рішенням №172050005750 від 04.04.2024 безпідставно та неправомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відтак, таке є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії позивач звернувся 18.03.2024, то в даному випадку пенсія підлягає призначенню саме 17.03.2024 - тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, оскільки звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (55 років). Оскільки починаючи з 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України №25-1 від 16.12.2020 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», якою передбачено застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальноості при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2021, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для належного захисту порушеного права позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №172050005750 від 04.04.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17.03.2024. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі №460/5625/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула