Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 741/775/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 741/775/24 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника відповідача Мельничук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бондюка Богдана Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 через адвоката Бондюка Богдана Володимировича звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи на території України) серії АА № 00018014 від 15 березня 2024 року. Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 04 грудня 2024 р. позов задоволено: Скасовано постанову Державної служби з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00018014 від 15 березня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. Справу про адміністративне правопорушення закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, (код згідно ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять ) грн. 80 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, (код згідно ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 04 грудня 2024 р. - залишено без задоволення, рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 04 грудня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишено без змін. На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від адвоката Бондюка Богдана Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі № 741/775/24, якою просить ухвалити додаткове рішення у справі про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України, розгляд заяви було призначено у відкритому судовому засіданні. Разом з тим, відповідачем надіслані заперечення на заяву про розподіл судових витрат. У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення заяви, підтримавши доводи, викладені у запереченнях на заяву. Представник позивача у судове засідання не прибув, про розгляд заяви був повідомлений належним чином. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи заяви, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16. Як вбачається із заяви і доказів позивача, його витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у Шостому апеляційному адміністративному суді склали 5000,00 грн, що було зазначено у відзиві на апеляційну скаргу. На підтвердження розміру витрат Позивачем надано: - Додаткову угоду №45 від 20.12.2024 до Договору №07/12-020/1 про надання правової допомоги від 07.12.2020; - Акт прийому-передачі наданих послуг від 22.01.2025; - Платіжну інструкцію від 22.01.2025 на суму 5000,00 грн. Із змісту Додаткової угоди №45 від 20.12.2024 вбачається, що адвокат зобов`язався надати правову допомогу клієнту під час судового розгляду справи №741/775/24, розгляд якої буде здійснюватися Шостим апеляційним адміністративним судом, підготувати та подати відзив на апеляційну скаргу, забезпечити участь в судовому засіданні, виконати інші дії з надання правової допомоги. Виходячи з Акту прийому-передачі наданих послуг від 22.01.2025, позивачу надано послуги з підготовки та подачі відзиву на апеляційну скаргу та участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції на суму 5000,00 грн, які позивачем оплачені за платіжною інструкцією від 22.01.2025 через АТ КБ Приватбанк. Подані докази судова колегія бере до уваги, аналізуючи обґрунтованість суми, заявленої до відшкодування витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції. Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2019 року у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Крім того, за приписами ч. 8 ст. 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, з матеріалів справи вбачається, що загальна вартість наданих послуг в апеляційній інстанції оцінена у сумі 5000 грн, проте колегія суддів вважає заявлену суму не обґрунтованою належним чином та у повному обсязі, а вартість наданих послуг завищеною щодо іншої сторони спору, тому з урахуванням принципів справедливості та верховенства права, вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат, понесених на оплату правової допомоги під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у сумі 4 000, 00 грн. З огляду на викладене, заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бондюка Богдана Володимировича про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково. Керуючись ст. 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бондюка Богдана Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи - задовольнити частково. Ухвалити додаткову постанову щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 741/775/24 у суді апеляційної інстанції. Вимоги адвоката Бондюка Богдана Володимировича щодо стягнення понесених витрат на правову (правничу) допомогу у суді апеляційної інстанції - задовольнити частково. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. В решті заяви - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий О.В. Карпушова судді О.В. Епель В.В. Файдюк