Ухвала КЦС ВС № 935/2232/19

У х в а л а 27 січня 2025 року м. Київ Справа № 935/2232/19 Провадження № 61-1007во25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув заяву ОСОБА_1 (далі - заявник) про перегляд ухвали Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 січня 2020 року, рішення цього суду від 13 квітня 2020 року, постанови Житомирського апеляційного суду від 4 серпня 2020 року й ухвали цього суду від 17 жовтня 2024 року у зв`язку з виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до територіальної громади міста Коростишева Житомирської області в особі Коростишівської міської ради про визнання права власності на майно та в с т а н о в и в:

1. У грудні 2019 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила визнати за нею в порядку спадкування право власності на житловий будинок і земельну ділянку на АДРЕСА_1 . 2. 15 січня 2020 року Коростишівський районний суд Житомирської області постановив ухвалу, згідно з якою відкрив провадження у справі та вирішив її розглядати у порядку загального позовного провадження; призначив справу до розгляду у підготовчому засіданні на 11:00 год 12 лютого 2020 року у приміщенні суду. 3. 13 квітня 2020 року цей суд ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов. 4. 4 серпня 2020 року Житомирський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.

5. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, позивачка 26 серпня 2020 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу. 6. 28 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивачки.

7. У вересні 2022 року заявник як правонаступник позивачки подав до Верховного Суду «касаційну скаргу на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 січня 2020 року, рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 4 серпня 2020 року у зв`язку з нововиявленими або виключними обставинами у справі № 935/2232/19». 8. 6 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у прийнятті «касаційної скарги» заявника. Мотивував тим, що Верховний Суд не є судом, який змінив або ухвалив нове судове рішення у цій справі. 9. 27 березня, 4 та 12 квітня 2023 року заявник подав до Верховного Суду заяву з доповненнями про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами ухвали суду першої інстанції від 15 січня 2020 року, рішення цього суду від 13 квітня 2020 року та постанови суду апеляційної інстанції від 4 серпня 2020 року. 10. 12 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у прийнятті зазначеної заяви та доповнень до неї. Мотивував аналогічно до попередньої ухвали.

11. У червні 2023 року заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, зокрема, просив переглянути у зв`язку з виключними обставинами ухвалу суду першої інстанції від 15 січня 2020 року, рішення цього суду від 13 квітня 2020 року та постанову апеляційного суду від 4 серпня 2020 року. 12. 25 вересня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу згідно з якою повернув касаційну скаргу заявника в означеній частині. Мотивував аналогічно до попередньої.

13. У листопаді 2023 року заявник подав до Верховного Суду заяву про перегляд у зв`язку з виключними обставинами ухвали суду першої інстанції від 15 січня 2020 року, рішення цього суду від 13 квітня 2020 року та постанови апеляційного суду від 4 серпня 2020 року. 14. 21 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив зазначену заяву без руху. 15. 15 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою визнав заяву неподаною та повернув її заявникові. Мотивував тим, що останній не усунув усіх недоліків заяви, які Верховний Суд визначив в ухвалі від 21 лютого 2024 року. 16. 11 квітня 2024 року заявник знову подав до Верховного Суду заяву про перегляд у зв`язку з виключними обставинами ухвали суду першої інстанції від 15 січня 2020 року, рішення цього суду від 13 квітня 2020 року та постанови суду апеляційної інстанції від 4 серпня 2020 року. 17. 17 квітня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув заявникові зазначену заяву. Мотивував тим, що Верховний Суд не є судом, який змінив або ухвалив нове судове рішення у цій справі, закрив провадження у справі або залишив заяву без розгляду. 18. 9 травня 2024 року заявник ще раз подав до Верховного Суду заяву про перегляд у зв`язку з виключними обставинами ухвали суду першої інстанції від 15 січня 2020 року, рішення цього суду від 13 квітня 2020 року та постанови суду апеляційної інстанції від 4 серпня 2020 року. 19. 16 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою цю заяву повернув зазначену заяву заявникові. Мотивував аналогічно до попередньої. 20. 13 червня 2024 року заявник знову подав до Верховного Суду заяву про перегляд у зв`язку з виключними обставинами ухвали суду першої інстанції від 15 січня 2020 року, рішення цього суду від 13 квітня 2020 року та постанови суду апеляційної інстанції від 4 серпня 2020 року. 21. 18 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду повернув заявнику ту заяву. Мотивував аналогічно до попередніх ухвал. 22. 4 липня 2024 року заявник вкотре подав до Верховного Суду заяву про перегляд у зв`язку з виключними обставинами ухвали суду першої інстанції від 15 січня 2020 року, рішення цього суду від 13 квітня 2020 року та постанови суду апеляційної інстанції від 4 серпня 2020 року. 23. 10 липня 2024 року Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою визнав дії заявника зловживанням процесуальними правами та повернув йому ту заяву. Мотивував тим, що заявник її подавав неодноразово, всупереч постановленим судовим рішенням; така його процесуальна поведінка не відповідає принципу добросовісності учасників цивільного процесу та належного використання цивільно-процесуального інструментарію для ефективного захисту цивільних прав. 24. 10 серпня 2024 року заявник знову подав до Верховного Суду заяву про перегляд у зв`язку з виключними обставинами ухвали суду першої інстанції від 15 січня 2020 року, рішення цього суду від 13 квітня 2020 року та постанови суду апеляційної інстанції від 4 серпня 2020 року. 25. 15 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув зазначену заяву та стягнув із заявника в дохід Державного бюджету України 908,40 грн штрафу. Мотивував ухвалу аналогічно до попередньої. Крім того, зазначив, що оскільки Верховний Суд в ухвалі від 10 липня 2024 року роз`яснив заявнику приписи статті 44 ЦПК України та наслідки повторного звернення із зазначеною заявою, то слід застосувати захід процесуального примусу у вигляді 908,40 грн штрафу.

26. У листопаді 2024 року заявник вкотре подав до Верховного Суду заяву про перегляд у зв`язку з виключними обставинами ухвали суду першої інстанції від 15 січня 2020 року, рішення цього суду від 13 квітня 2020 року, постанови суду апеляційної інстанції від 4 серпня 2020 року та ухвали цього суду від 17 жовтня 2024 року. 27. 21 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув ту заяву без розгляду та стягнув із заявника в дохід Державного бюджету України 3 028,00 грн штрафу. Мотивував аналогічно до попередньої.

28. У грудні заявник знову подав до Верховного Суду заяву про перегляд у зв`язку з виключними обставинами ухвали суду першої інстанції від 15 січня 2020 року, рішення цього суду від 13 квітня 2020 року, постанови суду апеляційної інстанції від 4 серпня 2020 року й ухвали цього суду від 17 жовтня 2024 року. 29. 24 грудня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув зазначену заяву без розгляду та стягнув із заявника в дохід Державного бюджету України 3 028,00 грн штрафу. Мотивував аналогічно до попередньої. 30. 20 січня 2025 року скаржник вкотре подав до Верховного Суду заяву про перегляд у зв`язку з виключними обставинами ухвали суду першої інстанції від 15 січня 2020 року, рішення цього суду від 13 квітня 2020 року, постанови суду апеляційної інстанції від 4 серпня 2020 року й ухвали цього суду від 17 жовтня 2024 року. Обгрунтування щодо заяви про перегляд судових рішень від 20 січня 2025 року

31. Верховний Суд вважає, що дії заявника з подання 20 січня 2025 року вказаної заяви є очевидним зловживанням процесуальним правом на її подання, проявом неповаги до чинних судових рішень, нехтуванням завданням цивільного судочинства та вимогами процесуального закону. Верховний Суд неодноразово повідомляв заявника, що неповноважний переглядати за виключними обставинами судові рішення, які він не ухвалював, не змінював і не скасовував. Такі судові рішення за наявності виключних обставин, зокрема і тієї, про яку стверджує заявник (пункт 3 частини третьої статті 423 ЦПК України), може переглянути лише той суд, який їх ухвалив, а не інший (частини перша та друга статті 425 ЦПК України). Крім того, апеляційний суд в ухвалі від 17 жовтня 2024 року зазначив, що цю ухвалу заявник міг оскаржити у касаційному порядку, тобто подавши на неї до Верховного Суду касаційну скаргу, а не заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

32. Незважаючи на всю цю інформацію, добре знаючи, які саме суди першої й апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, котрі заявник хоче переглянути за виключними обставинами, а також маючи відомості про те, що ухвалу апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року можна оскаржити впродовж визначеного законом строку у касаційному порядку, заявник продовжив безпідставно подавати заяву про перегляд усіх тих судових рішень до Верховного Суду, який їх не ухвалював і які не має повноважень переглядати у зв`язку з виключними обставинами. Це продовжується навіть після визнання дій заявника зловживанням процесуальними правами та подальшим накладенням на нього штрафів. З огляду на вказане чергову таку заяву слід повернути заявникові та знову застосувати до нього штраф як захід процесуального примусу. 32.1. Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 1 і 7 частини другої статті 43 ЦПК України). 32.2. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). 32.3. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). 32.4. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). 32.5. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України). 32.6. За змістом частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами будь-які дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. 32.7. Верховний Суд в ухвалах від 10 липня, 15 серпня, 21 листопада та 24 грудня 2024 року визнав дії заявника щодо неодноразових звернень до суду касаційної інстанції із заявами про перегляд за виключними обставинами судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій зловживанням процесуальними правами. Однак заявник 20 січня 2024 року вкотре подав заяву про перегляд тих судових рішень у зв`язку з виключними обставинами. Такі дії заявника не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, є недобросовісною поведінкою, явним зловживанням відповідним процесуальним правом і проявом неповаги до остаточних судових рішень Верховного Суду. 32.8. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України). 32.9. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України). 32.10. Оскільки заявник зловжив процесуальним правом на подання заяви про перегляд у зв`язку з виключними обставинами ухвали суду першої інстанції від 15 січня 2020 року, рішення цього суду від 13 квітня 2020 року, постанови суду апеляційної інстанції від 4 серпня 2020 року й ухвали цього суду від 17 жовтня 2024 року, заяву слід повернути. 32.11. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 148 ЦПК України). 32.12. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). 32.13. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб, який з 1 січня становить 3 028,00 грн. 32.14. Оскільки заявник допустив неодноразове зловживання процесуальним правом на подання заяви про перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами, був раніше декілька разів оштрафований за аналогічні дії, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі частини другої статті 148 ЦПК України стягнути із заявника у дохід Державного бюджету України штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028,00 грн. 32.15. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України (частина п`ята статті 148 ЦПК України). Керуючись статтями 2, 43, 44, 148, 260, 261, 423, 427 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у х в а л и в :

1. Повернути ОСОБА_1 його заяву про перегляд ухвали Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 січня 2020 року, рішення цього суду від 13 квітня 2020 року, постанови Житомирського апеляційного суду від 4 серпня 2020 року й ухвали цього суду від 17 жовтня 2024 року у зв`язку з виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади міста Коростишева Житомирської області в особі Коростишівської міської ради про визнання права власності на майно.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України; вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01021; код у ЄДР: 26255795) штраф у розмірі 3 028 (трьох тисяч двадцяти восьми) грн 00 коп.

3. Надіслати учасникам справи та Державній судовій адміністрації України копію цієї ухвали. Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко