Ухвала КЦС ВС № 464/755/23

УХВАЛА 29 січня 2025 року м. Київ справа № 464/755/23 провадження № 61-360ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області, про стягнення безпідставно збережених коштів, ВСТАНОВИВ: Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі 710 270,79 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 жовтня 2022 року Львівською міською радою скеровано до ГУ ДПС у Львівській області лист, в якому просила повідомити про звернення з позовом до суду про стягнення податкового боргу з платника податку ОСОБА_1 , у відповідь на який податковим органом скеровано переліків платників-фізичних осіб, що мають у власності майно, у яких обліковується заборгованість по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в тому числі ОСОБА_1 ГУ ДПС у Львівській області, з метою недопущення втрат до бюджету, також звернулося з проханням вжити заходів до боржників у межах повноважень. Ухвала Львівської міської ради від 24 липня 2020 року № 6489, якою продовжено на 2021 рік дію ухвали Львівської міської ради № 3703 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік», якою продовжено дію ухвали Львівської міської ради від 20 червня 2019 року № 5167, якою встановлено ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у м. Львові, є обов`язковою до виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають. Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, проте ОСОБА_1 такі вимоги не виконала. Відповідно до листа ГУ ДПС у Львівській області від 14 вересня 2021 року № 10671/5/13-01-24-05-06 у відповідача станом на 01 вересня 2021 року наявна заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 304 476,20 грн. Департаментом економічного розвитку у 2021 році проведено досудову роботу, скеровано листи-попередження про необхідність погашення суми заборгованості. Проте, у ОСОБА_1 продовжує зростати заборгованість, зокрема відповідно до листа ГУ ДПС у Львівській області від 28 грудня 2022 року № 1015/5/13-01-24-05-07 в останньої наявна заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 510 531,35 грн, з яких: 40 027,64 грн - за об`єкти житлової нерухомості (код платежу 18010200), 470 503,71 грн - за об`єкти нежитлової нерухомості (код платежу 18010300). Враховуючи надану ГУ ДПС у Львівській області довідку про податкову заборгованість ОСОБА_1 , в останньої станом на 13 березня 2023 року наявна заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 710 270,79 грн. Таким чином, місцевий бюджет недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від сплати відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що значною мірою порушує інтереси територіальної громади м. Львова, у зв`язку із чим, покликаючись на положення статей 1212-1214 ЦК України, просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 710 270,79 грн. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13 березня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 304 476,20 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 4 567,10 грн. Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2024 року заяву задоволено частково. Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 720,00 грн. В задоволенні решти вимог - відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду задоволено. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 березня 2024 року в частині задоволення позовних вимог Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 304 476,20 грн та судового збору скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення суду залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення суду задоволено частково. Додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 березня 2024 року скасовано. Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. У січні 2025 року через підсистему «Електронний суд» Львівська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи. Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. У касаційній скарзі Львівська міська рада посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах) як на підставу оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціна позову у справі складає 710 270,79 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 х 250= 757 000,00 грн). Разом з тим, у касаційній скарзі заявник обґрунтовує необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах. Такі доводи касаційної скарги є істотними та підлягають перевірці за матеріалами справи, оскільки свідчать про те, що ця касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а тому наявні підстави, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, яка не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог закону щодо форми та змісту. Враховуючи, що судом не встановлено підстав для залишення касаційної скарги без руху, відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги містять посилання на передбачені законом підстави касаційного оскарження судових рішень, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області, про стягнення безпідставно збережених коштів, за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року. Витребувати з Сихівського районного суду м. Львова матеріали справи № 464/755/23. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник