Постанова 4857 № 500/4004/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4004/24 пров. № А/857/32521/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судових засідань Нора А.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за її позовом до Чортківської міської ради Тернопільської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, суддя у І інстанції Подлісна І.М., час ухвалення судового рішення не зазначено, місце ухвалення судового рішення м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення 31 жовтня 2024 року, ВСТАНОВИВ: У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Чортківської міської ради (далі Міськрада) № 2015 від 28.03.2024 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту села Пастуше Чортківського району Тернопільської області», яким їй було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,1990 га, кадастровий номер 6125586400:01:001:0027, розташованої за межами населеного пункту села Пастуше Чортківського району Тернопільської області, у зв`язку із тим, що відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (далі ЗК) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі на період дії воєнного стану в Україні забороняється. зобов`язати Міськраду затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою та передачу безоплатно у власність вказаної земельної ділянки. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №500/4004/24 позов було задоволено повністю та відстрочено виконання судового рішення відповідно до частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України у частині зобов`язання Міськради затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,1990 га, кадастровий номер 6125586400:01:001:0027, яка розташована за межами населеного пункту села Пастуше Чортківського району Тернопільської області, до припинення (скасування) військового стану в Україні. При цьому суд першої інстанції суд виходив із того, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки позивачці було надано ще до введення воєнного стану в Україні, а тому розпочатий процес приватизації має бути завершений за нормами чинного на той момент законодавства. Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статей 118, 186 ЗК у разі прийняття рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою. Оскільки спірні правовідносини виникли ще до внесення змін в законодавство та встановлення тимчасової заборони передачі земель у приватну власність, то в рішенні слід зазначити про надання відстрочки виконання рішення суду до завершення (припинення) чи скасування воєнного стану в Україні. ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції у частині відстрочення виконання судового рішення у зобов`язальній частині до припинення (скасування) військового стану в Україні та ухвалити нове рішення у цій частині, яким відмовити у відстроченні виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні. Зазначає, що відповідно до змісту оскаржуваного рішення настання строку для виконання судового рішення залежить від настання події закінчення воєнного стану, який необмежений у часі, що порушує її право на ефективний засіб юридичного захисту порушеного права. Наполягає на тому, що розпочатий процес реалізації права за загальним правилом має бути завершений за чинним на момент початку процесу законом, що узгоджується з принципом правової визначеності. Початком етапу приватизації є отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, а у спірному випадку рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було отримано позивачкою ще 04.02.2022, коли ще воєнний стан не діяв. Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржниці, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 28.03.2024 Міськрадою було ухвалене рішення № 2015 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту села Пастуше Чортківського району Тернопільської області», яким позивачці відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,1990 га, кадастровий номер 6125586400:01:001:0027, розташованої за межами населеного пункту села Пастуше Чортківського району Тернопільської області, у зв`язку із тим, що відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу X Перехідних положень ЗК безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі на період дії воєнного стану в Україні забороняється. ОСОБА_1 не погодилася із таким Рішенням Міськради та звернулася до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. За змістом статті 3 ЗК земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Відповідно до статті 40 ЗК громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. За приписами статті 81 ЗК громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). За змістом частин 1-3 та 5 статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. За правилами частини 1 статті 117 ЗК передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї. У відповідності до пункту «г» частини 1 статті 121 ЗК громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара. Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК. Частиною 6 статті 118 ЗК передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з положеннями частини 7 статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Виходячи з аналізу статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; - затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 січня 2020 року у справі №2240/2962/18, від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18, від 8 вересня 2020 року у справі № 812/1450/17, від 26 жовтня 2021 року у справі №160/5982/19 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19. Водночас, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти на час розгляду справи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Як на дату прийняття спірного рішення відповідача так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-IX (далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК. Так, розділ X «Перехідні положення» ЗК доповнено пунктами 27 і

28. У підпункті 5 пункту 27 розділу X «Перехідних положень» ЗК зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Вказані зміни до ЗК набрали чинності 07 квітня 2022 року. З огляду на внесені до ЗК Законом № 2145-IX зміни із 07 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації. При цьому чинне законодавство, яке регулює відносини у період воєнного стану, не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 розділу X «Перехідних положень» ЗК, а також не містить застережень, що розгляд поданих проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану. Разом із тим, позивачка після закінчення воєнного стану в Україні не позбавлений можливості отримати у встановленому вказану земельну ділянку у власність. До подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 серпня 2023 року при розгляді справи №300/3771/22, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору. Щодо посилання скаржниці на необхідність застосування вимог законодавства у редакції, чинній на час отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, апеляційний суд зазначає, що норми матеріального права у цій справі суд застосовує у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме прийняття спірного рішення Міськради. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №300/3771/22. За наведених фактичних обставин та правового регулювання, на думку апеляційного розгляду, у Міськради не було належних підстав для прийняття рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,1990 га, кадастровий номер 6125586400:01:001:0027, розташованої за межами населеного пункту села Пастуше Чортківського району Тернопільської області. Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до помилкового задоволення позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №500/4004/24 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 28 січня 2025 року.