Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/26237/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/26237/23 пров. № А/857/20619/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року (головуючий суддя: Дорошенко Н.О., місце ухвалення м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про визнання протиправними дій зобов`язання вчинити певні дії,- встановив: ОСОБА_1 , 13.11.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у розрахунку пенсії позивачу за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020-2022 роки; - зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), з 11.06.2023 з урахуванням виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 30.10.2013 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Маючи одночасне право обирати як пенсію за вислугу років, так і пенсію за віком, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач 11.06.2023 через портал ПФУ звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Також подана заява при розрахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки (12236,71 грн). Листом від 11.07.2023 № 25946-23280/М-02/8-1700/23 повідомлено, що з 30.10.2013 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та відмовлено у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки (12236,71 грн), оскільки такий показник застосовується для призначення пенсії лише при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Позивач, покликаючись до положень ч. 2 ст. 40 та ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зазначив, що при призначенні пенсії за віком показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії відповідно до вказаного Закону, тобто за 2020-2022 роки. Відтак, відповідач мав призначити пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020, 2021 та 2022 роки. Позивач вважає, що відповідачем протиправно не призначено йому пенсію за віком та не враховано приписи частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», внаслідок чого порушено гарантоване державою право на пенсійне забезпечення. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у розрахунку пенсії за віком в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (11.06.2023), а саме за 2020-2022 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з порушеного питання, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом в цьому судовому рішенні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 429,44 грн. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається, що пенсійним органом правомірно було застосовано показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, оскільки відповідно частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показник середньої заробітної плати під час переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Також зазначив, що позивач помилково вважає, що йому належить призначити пенсію за віком, оскільки фактично відбудеться переведення позивача з одного виду пенсії на інший в межах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивачем, 18.11.2024 подано відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу відхилити. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 призначено з 30.10.2013 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ. Позивач звернувся до ГУ ПФ України у Рівненській області із заявою від 09.06.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Відповідач листом від 11.07.2023, на підставі поданої позивачем заяви, відмовив у перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом свої прав до суду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. З 01.01.1992 постановою Верховної Ради України від 06.12.1991 № 1931-XII введено в дію Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01.04.1992 - в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 55 Закону №1788-ХІІ передбачено право на пенсію окремих категорій працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років. З 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Отже, з 01.01.2004 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закону № 1058-IV) є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Порядок переведення з одного виду пенсії на інший регламентовано статтею 45 Закону № 1058-IV, частиною третьою якої визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом № 1058-ІV, на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої зазначеним нормативно-правовим актом. Суд апеляційної інстанції зазначає, що на думку позивача, при зверненні із заявою до відповідача після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, він набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону № 1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням він звернувся вперше. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що такі покликання позивача не ґрунтуються на правильному правозастосуванні вимог чинного законодавства, з огляду на таке. Так, при вирішенні розглядуваних спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 300/5450/23, згідно яких, статтею Закону № 1788-ХІІ, для відповідних категорій осіб, передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Пенсія за віком на пільгових умовах призначається та виплачується у порядку та на умовах, що визначені Законом № 1058-IV. За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважала, що висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 336/7438/16-а, від 13.02.2019 у справі № 334/917/17 та інших, у яких викладено правовий висновок про наявність в осіб, яким призначалась пенсія за віком на пільгових умовах відповідно Закону 1788-XII, права на призначення пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні. У зв`язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформувала, зокрема, такий висновок: пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону 1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом № 1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-IV після досягнення ними пенсійного віку. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини та застосовуючи наведені вище правові висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду викладені в постанові від 22 жовтня 2024 року у справі № 300/5450/23, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки ОСОБА_1 , як особі, якій вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, визначених статтею 55 Закону 1788-XII, а тому позивач не має права на повторне призначення того самого виду пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи частково позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову. Згідно ст. 139 КАС України, правові підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд,- постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 460/26237/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін