Постанова 4851 № 643/14398/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Довготько Т.М. 28 січня 2025 р.Справа № 643/14398/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Царьова Романа Валерійовича на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В с т а н о в и в: 23.11.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Царьов Р.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 01/14985 від 29.10.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити. В обґрунтування вимог адміністративного позову представник позивача зазначив, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № 01/14985 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 29.10.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн. за відмову від проходження ВЛК. Представник позивача зазначив, що чинним законодавством не передбачено відповідальність військовозобов`язаного за відмову від направлення на медичний огляд військово - лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Також звернув увагу, що працівники ТЦК при затриманні і доставленні до ТЦК позивача ОСОБА_1 10.10.2024 зламали йому руку, що підтверджується доказами доданими до цього позову та витягом із ЄРДР, та вказує на їх протиправні та незаконні дії і в подальшому незважаючи на це незаконно вимагали від нього проходження ВЛК. ІНФОРМАЦІЯ_3 відзив на позов не надано. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19.12.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Судове рішення вмотивовано тим, що відмова від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК. Суд виходив з того, що проходження медичного огляду є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, таке повинно здійснюватися у встановлений строк та безумовно. Також суд зазначив, що посилання представника позивача про те, що ОСОБА_1 безпідставно та незаконно було затримано працівниками ТЦК 10.10.2024 та при затримані йому заламали руку, не є предметом даної адміністративної справи. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити вимоги позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник позивача наголошував, що позивач прохав суд першої інстанції витребувати із ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали з оформлення постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 01/14985 від 29.10.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП року відносно ОСОБА_1 , однак ці матеріали так і не надійшли до суду першої інстанції. Також, відповідач не надав відзиву на позов, тобто взагалі не заперечував проти позову, на що суд першої інстанції не звернув ні якої уваги. Крім того, це позбавило позивача надати відповідь на відзив та долучити додаткові докази (медичні документи ОСОБА_1 ), які були отримані ним значно пізніше, що є поважною причиною подачі їх разом із апеляційної скаргою. Також представник позивача зазначив, що суд першої інстанції помилково зазначив, те, що не має зв`язку із відмовою від проходженням ВЛК і незаконним затримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та зламаною рукою позивача в момент затримання, не звернувши уваги, що це і є поважною причини відмови ОСОБА_1 від проходження від ВЛК, яка була незаконно запропонована працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , після того, коли вони зламали руку ОСОБА_1 , що також підтверджується відповідними доказами. У відзиві на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначив, що п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. В даному випадку, з урахуванням викладеного, відповідачем по справі є ІНФОРМАЦІЯ_4 . За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав. Судовим розглядом справи встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 складено постанову за справою про адміністративне правопорушення № 01/14985 від 29.10.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: за відмову від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 25500 грн. (т. 1 а. с. 7-8). Частково задовольняючи вимоги апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Царьова Р.В., колегія суддів зазначає що, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі Положення № 154), відповідно до абзацу 1 пункту 1 якого, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (абзац 3 пункту 1 Положення № 154). Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Положення № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Абзацом 40 пункту 9 Положення № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до абзацу 1 пункту 11 Положення № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, виконують ще і інші функції відповідно до законодавства. Отже, до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, з огляду на положення абзацу пункту 9 та абзацу 1 пункту 11 Положення № 154, входить, зокрема, розгляд певної категорії справ про адміністративні правопорушення з прийняттям рішення про накладення адміністративного стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з ч. 1 ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Зокрема, відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 4 ст. 46 КАС України). Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України). Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 5 ст. 48 КАС України). Згідно з частинами 6, 7 ст. 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 120/5485/21-а дійшов висновку, що зі змісту наведених положень процесуального законодавства слідує, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, а також за ініціативою суду. Аналіз положень ч. 3 ст. 48 КАС України дає підстави для висновку, що можливість заміни неналежної сторони у справі передбачена лише у суді першої інстанції. Як установлено судом, оскаржувана постанова за справою про адміністративне правопорушення № 01/14985 від 29.10.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, відповідачем у даній справі має бути ІНФОРМАЦІЯ_4 , який до участі у розгляді справи не залучений. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.11.2019 у справі № 826/12172/18. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Царьова Р.В. від 28.01.2025 про витребування доказів у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України установлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України). За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Царьова Романа Валерійовича задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року по справі № 643/14398/24 - скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 28.01.2025 року