Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/13651/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба 28 січня 2025 р. Справа № 440/13651/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 року по справі № 440/13651/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В с т а н о в и в: 15.09.2023 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати йому не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2008 року по 01.08.2023 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, бездіяльності та відмови у листі від 19.08.2023 року №1422 у нарахуванні та виплаті йому. індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2008 року по 01.08.2023 року із застосуванням базового місяця - січня 2008 року; - зобов`язати в/ч НОМЕР_1 донараховати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2008 року по 01.08.2023 року включно, з врахуванням проведених виплат із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, в сумі 407 339,02 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за період військової служби у в/ч НОМЕР_1 відповідач не у повному обсязі здійснив йому нарахування грошового забезпечення, зокрема, не нарахував та не виплатив індексацію грошового забезпечення у належному розмірі. Вказує, що невиплата індексації грошового забезпечення є обмеженням його конституційних прав та є незаконною. Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач у відзиві на позов зазначає, що зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.01.2018 року у зв`язку з набранням чинності Постанови № 704, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінилися. Просить суд урахувати, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року - лютому 2018 року у Міноборони не було. Звертає увагу, що відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року №13700/з та №78/0/66/17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.10.2020 року по справі № 240/11882/19 вказує, що питання стосовно того який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені. Щодо позовних вимог про зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2023 року, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, зазначає, що в березні 2018 року набрала чинності Постанова № 704, на підставі якої розмір посадового окладу позивача збільшено більш ніж в четверо з 1 030 грн (лютий 2018 року) до 4 370 грн (березень 2018 року) Отже, березень 2018 року є базовим місяцем для подальшого обчислення індексації на підставі Постанови № 1078, тому підстав для нарахування індексації до досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103% до вересня 2018 не було. Вказує, що Законом України від 03.11.2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - № 2710-ІХ) зупинено у 2023 році дію Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)) частково задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 . Так, судовим рішенням визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у належному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2008 року по 31.12.2014 року з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року зі встановленням місяця підвищення доходів - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у фіксованому розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (у відповідній редакції). Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2008 року по 31.12.2014 року з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року зі встановленням місяця підвищення доходів - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у фіксованому щомісячному розмірі 3 771,73 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (у відповідній редакції), за вирахуванням фактично сплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01.02.2008 року по 31.12.2014 року з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку №1078 суд першої інстанції суд зазначив, що відповідачем не доведено належними доказами факт нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2008 року по 31.12.2014 року. При цьому вказав, що Порядок №1078 у редакції, що застосовувалася до 01.12.2015 року, містив поняття "базовий місяць". Так, базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової. Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, суд виходив з того, що індексація грошового забезпечення позивача має бути нарахована з урахуванням місяця підвищення грошових доходів населення (базового місяця), що відповідає місяцю зміни посадового окладу, тобто, січня 2008 року, а починаючи з березня 2018 року по 31.12.2022 року сума індексації-різниці з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачу у розмірі 3 771,73 грн. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Аргументи, наведені в/ч НОМЕР_1 в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у відзиві на позов. Позивач ОСОБА_1 судове рішення в апеляційному порядку не оскаржив. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 , а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 року залишити без змін. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 1997 року проходить військову службу у Збройних Силах України, а з 29.09.2003 року - зарахований до особового складу в/ч НОМЕР_1 (а.с. 13). Із наданих до суду відповідачем довідок про нарахування та виплату позивачу індексації убачається, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 у період часу служби останнього відповідачем нараховувалась не щомісячно та не в повному обсязі (а.с. 17-18; 81-82). У липні 2023 року позивач звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 з заявою в якій, зокрема, просив (а.с.14): - нарахувати та виплатити йому з урахуванням попередніх виплат індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2008 року по 28.02.2018 року у відповідності з вимогами абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII та Закону № 1282-XII з визначенням базового місяця для її нарахування січня 2008 року; - нарахувати та виплатити йому з урахуванням попередніх виплат індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по даний час у відповідності з вимогами абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII, Закону № 1282-XII та відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. За наслідком розгляду зазначеної заяви позивача, відповідач листом від 19.08.2023 року вих. №1422 повідомив позивача, зокрема, про те, що індексація грошового забезпечення з лютого 2008 року по грудень 2015 року нараховувалася та виплачувалася, але розрахунково-платіжні відомості на виплату додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, за період з 2008 року по 2014 рік знищені відповідно до наказу МОУ від 28.08.2019 року №

474. Вказав на відсутність підстав для нарахування та виплати військовою частиною індексації у поточному році за минулі роки з 01.01.2016 року по 26.02.2018 року. Зазначив, що з 01.01.2023 року індексація не нараховується відповідно до Закону №2710-ХІ (а.с.15-16). Погоджуючись із загальним висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частин першої та другої ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII). Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом № 1282-XII і Порядком № 1078. Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (до змін, внесених Законом України № 911-VIII від 24.12.2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року, що діє з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч. 4 ст. 4 Закону № 1282-XII). Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч. 2 ст. 5 Закону № 1282-XII). Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-XII). Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 року у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 року у справі № 620/1892/19, від 16.06.2020 року у справі № 206/4411/16-а, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (п. 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі № 380/1513/20). Щодо індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.02.2008 року по 31.12.2014 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення. Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015 року, передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Абзац 3 пункт 10-1 Порядку № 1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу. Також пункт 10-2 Порядку № 1078 у зазначеній редакції передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Отже, до 01.12.2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника. Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 року у справі № 560/5132/21. Як стверджує відповідач індексація грошового забезпечення з лютого 2008 року по грудень 2015 року нараховувалася та виплачувалася, але розрахунково-платіжні відомості на виплату додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, за період з 2008 року по 2014 рік знищені відповідно до наказу МОУ від 28.08.2019 року №

474. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 за загальним правилом відомості про застраховану особу, що підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, у тому числі щодо нарахування заробітної плати, зберігаються 75 років. Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції під час розгляду справи витребувано з Галузевого державного архіву Міністерства оборони України архівні відомості про виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 та інші наявні відомості про нарахування та виплату позивачу в/ч НОМЕР_1 грошового забезпечення за 2008 - 2015 роки в розрізі його складових (зокрема, відомості про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за цей період) (а.с.88). На виконання вимоги суду Галузевий державний архів Міністерства оборони України надав архівну довідку від 27.11.2023 року вих.№220/69/ВихЗВГ/9511, у якій повідомив, що у відомостях про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2008 року по грудень 2015 року інформація про індексацію відсутня (а.с. 95-96). Таким чином, відповідач у ході розгляду справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції не довів належними доказами факт нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 2008 року по 2014 року. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2008 по 31.12.2014, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2008 року по 31.12.2014 року з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку №1078 та фактично сплачених сум. Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, колегія суддів зазначає наступне. З 01.12.2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013). За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників. У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції). Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну базовий місяць на місяць підвищення доходу, ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення. На відміну від правил визначення базового місяця (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), місяцем підвищення доходу є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації. Термін підвищення тарифних ставок (окладів) для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч. 3, 4 ст. 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, з 01.12.2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник. Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01.12.2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Починаючи з 01.12.2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав. Колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294). Указана постанова була чинною з 01.01.2008 року до 01.03.2018 року. Від січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він мав змінитися лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 (далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців. З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, колегія суддів дійшла висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.01.2022 року у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 року у справі № 420/3593/20 та ін., стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 при розв`язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Також, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 27.07.2023 року у справі № 380/813/22З, - що у спірному періоді (з 01.06.2016 року до 28.08.2017 року) повноваження державних органів щодо визначення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 року № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року. Індекси інфляції розраховуються Міністерством статистики України починаючи з серпня 1991 року щомісяця та публікуються в пресі, зокрема, газеті Урядовий кур`єр у період з 5 по 10 число наступного за звітним місяцем. Повідомлені засобами масової інформації з посиланням на Мінстат України ці показники є офіційними (згідно зі ст.ст. 17, 18 Закону України Про інформацію) і можуть бути використані для проведення перерахунків грошових сум. Відповідно до абз. 1 і 2 п. 5 Порядку № 1078 у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки) індекс споживчих цін (ІСЦ) приймають за 1 або 100 %. Для подальшої індексації ІСЦ обчислюють наростаючим підсумком з місяця, наступного за місяцем такого підвищення. При цьому нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції (пп. 3 і 4 ст. 4 Закону № 1282-ХІІ, п. 11 Порядку № 1078). Це означає, що місяць підвищення окладу (ставки) є базовим і з лютого 2008 року почалося обчислення ІСЦ для проведення подальшої індексації грошового забезпечення позивача (поки не буде перевищено поріг індексації у розмірі 103 %). Отже дата з якою у позивача настане право на індексацію зарплати, а також яким буде коефіцієнт поточної індексації, залежить від розміру приросту величини споживчих цін. Сума індексації визначається як результат множення доходу, що підлягає індексації, на величину приросту споживчих цін, поділений на

100. Нарахування індексації здійснюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому Держстатом опубліковано індекс інфляції (абз 10 п. 5 Порядку № 1078). Для встановлення величини приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації величини приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, колегія суддів керується положеннями Порядку № 1078 з Додатками, даними офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2018 роках (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) та розраховує її наступним шляхом: лютий 2008 року - 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстату) = 1,027; березень 2008 року - 103,8% = 1,038; квітень 2008 року - 103,1% - 1,031; травень 2008 року - 101,3% = 1,013; вересень 2008 року - 101,3% = 1,013 (розраховано за наростаючим підсумком - 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) X 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008)); жовтень 2008 року - 101,7% = 1,017; листопад 2008 року - 101,5% = 1,015; грудень 2008 року - 102,1% = 1,021; січень 2009 року - 102,9% = 1,029; лютий 2009 року - 101,5% = 1,015; березень 2009 року - 101,4% = 1,014; травень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009); червень 2009 року - 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком - 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009); листопад 2009 року - 101.1% = 1,011; січень 2010 - 102,7% = 1,027 (розраховано за наростаючим підсумком = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010); лютий 2010 року - 101.9% = 1,019; вересень 2010 - 103,5% = 1,035 ( розраховано за наростаючим підсумком - 100.9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010); грудень 2010 року - 101,6% = 1,016 ( 100,5% (жовтень 2010) х 100.3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010); березень 2011 року - 103,3%= 1,033 (101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011); квітень 2011 року - 101,3% = 1,013; червень 2011 року - 101,2% = 1,012 (100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011); березень 2014 року - 101,98% = 1,020 (98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100.2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% ( червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100.2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99.9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х 100,0% (квітень 2013) х 100,1% (травень 2013) х 100,0% (червень 2013) х 99,9% (липень 2013) х 99,3% (серпень 2013) х 100,0% (вересень 2013) х 100,4% (жовтень 2013) х 100,2% (листопад 2013) х 100,5% (грудень 2013) х 100,2% (січень 2014) х 100,6% (лютий 2014) х 102,2% (березень 2014); квітень 2014 року - 103,3% = 1,033; травень 2014 року - 103,8 = 1,038; липень 2014 року - 101,4% = 1,014 (101,0% (червень 2014) х 100.4% (липень 2014); вересень 2014 року - 103,72%= 1,037 (100,8% (серпень 2014) х 102,9% (вересень 2014); жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року - 101,9% = 1,019; грудень 2014 року - 103,0% = 1,030; січень 2015 року - 103.1% = 1,031; лютий 2015 року - 105,3 %= 1,053; березень 2015 року - 110,8% = 1,108; квітень 2015 року - 1.14% = 1,140; травень 2015 року - 102,2% = 1,022; листопад 2015 року - 101,55% = 1,016 (100,4% (червень 2015) х 99,0% (липень 2015) х 99,2% (серпень 201.5) х 102,3% (вересень 2015) х 98,7% (жовтень 2015) х 102,0% (листопад 2015); квітень 2016 - 105,79% = 1,058 (100,7% (грудень 2015) х 100,9% (січень 2016) х 99,6 (лютий 201.6) х 101,0% (березень 201.6) х 103,5 (квітень 2016); жовтень 2016 року - 104,0% = 1,040 (100,1% (травень 2016) х 99,8% (червень 2016) х 99,9% (липень 2016) х 99,7% (серпень 2016) х 101,8% (вересень 2016) х 102,8% (жовтень 2016); січень 2017 року - 103,85% = 1,038 (101,8% (листопад 2016) х 100,9% (грудень 2016) х 101.1% (січень 2017) ; квітень 2017 року - 103,74% = 1,037 (101,0% (лютий 201.7) х 101,8% (березень 2017) х 100,9% (квітень 2017); липень 2017 року - 103,1.3% = 1,031 (101,3% (травень 2017) х 101,6% (червень 2017) х 100,2% (липень 2017) - 1,031; жовтень 2017 року - 103,12% = 99,9% (серпень 2017) х 102,0% (вересень 2017) х 101,2% (жовтень 2017); січень 2018 року - 103,44% = 1,034 (100,9% (листопад 2017) х 101,0% (грудень 2017) х 101,5% (січень 2018), лютий 2018 року = 1,034 (101,0 (грудень 2017) х 101,5% (січень 2018) х 100,9 (лютий 2018). Відповідно до Законів України про Державний бюджет у 2015-2018 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб складав: від 28.12.2014 року № 80-VIII на 2015 рік - з 1 січня 2015 року - 1218 грн, з 1 вересня - 1378 грн; від 25.12.2015 року № 928-VIII на 2016 рік, - з 1 січня 2016 року по 30.04.2016 року 1.378 грн, - з 01.05.2016 року по 30.11.2016 року 1.450 грн, з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року 1.600 грн; від 21.12.2016 року № 1801-VIII на 2017 рік, - з 01.01.2017 року по 30.04.2017 року 1.600 грн, з 01.05.2017 року по 30.11.2017 року 1.684 грн. з 01.12.2017 31.12.2017 року 1.762 грн; від 07.12.2017 року № 2246-VIII: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня. Таким чином, з урахуванням формули: коефіцієнт інфляції х прожитковий мінімум : 100, індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року повинна складати: у грудні 2015 року (167,10 х 1378,00 :100) 2 302,64 грн; у січні 2016 року (171,2 х 1.378 : 100) 2.359,14 грн; у лютому 2016 року (171,2 х 1.378 : 100) 2 359,14 грн; у березні 2016 року (171,2 х 1.378 : 100) 2.359,14 грн; у травні 2016 року (171,2 х 1.450 : 100) 2.482,40 грн; у червні 2016 року (186,9 х 1.450 : 100) 2.710,05 грн; у липні 2016 року (186,9 х 1.450 : 100) 2.710,05 грн; у серпні 2016 року (186,9 х 1.450 : 100) 2.710,05 грн; у вересні 2016 року (186,9 х 1.450 : 100) 2.710,05 грн; у жовтні 2016 року (186,9 х 1.450 : 100) 2.710,05 грн; у листопаді 2016 року (186,90 х 1.450 : 100) 2.710,05 грн, у грудні 2016 року (198,60 х 1.600 : 100) 3.177,60 грн, у січні 2017 року (198,60 х 1.600 : 100) 3.177.60 грн, у лютому 2017 року (198,60 х 1.600 : 100) 3.177.60 грн, у березні 2017 року (210,0 х 1.600: 100) 3.360.00 грн, у квітні 2017 року (210,0 х 1600 : 100) 3.360.00 грн, у травні 2017 року (210,0 х 1.684 : 100) 3.536.40 грн, у червні 2017 року (221,50 х 1.684 : 100) -3.730,06 грн, у липні 2017 року (221,50 х 1.684 : 100) 3.730.06 грн, у серпні 2017 року (231,40 х 1.684 : 100) 3.896,78 грн, у вересні 2017 року (231,40 х 1.684 : 100) 3.896,78 грн, у жовтні 2017 року (231,40 х 1.684 : 100) 3.896,78 грн; у листопаді 2017 року (231,40 х 1.684 : 100) 3.896,78 грн; у грудні 2017 року (241,7 х 1.762 : 100) 4258,75 грн; у січні 2018 року (241,7 х 1.762 : 100) 4 258,75 грн; у лютому 2018 року (241,7 х 1.762 : 100) 4 258,75грн. Таким чином, враховуючи, що у грудні 2015 року позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі - 611,83 грн, з урахуванням листопада 2014 року у якості базового місяця (а.с.17), а у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.15-16) колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, зобов`язавши відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року. Щодо нарахування та виплати позивачу індексації його грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року із урахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то колегія суддів ураховує наступне. Як можна зрозуміти з матеріалів справи, правовідносини щодо нарахування й виплати відповідачем позивачу ОСОБА_1 поточної індексації з 01.03.2018 року до 31.12.2022 року не є спірними. За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.03.2023 року по справі № 400/3826/21 Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 не містять такого поняття як фіксована сума індексації. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Постановою Уряду від 09.12.2015 року № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується. З 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 п. 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі. Указаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 року у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами. Як видно з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року. Водночас позивач наполягає на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідачем проігноровано. З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Шляхом множення наведених у постанові вище показників (1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1.021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1.019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1.038 х 1.014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1.140 х 1.022 х 1,016 х 1,058 х 1.040 х 1,038 х 1.037 х 1.031 х 1,031 х 1,034 = 3,533) наростаючий індекс споживчих цін визначається у розмірі 353,3%. Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у Додатку 1 до Порядку № 1078, величина приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року дорівнює 253,3% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%). Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня. За формулою, визначеною абзацом 5 п. 4 Порядку № 1078, сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується наступним чином: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на

100. Таким чином, сума можливої індексації у березні 2018 року складає 4.463,15 грн (1762 грн* 253,30% : 100). Означений висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.06.2023 року у справі № 520/6243/22. Як убачається із довідки про розмір грошового забезпечення за лютий березень 2018 року військовослужбовця ОСОБА_1 розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року склав: посадовий оклад 1 030,00 грн, оклад за військове звання 120,00 грн, надбавка за вислугу років (35%) 402,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 776,25 грн, надбавка за особливості проходження служби 15% 154,50 грн, надбавка за кваліфікацію 82,40 грн, премія 4 944,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 4 413,09 грн, усього 11 922,74 грн. Розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року складав: посадовий оклад 4 370,00 грн, оклад за військове звання 1 270,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) 2 538,00 грн, надбавка за особливості проходження служби 10% 817,80 грн, надбавка за кваліфікацію 218,50 грн, премія 3 399,86 грн, усього 12 614,16 грн. (а.с.21) Таким чином, дохід позивача у березні 2018 року підвищився на 691,42 грн (12 614,16 грн 11 922,74 грн). Враховуючи, що розмір доходу позивача ОСОБА_2 (691,42 грн) у місяці підвищення його посадового окладу, відповідно до постанови № 704, не перевищує суму індексації (4.463,15 грн), що склалась у місці підвищення доходу, тому відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у березні 2018 року визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу і становить 3 771,73 грн (4 463,15 грн 691,42 грн). Таким чином, починаючи з березня 2018 року, сума індексації з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися ОСОБА_2 в сумі 3 771,73 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини. Проте відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку № 1078 та не нараховано позивачу належні суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, наведене свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року включно у фіксованому розмірі 3 771,73 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII. Як встановлено з матеріалів даної справи, позивачу у 2023 році індексація грошового забезпечення не виплачувалась, що підтверджується відповідачем у справі. Ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення позивачу обумовлена саме приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX, яким зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII. Колегія суддів звертає увагу, що означена вище норма Закону № 2710-IX є чинною на даний час та не визнавалась неконституційною. Відтак, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється. При цьому, оскільки дію Закону № 1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно - правовий акт - Порядок № 1078, який прийнятий на виконання вимог ч 2 ст.6 вказаного Закону, також не діє протягом 2023 року. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача в/ч НОМЕР_1 та скасування судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України). У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 по справі № 440/13651/23, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц