Постанова Житомирський апеляційний суд № 289/3108/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/3108/23 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О. Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Шевчук А.М. за участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №289/3108/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняРадомишльського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Кириленка О.О. встановив: У грудні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1076-9576 від 18.08.2022 року в розмірі 117 552,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 12 400,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 105 152,00 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 18 серпня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та фізичною особою, якою є ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1076-9576. Зазначений кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений, у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію» . Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання вимог кредитного договору, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A842, для підписання кредитного договору №1076-9576 від 18.08.2022 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 12 400,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка 2,5 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. На підтвердження факту видачі кредиту до позовної заяви додано документи, що підтверджують перерахування кредитних коштів. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1076-9576 від 18.08.2022 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, що є додатком до позовної заяви. Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. В подальшому, відповідач всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору. Станом на 23.11.2023 року загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору (сума кредиту і процентів), становлять 117 552,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 12 400,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 105 152,00 грн. Порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за кредитним договором, що додається до позовної заяви. Таким чином, з боку відповідача по відношенню до позивача має місце свідоме порушення зобов`язання, визначеного в кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором або законом. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором №1076-9576 від 18.08.2022 року у розмірі 117 552,00 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147,20 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду про наявність підстав для задоволення позову є помилковим, оскільки ТОВ «Укр кредит фінанс» не надало жодного доказу на підтвердження порушення його права, обґрунтованості суми боргу, а наданий позивачем розрахунок достовірно вказану суму не підтверджує. Також звертає увагу на те, що, долучений до матеріалів справи розрахунок неналежним чином оформлений, не підписаний службовими особами юридичної особи і не скріплений печаткою підприємства-позивача. Крім того, ухвалюючи рішення про задоволення позову суд не звернув увагу на її скрутне матеріальне положення, оскільки на її утриманні знаходяться неповнолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом з дитинства та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також звертає увагу на наявність підстав для зменшення розміру заборгованості за кредитним договором на підставі положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що при укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе. Зазначений кредитний договір укладений у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Крім того, усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, ОСОБА_1 здійснила часткову оплату у розмірі 4 712,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що також свідчить про прийняття умов кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. Також звертає увагу, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам закону є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами кредитного договору. В судовому засіданні відповідач доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Представник позивача в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, який не з`явився в судове засідання. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 18 серпня 2022 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1076-9576, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 12 400,00 грн. строком на 300 днів, тобто до 14.06.2023 року, шляхом переказу на її платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі стандартної ставки 3,00% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії договору за виключенням строку користування кредитом за зниженою (2,50%) та/або пільговою ставкою (2,50%). Невід`ємною частиною цього договору є додатки: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором), які підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А842. Договір укладено сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Із довідки про перерахування суми кредиту № 1076-9576 від 18.08.2022 року за допомогою системи Liqpay та витяг з реєстру АТ КБ «Приватбанк» щодо перерахування коштів № 1076-9576 від 18.08.2022 року ОСОБА_1 вбачається, що ТОВ «Укр фінанс груп» на платіжну картку НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 зазначила під реєстрації в електронному кабінеті, було перераховано кошти у розмірі 12 400,00 грн. (а.с.25-27,28). З наданих відповідачем доказів встановлено, що остання має неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається в спеціальній школі №9 міста Києва в 9-А класі та знаходиться на неповному державному забезпеченні. Окрім того, відповідач перебуває на обліку як отримувач державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю до 18 років і отримує допомогу на сина ОСОБА_4 з 15.04.2010 по 08.11.2025. До того ж, відповідач має малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.47-54). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 12 400,00 грн, а з боку відповідача по відношенню до позивача має місце свідоме порушення зобов`язання, визначеного в кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором або законом. Такий висновок суду першої інстанції є вірним, виходячи із наступного. За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII). Згідно з частиною 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно встановлених судом фактичних обставин справи, 18.08.2022 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1076-9576 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на її банківський рахунок (банківська картка), грошових коштів у розмірі 12 400,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,00 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом, строком на 300 календарних днів. Дата повернення кредиту 14.06.2023 року. Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі. Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. На підтвердження здійснення переказу коштів відповідачу у розмірі 12 400,00 грн., позивач надав до суду довідку про перерахування суми кредиту № 1076-9576 від 18.08.2022 року за допомогою системи Liqpay та витяг з реєстру АТ КБ «Приватбанк» щодо перерухування коштів № 1076-9576 від 18.08.2022 року. Обставини укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів відповідачем визнавалася під час розгляду справи. Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Так, за умовами укладеного сторонами договору кредиту від 18.08.2022 року ТОВ «Укр кредит фінанс» надало ОСОБА_1 суму кредиту в розмірі 12 400,00 грн., а остання зобов`язувалася повернути гроші у повному обсязі протягом 300 днів до 14.06.2023 року (пункт 4.8 кредитного договору). Відповідно до п. 4.6 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка 3,00 %, пільгова процентна ставка 2,50 %, знижена процентна ставка 2,50 %. Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування. Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Доказів повернення відповідачем всієї суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима матеріали справи не містять. Відповідачем до суду також не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності. Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором № 1076-9576 від 18.08.2022 року в розмірі 117 552,00 грн. Умови кредитного договору щодо розміру процентів за користування коштами та річної процентної ставки не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість відповідач погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності врахування її скрутного матеріального положення у зв`язку із перебуванням на її утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом з дитинства та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості звільнення позичальника від обов`язку з виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Посилання відповідача у апеляційній скарзі на наявність підстав для зменшення розміру заборгованості за кредитним договором на підставі положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення є безпідставними, оскільки позивач просив стягнути із відповідача лише заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками. Вимоги про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем не заявлялися, тому підстави для застосування положень ч. 3 ст. 511 ЦК України відсутні. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 січня 2025 року. Головуючий Судді