Постанова 4820 № 686/16152/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2025 року м. Хмельницький Справа № 686/16152/24 Провадження № 22-ц/820/90/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В. за участю представника відповідача Лукова А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, держави російська федерація в особі посольства держави російська федерація в Франції про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2024 року (суддя Стефанишин С.Л.). Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, держави російська федерація в особі посольства держави російська федерація в Франції про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що загальновідомим є той факт, що з 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України. З 24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії російської федерації проти України - повномасштабне вторгнення Збройних Сил російської федерації на суверенну територію України. Указом Президента України від 14 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Дані дії держави російська федерація та очевидна бездіяльність держави Україна, яка допустила до військового конфлікту з російською федерацією, привели до порушення його прав, в тому числі і права на мир. Право на мир, закріплене Декларацією про виховання народів у дусі миру 1978 року. Декларацією про право народів на мир 1984 року, закріплено суверенне право народів на мир. Зокрема у Декларації 1984 року вказано, що священним обов`язком кожної держави є забезпечення мирного життя народів. Наголошується, що держава зобов`язана вести свою політику у напрямі недопущення війни, зокрема і ядерної, не допускати застосування збройної сили в міжнародних відносинах, усі спори вирішувати мирним шляхом на підставі міжнародно-правових документів для повноцінного забезпечення права народів на мир. Окрім цього, відповідачі порушили похідні права від права на мир, а саме право на безпеку, на суверенітет та цілісність території, право вільного пересування. Моральна шкода, завдана йому порушенням його права на мир, розрахована ним за його внутрішнім переконанням з врахуванням рішень ЄСПЛ та норм міжнародного права без будь-якої методики, оскільки такої не існує як на всій планеті, так і у всіх державах та державних утвореннях планети. У прямому причинно-наслідковому зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України він зазнав душевних страждань і приниження, переніс неодноразові стреси і побоювання за свою безпеку, безпеку рідних, були порушені його нормальні життєві зв`язки та погіршилися відносини з оточуючими людьми, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушених прав, в тому числі неодноразово змушений був переховуватись у непристосованих бомбосховищах під час оголошених повітряних тривог. Війна накопичує в ньому систематичний стрес. В нових інформаційних реаліях засоби масової інформації та лідери громадської думки привели до накопичення психологічного негативу, який явно прискорив природні процеси його старіння, що привело до його передчасності. Тотальна торгівля емоціями в засобах масової інформації, яку допустила держава Україна та яка прикривається "суспільним інтересом", є формою мародерства його дорогоцінного часу з його безцінного життя та порушенням його прав на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Споглядання зруйнованих ракетними ударами будівель приносить додатковий дискомфорт, в тому числі і часткову втрату віри в людяність загарбників. Він втратив спокійний сон і станом на сьогодні не спить вночі, здригається від виття сирени повітряної тривоги. Внаслідок війни він втратив можливість спокійно, з насолодою працювати і наразі докладає значних зусиль для подолання цієї апатії. Значення захисту основоположних прав людини настільки змінилось протягом останніх років, що набуло ваги універсального звичаю у міжнародному праві, який становить окрему підставу для обмеження суверенітету держави-агресора. Адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, в такому випадку, є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Подача позовної заяви до суду про стягнення шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, є здійсненням його волевиявлення, оскільки він обрав на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту своїх порушених прав, а саме у зв`язку з неможливістю їх поновлення хоче отримати відповідне відшкодування. З врахуванням наведеного позивач просив суд стягнути з держави російська федерація 50 мільйонів гривень моральної шкоди, завданої йому порушенням його прав внаслідок військової агресії та окупацією частини території України; стягнути з Держави Україна одну гривню моральної шкоди, завданої йому порушенням його прав на мир та одну гривню за порушення його права на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на незаконність судового рішення. Вказує, що суд не захистив порушене конвекційне право на мир і похідні від нього права, належного відшкодування не забезпечив та не виконав мети цивільного судочинства. Право позивача на відшкодування моральної шкоди гарантоване ч. 1 ст. 23 та ст. 1174 ЦК України. Обраний спосіб захисту порушеного права позивача вважає належним, достатнім, ефективним, установленим законом, об`єктивно виправданим та обґрунтованим і виключає в подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права. У своєму відзиві на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині вимог до Держави Україна залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість. В судовому засіданні представник відповідача Луков А.В просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України). Колегія судів вважає, що у зв`язку з наявністю судових рішень, які набрали законної сили та якими вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна, держави російська федерація про відшкодування моральної шкоди, позивач в частині вимог просить повторно вирішити спір. Встановлено, що у справі №686/5130/22 25.02.2022 ОСОБА_1 подав до суду позов до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави росія (російська федерація) в особі посольства російської федерації в Україні, третя особа без самостійних вимог: Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 000 000 001 грн - з держави росія (російська федерація), завданої порушенням суверенітету та територіальної цілісності України, в розмірі 1 грн з Держави Україна, завданої порушенням його права на добросовісну, кваліфіковану та правомірну діяльність посадових та службових осіб органі державної влади в частині добросовісності. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року у справі №686/5130/22 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави росія (російська федерація) в особі посольства російської федерації в Україні, третя особа без самостійних вимог: Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, про відшкодування моральної шкоди відмовлено. У вказаній справі постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 вересня 2022 року в частині відмови в позові до держави росія (російська федерація) скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Позов задоволено частково, стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти в сумі 500 000 грн, у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. У справі №686/25907/22 02 грудня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду позов до Держави Україна в особі представника Кабінету Міністрів України, держави росія (російська федерація) в особі посольства російської федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди в розмірі 999 000 000 000 000 002 грн з держави російська федерація, завданої з боку російської федерації суверенітету та територіальної цілісності Держави Україна, та в розмірі 1 грн з Держави Україна, завданої порушенням права на добросовісну, кваліфіковану діяльність посадових та службових осіб органів державної влади в частині добросовісності. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2023 року у справі №686/25907/22, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 травня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено. У справі №686/26564/22 12 грудня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду позов до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави росія в особі посольства російська федерація в Україні про стягнення моральної шкоди в розмірі дев`ятсот дев`яносто дев`ять квадрильйонів гривень держави російська федерація, завданої триваючим правопорушенням, та в розмірі 1 грн з держави Україна, завданої порушенням права на добросовісну, кваліфіковану діяльність посадових та службових осіб органів державної влади в частині добросовісності. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2023 року у справі №686/26564/22, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 квітня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено. У справі №686/30203/23 13 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, держави російська федерація в особі посольства в Іспанії про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000 грн держави російська федерація, та в розмірі 1 грн з держави Україна. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2024 року у справі №686/30203/23, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначила, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі». У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір» (у цій постанові ЦПК України у редакції до грудня 2017 року). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу». Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15). Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Позивач неодноразово звертався до суду з позовами до відповідачів про стягнення моральної шкоди, заподіяної завданої з боку російської федерації суверенітету та територіальної цілісності Держави Україна, та завданої порушенням права на добросовісну, кваліфіковану діяльність посадових та службових осіб органів державної влади України в частині добросовісності. У справі №686/16152/24, що переглядається, ОСОБА_1 просить стягнути з держави російська федерація на його користь 50 мільйонів гривень моральної шкоди, завданої порушенням його прав внаслідок військової агресії та окупацією рф частини України, та з держави України стягнути на його користь 1 грн моральної шкоди, завданої порушенням права на мир та 1 грн за порушення права на добросовісну, кваліфіковану діяльність посадових та службових осіб органів державної влади України в частині добросовісності. Зі змісту вимог і судових рішень у вказаних справах вбачається, що позивач не зазначав конкретний період часу, коли йому була заподіяна моральна шкода. У справі №686/5130/22 позовна заява подана до суду 25 лютого 2022 року. Враховуючи те, що у справі, яка переглядається, позивач просить стягнути моральну шкоду за ввесь період з 25.02.2022 по 06 червня 2024 року (позовна заява подана до суду 06 червня 2024 року), хоча стягнення моральної шкоди за період з 25.02.2022 по 13.11.2023 було предметом судового розгляду у вказаних вище справах, колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі в указаній частині позовних вимог. При цьому виходить з того, що зміна позивачем розміру стягнення, обраного, як зазначено у позовній заяві, на власний розсуд, за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову і не спростовує тотожність цих позовів. З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Рішення суду в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 25.02.2022 по 13.11.2023 необхідно скасувати та закрити провадження у справі в частині цих вимог. Рішення суду першої інстанції про відмову в позові в решті вимог (заподіяння моральної шкоди у період з 14 листопада 2023 року по 06 червня 2024 року) ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог і реалізацією права на відшкодування моральної шкоди. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що ОСОБА_1 є громадянином України. З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14.12.1974 року, як акт збройної агресії. Згідно із заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 року №337-VІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20.02.2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії). Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07.04.2014 року) та «Луганської народної республіки» (27.04.2014 року). Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27.08.2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації. 24.02.2022 розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України - повномасштабне вторгнення Збройних Сил Російської Федерації на суверенну територію України. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв., 24.02.2022. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ст. 16 ЦК України). Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. В силу ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Отже, за змістом наведених норм права в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього. При цьому, на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу). У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб. Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого. У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Статтями 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте, позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, доказів бездіяльності держави Україна, що призвели до військового конфлікту, та наявності причинного зв`язку між такою бездіяльністю і заподіяною шкодою. Також позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження розміру шкоди (50 000 000,00 грн). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам лише факт вчинення збройної агресії проти України не є безумовною підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди. За відсутності доказів суд позбавлений можливості оцінити глибину душевних страждань ОСОБА_1 . З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, підстав для скасування оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 255, 367, 374, 375, 377, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної в період з 25.02.2022 по 13.11.2023 скасувати і закрити провадження у справі в частині цих позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 січня 2025 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай