Постанова Рівненський апеляційний суд № 572/3175/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2025 року м. Рівне Справа № 572/3175/24 Провадження № 22-ц/4815/91/25 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Хилевича С. В., Боймиструка С. В. учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», відповідач ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Савченка Ярослава Васильовича на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2024 року у складі судді Довгого І. І., постановлене в Сарни Рівненської області, в с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 12.10.2022 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений кредитний договір за умовами якого відповідачу було надано кредит в сумі 5000 грн. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання виконав та надав грошові кошти в обсязі. Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Проте відповідач не повернув своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору. 30.01.2023 року ТОВ «Мілоан» та позивач уклали договір відступлення права вимоги, згідно якого відступили вимоги в тому числі і по даному договору. Просило суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №5816349 у розмірі 20950 грн. та понесені судові витрати. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2024 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 20950 гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором №5816349, а також судові витрати в розмірі 2422 гривні 40 копійок судових витрат. Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов`язок відповідачем як позичальником дотриманий не був. Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_1 адвокат Савченко Ярослав Васильович оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на недоведення позивачем наявності у скаржника обов`язку щодо повернення коштів та пояснює, що належним доказом здійснення банківських операцій з грошовими коштами клієнтів чи наявності кредитної заборгованості є виписка з особового рахунку клієнта, тобто документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, а надані позивачем документи, в тому числі розрахунок заборгованості, такими не є. Стверджує, що відсутність доказів факту наявності заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в розмірі, зазначеному у позовній заяві, вказує на відсутність порушеного права позивача. Вказує також на відсутність доказів, що підтверджують підписання договору про надання кредиту електронним цифровим підписом, зокрема позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, вчиненим з урахуванням положень ч.ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України, та додає, що із долучених позивачем документів неможливо встановити те, що саме скаржником були застосовані будь-яким способом ідентифікатори (коди підписання договору), зокрема, відсутні докази отримання скаржником будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора, відсутні докази реєстрації скаржника в інформаційно-телекомунікаційних системах кредитора, а також докази щодо ідентифікації за номером телефону, який би належав позичальнику. Звертає увагу також, що позивач не набув права вимоги до відповідача, оскільки відсутні докази повної оплати права вимоги позивачем за договором факторингу між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан». З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. У поданому на апеляційну скаргу відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 12.10.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №5816349, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 5 000 грн. строком на 105 днів з 12.10.2022 року, який складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 27.10.2022 року. поточний період складає 90 днів, що настає з наступного дня за днем завершення пільгового періоду і закінчується 25.01.2023 року (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.2-1.3.2 договору). Відповідно п.1.4. позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту. Відповідно до п.1.5. загальні витрати позичальника за пільговий період складають 2450 грн. в грошовому виразі та 1,637,467.00 відсотків річних у процентному значенні, загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк користування) складають 15950 грн. в грошовому виразі та 1109 відсотків річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період складає 7450 грн., за весь строк користування складає 20950 грн. Комісія за надання кредиту 950 грн., яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1.). Згідно п.2.1. сторони погодили, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *94. Сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до платіжного доручення 84603954 від 12.10.2022 року ТОВ «Мілоан» здійснило переказ коштів ОСОБА_1 на кредитний рахунок 536354*94 в сумі 5000 грн. згідно договору 5816349, тим самим виконавши взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов договору. Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і як наслідок виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з даним позовом до суду. Згідно інформації за укладеним договором, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №5816349 від 12.10.2022 року у розмірі 20950 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000 грн., прострочена заборгованість за комісіями 950 грн., прострочена заборгованість за відсотками 15000 грн.. Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Заперечення апелянта про те, що між сторонами не було укладено договору про кредит, а тому вимоги про стягнення боргу з його довірительки є безпідставними, апеляційним судом оцінюються критично. Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Варто зауважити, що без отримання листа на електронну адресу чи SMS-повідомлення на номер телефону Відповідача, відповідно до якого було здійснено вхід на сайт Мілоана за допомогою логіна та пароля, договір між Відповідачем та ТОВ «Мілоан» не був би укладений. Тобто, даний Кредитний договір відповідає внутрішній волі відповідача. Відхиляючи в цій частині апеляційну скаргу, суд також враховує, що всі документи знаходяться в особистому кабінеті Позичальника, якими вона була ознайомлена на момент укладення договору, погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до договору та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Згідно п. 6.2 Кредитного договору № 5816349 від 12.10.2022 року, розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей Кредитний договір розміщується в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству. Отже, відповідач ОСОБА_1 та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», адже ОСОБА_1 підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Відповідно до п. 3 ч. 9 зазначеного Закону інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості, зокрема, про тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України. Частиною 2 статті 10561 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Як зазначено вище, сума заборгованості відповідача складає 20 950 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків 15000 грн.; прострочена заборгованість за комісією 950 грн.. Таке нарахування здійснене відповідно до умов кредитного договору № 5816349 від 12.10.2022 року, а саме: п.1.2, 1.3, 1.3.1. При цьому, умова договору визначено, що позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором, а вказані в цьому договорі розміри комісій,процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені останнім без згоди позичальника. Підписавши договір, позичальник надав свою згоду на його укладення, погодився з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміючи і зобов`язуючись неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством,що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною договору. З огляду на наведене, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є неспроможними. 30.01.2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги №89-МЛ, за умовами якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №5816349 від 12.10.2022 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників. Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно п. 3.1 (d) Договору відступлення права вимоги вся інформація, яка міститься у реєстрі боржників (додаток №1 до договору відступлення права вимоги) добросовісно передана Кредитором Новому Кредиторові та є повною достовірною, правдивою і співпадає з відомостями, які містяться у Документації і у Договорі та його додатках. З витягу із Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог № 89-МЛ від 30.01.2023 року вбачається, що ТзОВ «Мілоан» передало, а ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 5816349. Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 , і відповідні заперечення апелянта не спростовують вказаних обставин. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, якими ті врегульовані, апеляційний суд приходить до переконання про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 5816349 від 12.10.2022 року у сумі 20950 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000 грн., прострочена заборгованість за комісіями 950 грн., прострочена заборгованість за відсотками 15 000 грн.. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Савченка Ярослава Васильовича залишити без задоволення. Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2024 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 січня 2025 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Боймиструк С. В.