Ухвала КГС ВС № 953/4958/20

УХВАЛА 28 січня 2025 року м. Київ cправа № 953/4958/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульський Г. М. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К., розглянувши заяву Фізичної особи ОСОБА_1 про відвід судді за касаційними скаргами Фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2024, рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 до: 1) Фізичної особи ОСОБА_2 ; 2) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк ?Південний?, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Дімітрова Тетяна Андріївна, про визнання недійсними договору, скасування рішення та поновлення права власності, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2025 відкрито касаційне провадження за цими касаційними скаргами та призначено розгляд скарг на 12.02.2025. 27.01.2025 надійшла заява Фізичної особи ОСОБА_1 про відвід судді Мачульського Г. М. Заява з посиланням на пункти 3 та 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована тим, що зазначений суддя фактично на стадії прийняття касаційної скарги вже визначився з одним із її доводів (щодо майнового характеру вимоги про визнання добросовісним набувачем майна в ухвалі Верховного Суду від 19.12.2024 про залишення касаційної скарги без руху), що свідчить про його наступну упередженість під час розгляду касаційної скарги, що буде мати місце у формі відстоювання вже висловленої ним позиції, враховуючи те, що зазначений суддя є головуючим у цій справі. Крім того, у зазначеного судді наявна інша позиція щодо характеру такого спору, висловлена в ухвалі Верховного Суду від 20.03.2024 справі № 910/15770/21, про яку адвокату скаржниці стало відомо 26.01.2025. Заявниця вважає, що така упередженість може бути викликана наявністю у неї громадянства російської федерації, що є дискримінацією за ознакою громадянства та є недопустимим. Розглянувши заяву, Суд дійшов висновку про визнання її необґрунтованою, зважаючи на таке. Положеннями статті 35 ГПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді від участі у справі. Відповідно до частин 2, 3 статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Положеннями частин 1, 2 статті 39 ГПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Відповідно до пунктів 3, 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи та є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Водночас незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, що передбачено частиною 4 вищенаведеної статті. При цьому слід зазначити, що перевірка визначення розміру сплаченого судового збору у встановленому законом розмірі згідно із положеннями статей 292, 174 ГПК України є обов`язком судді. Крім того, у цій справі на відміну від наведеної заявником ухвали Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 910/15770/21, судом було обраховано судовий збір виходячи із характеру правовідносин сторін (щодо наявності або відсутності у сторін права власності на майно) тоді як у наведеній заявником справі № 910/15770/21 єдиним відповідачем було Міністерства юстиції України, яке не висувало претензій щодо свого права власності на майно. Отже, доводи, наведені у заяві про відвід, не підтверджуються. Враховуючи те, що подана заява є висловленням незгоди із процесуальним рішенням судді у вигляді ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відсутні підстави вважати, що суддя Мачульський Г. М. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи та є інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності. Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Ураховуючи наведені вище положення процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу, тому заява Фізичної особи ОСОБА_1 підлягає передачі на авторозподіл з метою визначення судді для вирішення питання щодо поданої заяви. Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 314 ГПК України,

УХВАЛИВ: Заяву Фізичної особи ОСОБА_1 про відвід судді Мачульського Г. М. у справі № 953/4958/20 визнати необґрунтованою, а справу передати на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід судді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Г. М. Мачульський Судді Є. В. Краснов С. К. Могил