Ухвала КАС ВС № 260/3354/24

УХВАЛА 27 січня 2025 року м. Київ справа №260/3354/24 адміністративне провадження №К/990/49925/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі №260/3354/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за травень 2022 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та стягнути з військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України, за травень 2022 року, а саме: з 01 травня 2022 року по 20 травня 2022 року в сумі 64516,00 грн. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01 травня 2022 року по 20 травня 2022 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України за період з 01 травня 2022 року по 20 травня 2022 року, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. На зазначене рішення суду першої інстанції військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або відстрочення його сплати - відмовлено. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року в справі №260/3354/24 - повернуто скаржнику. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі №260/3354/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернуто особі, яка її подала. 24 грудня 2024 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» повторно звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі №260/3354/24. Скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 07 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військовій частині НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору, зменшення розміру або відстрочення сплати судового збору до розгляду справи; касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 залишено без руху та надано скаржнику 10-денний строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання документа про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником до Верховного Суду подано заяву про продовження процесуального строку, в якій просить продовжити строк на усунення недоліків касаційної скарги на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі №260/3354/24 у зв`язку з перебуванням військової частини НОМЕР_1 в зоні бойових дій, руйнування інфраструктури, відсутності державного фінансування на сплату судового збору. Скаржник також просить клопотання про розстрочення або відстрочення сплати судового збору задовольнити. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. При цьому відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним. З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18. Отже, враховуючи наведене, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, скаржник не є суб`єктом, на якого в цьому випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати. На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення, відстрочення чи звільнення від сплати судового збору. Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк. Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених вище приписів процесуального закону, Суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви скаржника про продовження процесуального строку, встановленого ухвалою Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від 07 січня 2025 року, з огляду на її обґрунтованість та надання відповідачу додаткового часу для усунення недоліків касаційної скарги. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд вважає за доцільне продовжити процесуальний строк для усунення виявлених недоліків на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду для надання можливості скаржнику сплатити судовий збір в повному обсязі. Керуючись статтями 121, 332 КАС України, У Х В А Л И В : Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про розстрочення або відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Заяву військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку - задовольнити. Продовжити військовій частині НОМЕР_1 строк на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для надання платіжного документу про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2422,40 грн. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.М. Соколов С.А. Уханенко