Постанова 4851 № 520/30126/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2025 р. Справа № 520/30126/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Русанової В.Б. , Мельнікової Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.11.24 по справі № 520/30126/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Первомайська виправна колонія (№117)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Первомайська виправна колонія (№117)" щодо непроведення зі ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 01.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; - зобов`язати Державну установу "Первомайська виправна колонія (№117)" здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 по 01.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; - зобов`язати Державну установу "Первомайська виправна колонія (№117)" здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 59198,40 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто вісім гривень 40 копійок). Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 адміністративний позов в частині позовних вимог, що охоплює період з 19.07.2022 по 01.12.2022 (з урахуванням дії карантину до 30.06.2023), залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Первомайська виправна колонія (№117)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 по 01.12.2022 - повернуто позивачу. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 про повернення позову в частині у справі № 520/30126/24 з направленням у цій частині справи до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що позивач принагідно дізнався про порушення своїх прав, отримавши лист відповідача від 12.09.2024, звернувшись до суду з дотриманням трьох місячного строку. Вказав, що правопорушення є триваючим та виникло під час дії безстрокової редакції ст.233 КЗпП, а позовний період не переривався, остання підлягає поширенню на весь позовний період, а тому є підстави для поновлення строків звернення. Окрім іншого, посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 23.05.2024 у справі №990/235/23. Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що підтримує рішення Харківського окружного адміністративного суду та вважає, що позивач звернувся до суду з порушенням відведеного законодавством строку та не надав поважних причин. Особа, яка пропустила строки звернення до суду, повинна чітко викласти причини такого пропуску у своїй заяві та аргументувати їх. Також вагомою підставою для поновлення строку позовної давності є те, що особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила, після спливу загального або спеціального строку позовної давності. Такі обставини мають бути викладені у заяві про поновлення строків звернення до суду із посиланням на доказову базу. Зазначені підстави, що надають право на поновлення строку звернення до суду у позивача відсутні. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог, що охоплює період з 19.07.2022 по 01.12.2022 (з урахуванням дії карантину до 30.06.2023), суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з цим позовом та не надано достатніх доказів, які б вказували на існування поважних причин пропуску строку до суду, ті ж докази та пояснення, які надані позивачем та знаходяться в матеріалах позову, не можуть бути визнані поважними. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. За змістом пункту 17 ч. 1 ст. 4 КАС України служба в Державній установі "Первомайська виправна колонія (№117)" відноситься до публічної служби. Втім, положення ст. 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців). Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України. Зокрема, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Частиною 1 ст. 233 КЗпП України в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022, встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ч. 2 ст. 233 КЗпП України). З огляду на викладене, до спірних правовідносин в даній справі застосовуються положення статті 233 КЗпП України. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 по справі №460/17052/21. Враховуючи вищевикладене, шляхом внесенням до ст. 233 КЗпП України вказаних змін, законодавець ввів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати. З позову вбачається, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, тобто недотримання відповідачем законодавства про працю, з 01.01.2020 по 01.12.2022. Колегія суддів зазначає, що для дотримання прав позивача, датою з якої обліковується новий строк звернення до суду у даній справі є 19.07.2022, оскільки до цього встановлене обмеження не діяло. Відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а саме - до 30.06.2023. В той же час, спірні правовідносини у період з 19.07.2022 по 01.12.2022 виникли за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а тому до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, який у силу пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України, був продовжений на строк дії карантину та скінчився - 30.06.2023. До суду з даним позовом позивач звернувся 31.10.2024, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині позовних вимог за період 19.07.2022 по 01.12.2022, з урахуванням дії карантину. Стосовно посилань апелянта про законні сподівання про вчинення з ним всіх розрахунків при звільненні у відповідності до чинного законодавства та у повному обсязі, колегія суддів зазначає наступне. Грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка отримує грошове забезпечення. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено нарахування грошового забезпечення чи був здійснений вірний розрахунок, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових нарахованого грошового забезпечення звернулась до із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву. Разом з тим, позовна заява не містить доказів вчинення будь-яких активних дій з боку позивача щодо отримання інформації з приводу проведення нарахування та виплати грошового забезпечення, щодо його складових, починаючи з 2022 року. Звернення ж до відповідача через свого представника із запитом від 14.08.2024 свідчить лише про початок вчинення активних дій з боку позивача і не пов`язана із часом, коли позивач повинен був дізнатись про порушені права. Стосовно посилань представника позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові межах справи №990/233/23, колегія суддів зазначає наступне. Як вірно зазначив суд першої інстанції, спірні правовідносини, які виникли в межах справи №990/233/23, охоплюють період з 18.04.2020 по 27.08.2020, тобто виникли до набрання чинності нової редакції положень статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022). Верховний Суд в ухвалі від 22.01.2024 по справі №990/233/23 зазначив наступне: "На момент звільнення позивачки з посади члена Вищої ради правосуддя (23 лютого 2022 року) частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. З огляду на вказане, Суд приймає до уваги доводи заяви ОСОБА_1 , оскільки її право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.". Станом на момент звільнення позивача з Державної установи "Первомайська виправна колонія (№117)" 01.12.2022 ч. 2 ст. 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежувався тримісячним строком. Отже, висновки Верховного Суду, на які посилається представник позивача, лише підтверджують правомірність застосування судом тримісячного строк звернення до суду з адміністративним позовом в частині періоду з 19.07.2022 по 01.12.2022. Таким чином, позовні вимоги в частині періоду з 19.07.2022 по 01.12.2022 заявлені поза межами строку звернення до суду, а підстави, вказані представником позивача у клопотанні про поновлення строків, правомірно визнані судом першої інстанції неповажними. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин. Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення адміністративного позову в частині позовних вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 по 01.12.2022. Колегія суддів, переглянувши ухвалу суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті останньої, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 520/30126/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.Б. Русанова Л.В. Мельнікова