Постанова Одеський апеляційний суд № 946/8194/24

Номер провадження: 33/813/263/25 Номер справи місцевого суду: 946/8194/24 Головуючий у першій інстанції Бальжик О.І. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.01.2025 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 грудня 2024 року встановив: Постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 грудня 2024 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору. Судом першої інстанції встановлено, що 05 жовтня 2024 року о 21 годині 49 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ» державний номер НОМЕР_1 по автодорозі С161006 3 км з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 грудня 2024 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що транспортний засіб під його керуванням, правоохоронці зупинили без будь-якої правової підстави, тому він мав цілком законне право не виконувати подальші вимоги поліцейського, зокрема щодо проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння. Звертає увагу, що поліцейським не було складено відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення за порушенням вимог ПДР, що свідчить про неправомірність зупинки автомобілю. Крім того, акцентує увагу, що його було зупинено до початку комендантської години та на автодорозі, а не на блокпосту. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Із тексту апеляційної скарги убачається, що апелянт не оспорюється факт керування транспортним засобом у часі та місці, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, як і та обставина, що на вимогу правоохоронців, він відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, також апелянт не заперечує, що обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього фіксувалися правоохоронцями за допомогою технічного засобу фіксації, а тому з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, ці обставини апеляційним судом не перевіряються. Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд враховує таке. Відповідно до ч. 1ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі" (Рішення Європейського суду з правлю дини по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року). Згідно зп. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я (ч. 4ст. 266 КУпАП). Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП). Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів, регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735 (далі - Інструкція). Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 розділу I Інструкції) Ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 розділу I Інструкції). У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я (п. 12 Розділу II Інструкції). Наведені вище вимоги національного законодавства правоохоронцями дотримані. Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відеозапис, інші документи. Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП, суд в основу свого рішення поклав відомості, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та відеозаписі, долученому правоохоронцями до матеріалів справи. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №143799 від 05 жовтня 2024 року, поліцейським зафіксовано, що: «05 жовтня 2024 року о 21:49:00 дорога С161006 3 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Зазначений вище протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписав, надавши пояснення про те, що відмовляється від проходження огляду, оскільки нічого не вживав. З відеозапису, долученого поліцейськими до матеріалів справи, належність та допустимість якого, як джерела доказу апелянт не оспорює, убачається, що поліцейським було зупинено транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, поліцейським у ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння ( зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук) у зв`язку з чим було запропоновано йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у спеціалізованому закладі охорони здоров`я, однак на неодноразові вимоги поліцейського проїхати до медичного закладу, ОСОБА_1 відмовлявся, посилаючись на те, що нічого не вживав, при цьому його було попереджено, що у такому разі відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Втім, ОСОБА_1 не змінив свою позицію, відмовившись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у зв`язку з чим поліцейськими відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення. Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу з ознаками наркотичного сп`яніння відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у спеціалізованому закладі охорони здоров`я, поліцейськими підставно складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо доводів апелянта про недотримання поліцейськими вимог ст. 35 Закону України "Про національну поліцію", апеляційний суд звертає увагу на таке. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію "визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. (п. 2,3 ч. 1,ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію"). Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. N 1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Згідно з п. 5 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановленихКонституцією України. Апеляційний суд вважає, що поліцейський діях в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про національну поліцію» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з дотриманням вимог "Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану". Сама по собі незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу або не надання працівниками поліції доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, не звільняє водія від обов`язку, на вимогу правоохоронців, надати документи, перелік яких визначено законом та у разі необхідності пройти огляд на стан сп`яніння. Крім того, апеляційний суд зауважує, що правомірність інших дій правоохоронців, окрім як дотримання процедури щодо складення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не стосується предмету розгляду цієї справи, і не свідчить про неправомірні дії правоохоронців. Щодо посилань апелянта на правовий висновок Верховного Суду, сформований за результатами розгляду справ за правилами КАСУ, апеляційний суд зауважує, що під час апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції керується положеннями КУпАП, з огляду на ст. 2 КУпАП. Вказуючи на необхідність врахування правового висновку касаційного суду, апелянт не врахував, що у постанові від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17 предметом касаційного перегляду були саме постанови про адміністративне правопорушення, винесені правоохоронцями за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, у порядку регламентованому ст. 283 КУпАП. Таким чином, предметом перегляду суду касаційної інстанції було процесуальне рішення, винесене у формі постанови, а не протоколу про адміністративне правопорушення, що має місце у даному випадку, під час перегляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в апеляційному порядку, визначеному нормами КУпАП. Крім того, у наведеній вище справі, суд касаційної інстанції не робив правових висновків про те, що водій транспортного засобу звільняється від обов`язку виконувати вимоги правоохоронців, у разі не надання ними доказів на предмет правомірності зупинки транспортного засобу. Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з`ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено. За таких обставин, підстав для закриття справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП євірним. Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі. Керуючись ст. 294 КУпАП постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.П. Лозко