Постанова 4824 № 760/21594/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 січня 2025 року м. Київ Справа № 760/21594/23 Провадження: № 22-ц/824/900/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О. суддів Верланова С.М., Нежури В.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» на рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 22 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Опанасюка І. О. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У вересні 2023 року ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.05.2021 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2036447638, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 101 936 грн на придбання товару з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,01% річних. Відповідно до п.1.3 договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.Згідно п. 2.1 договору банк надає позичальнику кредит безготівково, шляхом перерахування банком кредитних коштів на поточний рахунок продавця, зменшених на утриману банком комісійну винагороду за видачу кредиту. АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за кредитним договором №2036447638 від 18.05.2021 виконав у повному обсязі. Відповідачка отримала кредитні кошти та деякий час здійснювала погашення кредитної заборгованості, останній платіж здійснений відповідачкою 02.02.2022 у розмірі 3684 грн. Згідно розрахунку заборгованості заборгованість відповідачки за договором кредиту становить 68 287, 17 грн, з яких: 68277,08 грн - тіло кредиту, 10,09 грн відсотки. 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» був укладений договір факторингу № 24/03/23, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстрований в реєстрі за №

265. Відповідно до умов цього договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками, в розмірі Портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників, в тому числі, за кредитним договором № 2036447638 від 18.05.2021, укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , у розмірі 68287,17 грн. За таких підстав, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» просило суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №2036447638 від 18.05.2021 у розмірі 68287,17 грн. Рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 22 березня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що факт укладення кредитного договору підтверджується частковою сплатою з боку відповідача заборгованості. При цьому, суд належним чином не дослідив надані позивачем докази на обгрунтування своїх вимог, а саме копії кредитного договору, графіку платежів, а також розрахунок заборгованості, який містить детальний опис здійснених операцій. Наданий розрахунок заборгованості відповідачем не спростований. Маючи сумвніви щодо дійсного розміру заборгваності, суд першої інстанції мав зобов`язати відповідача подати більш детальний розрахунок заборгованості, однак суд не зобов`язав позивача надати інший розрахунок заборгованості. Надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують заявлені позовні вимоги. Також, на підтвердження обгурнтованості позовних вимог, скаржником до апеляційної скарги долучено виписку по особовому рахунку відповідача. Обґрунтовуючи подання такого доказу на стадії апеляційного перегляду справи, скаржник послався на те, що вказану виписку ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» витребувало в АТ «ОТП БАНК» ще 12.09.2023 року, однак отримало лише 27.03.2024 року, тобто, після ухвалення судом рішення по суті позову. При цьому, в позовній заяві на виконання п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем було зазначено, що ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» наразі самостійно здобуваються докази на підтвердження заборгованості, а в разі їх не отримання буде заявлено клопотання про їх витребування. Ухвалами Київського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається з матеріалів справи, 18.05.2021 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2036447638. Відповідно до п.1.1 кредитного договору, позичальник отримав кредит у загальному розмірі 101936 грн на придбання товару. Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних. Відповідно до п.1.3 договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів. Відповідно до п. 2.1 договору банк надає позичальнику кредит безготівково, шляхом перерахування банком кредитних коштів на поточний рахунок Продавця, зменшених на утриману банком комісійну винагороду за видачу кредиту. Згідно розрахунку заборгованості, у ОСОБА_1 станом на 24.03.2023 року наявна заборгованість перед АТ «ОТП БАНК» за кредитним договором № 2036447638 в розмірі 68287,17 грн, з яких 68277,08 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10,09 грн - сума заборгованості за відсотками. 24.03.2023 АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладений договір факторингу № 24/03/23, відповідно до умов якого ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитним договором укладеним між банком та боржниками у розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (додаток №1 до Договору), зокрема, за кредитним договором №2036447638 від 18.05.2021 , укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу №24/03/23- Реєстру боржників, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2036447638 в розмірі 68287,17 грн. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування банком відповідачці кредитних коштів. Також, позивач не надав суду довідки про рух коштів на рахунку відповідача, як підтвердження проведення виплат, про які зазначено в позові. Розрахунок заборгованості, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, що узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21.10.2020 у справі №190/1419/19-ц. Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки. Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 року в справі №161/16891/15 вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Однак, будь-яких виписок з банківського рахунку відповідача - документів, що видаються фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів та які мають статус первинного документу відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», позивачем не надано. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). В апеляційній скарзі, позивач, обґрунтовуючи право вимоги до відповідача, просив долучити до матеріалів справи в якості нових доказів на підтвердження своїх вимог первинні бухгалтерські документи, а саме виписку по рахунку ОСОБА_1 стосовно видачі кредиту та його часткового погашення за договором кредиту № 2036447638 від 18.05.2021 року. Вирішуючи порушене скаржником питання, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог, зокрема, позивачем до позовної заяви додано копію кредитного договору №2036447638 від 18 травня 2021 року; копію паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 18 травня 2021 року; додаток №1 до кредитного договору №2036447638 від 18 травня 2021 року - графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту; копію специфікації до кредитного договору; копію анкети - заяви на отримання кредиту/опитувальний лист/ від 18 травня 2021 року; розрахунок заборгованості за кредитним договором №2036447638. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій ( ч. 4 ст. 12 ЦПК). Згідно з ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 1 ст. 84 ЦПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Частиною 3 статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18. Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки такі докази до суду першої інстанції позивачем не подавалися, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції. Будь-яких заяв про долучення до матеріалів справи вказаних доказів позивачем не подано, а також не обґрунтовано та не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Матеріали справи свідчать, що ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулось до Солом`янського районного суду м. Києва із вказаним позовом 18.09.2023 року. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року справу за позовом ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 передано за підсудністю на розгляд Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області. Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2024 року прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також роз`яснено положення процесуального закону щодо строків подання доказів. Ухвалу про відкриття провадження у справі позивач отримав 31.01.2024 року (а.с. 38). Однак позивачем з моменту звернення до суду із позовом (вересень 2023 року), а також відкриття провадження у справі (січень 2024 року) до ухвалення рішення по суті позову (березень 2024 року) не було заявлено суду про неможливість подання таких доказів та не було заявлено клопотань про витребування відповідних доказів. Саме лише посилання позивача в позовній заяві на можливість заявлення такого клопотання після подання позовної заяви не може підтверджувати факт неможливості подання позивачем таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки з наданих позивачем на підтвердження позовних вимог доказів неможливо встановити дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту № 2036447638 від 18.05.2021 року. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав, апеляційна скарга ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» підлягає залишенню без задоволення, а рішення на рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 22 березня 2024 року залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» залишити без задоволення. Рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 22 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Т. О. Невідома Судді: С. М. Верланов В. А. Нежура