Постанова 4857 № 300/3850/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/3850/24 пров. № А/857/22959/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року (судді Гомельчука С.В., ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківськ) у справі №300/3850/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,- ВСТАНОВИВ: Мандрик В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 15.05.2024 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць за період з 27.12.2022 по 31.12.2022, 01.01.2023 по 31.01.2023, з урахуванням фактично виплачених сум, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць за період з 27.12.2022 по 31.12.2022, 01.01.2023 по 31.01.2023, з урахуванням фактично виплачених сум, визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі 70 000 гривень щомісячно, за період з 06.02.2023 по 28.02.2023, 01.03.2023 по 07.03.2023, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі 70 000 гривень щомісячно, за період з 06.02.2023 по 28.02.2023, 01.03.2023 по 07.03.2023. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мандрика Владислава Володимировича подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення у частині визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць за період з 29.12.2022 по 31.12.2022, 01.01.2023 по 31.01.2023, з урахуванням фактично виплачених сум, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць за період з 29.12.2022 по 31.12.2022, 01.01.2023 по 31.01.2023, з урахуванням фактично виплачених сум, визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70 000 гривень щомісячно, за період з 06.02.2023 по 28.02.2023, 01.03.2023 по 07.03.2023, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70 000 гривень щомісячно, за період з 06.02.2023 по 28.02.2023, 01.03.2023 по 07.03.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги пропорційно за період з 29.12.2022 по 31.12.2022, 01.01.2023 по 31.01.2023, з 06.02.2023 по 28.02.2023, 01.03.2023 по 07.03.2023. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції призначив апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком № НОМЕР_2 від 20.10.1993 та довідкою від 07.03.2023 №1283 (а.с.9-10). Відповідно до довідки №1283 від 07.03.2023 ОСОБА_1 служить у стрілецькому батальйоні управління військової частини НОМЕР_1 та бере безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 27 грудня 2022 року по теперішній час, підставою видачі довідки слугував наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 27.12.2022 №108-кп (а.с.9). Представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати з розрахунку 100000 грн., передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 за період з 27.12.2022 по 07.03.2023 (а.с.15). Військова частина НОМЕР_1 листом від 10.01.2024 №5/203 повідомила представника позивача, що оскільки ОСОБА_1 відмовився від виконання завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини, командиром в/ч НОМЕР_1 було видано наказ №2928 та №586 про утримання додаткової винагороди за грудень 2022 року та січень 2023 року та накладено дисциплінарне стягнення сувора догана у відношенні до даного військовослужбовця. Винагорода за період з 01.02.2023 по 05.02.2023 виплачена з розрахунку 100000 грн та з розрахунку 30000 грн за період з 06.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 18.03.2023 (а.с.16). Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ). Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 Закону №2011-ХІІ). Згідно статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи). Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок № 260). Згідно з пунктом 2 Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби). Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до пункту 21 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно з Указом Президента України в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168). Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Відповідно до статей 11, 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України для необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності військовослужбовці зобов`язані, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України а законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни. Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Згідно статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення), яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022. За приписами пункту 3 Окремого доручення передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку, зокрема, командира військової частини, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Також, згідно з пунктом 5 наведеного Окремого доручення встановлено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів п. 6 Окремого доручення. Разом з тим, підпунктом 9.7 пункту 9 згаданого Окремого доручення передбачено, що військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника) до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн не включаються. Таким чином, за процедурою, встановленою вищенаведеними приписами Окремого доручення, встановлено ряд підстав для невключення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 у конкретному місяці, зокрема, у разі відмови військовослужбовця виконувати бойові накази (розпорядження) командира та відсутності документів, які підтверджують участь у бойових діях військовослужбовця. Прийняття Міністром оборони України розпорядження від 23.06.2022 №912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, а тому відповідні рішення підлягають врахуванню при вирішення питання про виплату додаткової допомоги, передбаченої Постановою №168. Так, зі змісту відповідних рішень Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 та від 23.06.2022 № 912/з/29 та пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку № 260 висновується, що виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов`язків. При цьому, позбавлення винагороди є наслідком накладення на позивача стягнення та передбачено окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29. Відповідно до статті 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов`язків або незаконного притягнення до відповідальності. Щодо застосування до спірних правовідносин окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі №400/1217/23 вже розглянув питання застосовності цього акту в контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, військовослужбовцям Збройних Сил України та дійшов такого висновку. Зокрема, у зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що при прийнятті такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах. З уваги на це Верховний Суд констатував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя. Як підтверджено матеріалами справи судом встановлено, що наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2022 №2914 та №54 від 07.01.2023 були призначені проведення службових розслідувань відносно солдата ОСОБА_1 за фактом відмови отримання особистої зброї та виконання бойового наказу. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2022 №2928 на позивача накладено дисциплінарне стягнення сувора догана, за порушення вимог ст. 3, 4, 5, 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вимог статей 35, 36, 37 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», яке виявилось у недодержані законодавства України, ухиленні від військової служби, самоусуненні від виконання службових обов`язків та у відмові від виконання бойового наказу в ході виконання обов`язків по відсічі збройної агресії з боку збройних сил російської федерації під час дії воєнного стану та позбавлено додаткової грошової винагороди за грудень 2022 року (а.с.106-108). За підсумком проведення службового розслідування, командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ №105 від 13.01.2023 та №129 від 16.01.2023 (з основної діяльності), про не нарахування за грудень 2022 року та січень 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постаноною КМУ від 28.02.2022 №168, у зв`язку із відмовою виконувати бойовий наказ (розпорядження) на підставі пп. 9.7 п. 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 (а.с.78-80,84-86). Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2023 №35 та №586 від 08.02.2023 (з адміністративно-господарської діяльності) ОСОБА_1 не нараховано додаткову винагороду, у зв`язку із відмовою виконання наказу командира НКВЧ А4267 №2928 від 31.12.2022 та №586 від 09.02.2023(а.с.81-83, 87-89). При прийнятті вищевказаних наказів відповідачем було враховано, що 23.06.2022 Міністром оборони України було винесено окреме доручення №912/з/29 про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, згідно з пп. 9.7 п.9 якого передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 гри. або 30 000,00 грн не включати військовослужбовців, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у кому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника). Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині, що позивачем під час розгляду справи не заперечується факт скоєння ним вищезазначених дисциплінарних правопорушень у вигляді відмови виконувати бойові накази (розпорядження), що також підтверджує відсутність доказів оскарження вказаних наказів №105 від 13.01.2023 та №129 від 16.01.2023. Спірними у даному випадку є правовідносини щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, за період з грудня 2022 року та січня 2023 року, а тому в цій частині за період позовних вимог з 27.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023 після встановлення відповідачем факту відмови від виконання бойові накази (розпорядження), керуючись вимогами пункту 9 Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, у Військової частини НОМЕР_1 були правові підстави для позбавлення позивача виплати додаткової винагороди за період з 27.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, а доводи апеляційної скарги відповідних висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції є правильним і не підлсгає скасуванню. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі №480/5024/23 та від 09 вересня 2024 року у справі №480/1613/23. Щодо позовних вимог позивача що стосуються періоду з 06.02.2023 по 07.03.2023, колегія суддів враховує наступне. Як зауважив Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23, «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав». У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд констатував, що реалізація приписів Постанови № 168 «вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах». Нечіткість первинної редакції цієї постанови зумовила неодноразове внесення змін до неї, зокрема у період з 07 березня по 01 липня 2022 року, які дещо розширили перелік суб`єктів права на отримання додаткової грошової винагороди. Водночас порядок й умови виплати додаткової винагороди залишалися невизначеними. Розуміючи нагальну потребу у врегулюванні виплати спірної додаткової винагороди, та усвідомлюючи те, що конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168 поставлена в залежність від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07 липня 2022 року № 793, якою доповнив Постанову № 168 новим пунктом (2-1) та делегував визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди керівникам відповідних міністерств та державних органів. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Міністр оборони України видав наказ від 01 квітня 2022 року № 98, яким доповнив раніше затверджений його наказом від 07 червня 2018 року № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, новим пунктом 17, та установив, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану Міністр оборони України видав окремі рішення у формі директив від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, та Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше. Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах. З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168), мають належне юридичне підґрунтя. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Так, з 01 лютого 2023 року у зв`язку з виданням наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 змінився порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, запровадженої Постановою № 168, зокрема було запроваджено новий підхід до виплати додаткової винагороди, який допускав більшу диверсифікацію розміру додаткової грошової винагороди та визначення її виплати залежно від характеру та місця виконання завдань, а саме: 100 000,00 грн - тим військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів; 50 000,00 грн - тим військовослужбовцям, які виконували бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно; 30 000,00 грн - тим військовослужбовцям, які виконували бойові (спеціальні) завдання у складі угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву, пунктів управління; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій. У порівнянні з переліком бойових (спеціальних) завдань, визначеним окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29, наказ Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 дещо розширив перелік завдань, за виконання яких передбачена виплата додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. За виконання деяких завдань розмір додаткової винагороди було зменшено до 30 000,00 грн, деякі завдання змінили своє формулювання. Отже визначення конкретних завдань, які виконував військовослужбовець, встановлення їх належності до переліку бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких передбачена виплата у підвищеному до 100 000 грн розмірі, є ключовим для встановлення правомірності вимог позивача щодо виплати йому додаткової винагороди у підвищеному розмірі в зазначений період. Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком № НОМЕР_2 від 20.10.1993 та довідкою від 07.03.2023 №1283 (а.с.9-10). Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 05.03.2023 № 984 Про виплату додаткових винагород військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , які включені до складу діючих угрупувань та ведуть бойові дії у Донецькій області, Бахмутському районі, Званівській сільській територіальній громаді та Соледарській міській територіальній громаді за лютий 2023 року (витяг із наказу додається) солдату ОСОБА_1 нараховано до виплати: 24642,86 грн. за період виконання завдань згідно з бойовими наказами за 23 календарних дні лютого 2023 року, виходячи з розрахунку 30000 грн.; 17857,14 грн. за період безпосередньої участі у бойових діях за 5 календарних днів лютого 2023 року, виходячи з розрахунку 100000 грн. У листі Військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2024 № 5/203 представнику позивача роз`яснено, що винагорода за лютий виплачена 28 березня 2023 року на картковий рахунок Приватбанку в сумі 42500 грн. 00 коп. з розрахунку 100000 грн. з 01.02.2023 по 05.02.2023 та з розрахунку 30000 грн. з 06.02.2023 по 28.02.2023 згідно рапорту командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 (вх. № 4296 від 03.03.2023). Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 07.04.2023 № 1362 Про виплату додаткових винагород військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , які включені до складу діючих угрупувань та ведуть бойові дії у Донецькій області, Бахмутському районі, Званівській сільській територіальній громаді та Соледарській міській територіальній громаді за березень 2023 року (витяг із наказу додається) солдату ОСОБА_1 нараховано до виплати 17419,35 грн. за період виконання завдань згідно з бойовими наказами з 01.03.2023 по 31.03.2023 за 18 календарних днів в розрахунку 30000 грн. додаткової винагороди. Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 за №1283 від 07.03.2023 ОСОБА_1 служить у стрілецькому батальйоні управління військової частини НОМЕР_1 та бере безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 27 грудня 2022 року по теперішній час, підставою видачі довідки слугував наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 27.12.2022 №108-кп (а.с.9). Колегія суддів вважає, що у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність наданої позивачем довідки за №1283 від 07.03.2023, яка містить печатку та підписана Начальником штабу першим заступником командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , отже вказана довідка є доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії чого відповідачем не спростовано. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди в збільшеному розмірі та дотримався усіх умов для виплати йому такої винагороди за період коли у нього було відсутнє дисциплінарне стягнення за лютий-березень 2023 року, що також підтверджують доводи відзиву на позовну заяву і виплату додаткової винагороди за 5 календарних днів лютого 2023 року, виходячи з розрахунку 100000 грн., відповідно реалізація права на отримання додаткової винагороди обмежена діями відповідача в частині дотримання ними формальних процедур для прийняття остаточного рішення про виплату такої допомоги за вказаний період з 06.02.2023 по 07.03.2023, тому суд доходить висновку, що у цьому випадку на позивача не може бути покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого порядку, позаяк цим порушуватиметься суть гарантованого законом права на отримання позивачем належного йому грошового забезпечення у повному обсязі. Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених статтею 2 КАС України. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку по необхідність часткового задоволення позову зважаючи на доведеність обставин безпосередньої участі позивача у спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території ведення бойових дій, що дає підстави для виплати йому за період з 06.02.2023 по 07.03.2023 додаткової винагороди у збільшеному до 70000 грн. розмірі, також колегія суддів враховує постанову Верховного Суду від 05.08.2024 у справі №200/4100/23, а тому доводи апеляційної скарги є частково підставними та обґрунтованими, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін передбачено законом передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Європейський суд з прав людини стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»). Також у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку. При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського Суду з прав людини» суди, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції. В Рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70). Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права підлягає скасуванню в частині, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а в решті залишити без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №300/3850/24 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за період з 06.02.2023 по 07.03.2023 та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 70000 гривень за період з 06.02.2023 по 07.03.2023. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 70000 гривень за період з 06.02.2023 по 07.03.2023 з урахуванням виплачених сум. В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №300/3850/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк Р.Й. Коваль Повний текст постанови складено 24.01.2025