Постанова 4821 № 695/2763/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/190/25Головуючий по 1 інстанції Справа №695/2763/23 Категорія: 304000000 Ушакова К.М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Новікова О.М., Карпенко О.В., Василенко Л.І., за участю секретаря Ярошенка Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Малиневського Павла Петровича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення коштів в порядку зворотної вимоги за договором поруки, - в с т а н о в и в: У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 22.06.2007 між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» (далі КС «Центр фінансових послуг») та ОСОБА_1 (позичальник), ОСОБА_4 (поручитель), ОСОБА_2 (поручитель) укладено кредитний договір №B-6/0277/07/42. Згідно даного договору позичальник отримав кошти в кредит у розмірі 24 757,42 грн. 22 червня 2007 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_1 (позичальник), ОСОБА_4 (поручитель), ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки №B- 6/0277/07/42. У зв?язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов?язань за кредитним договором №B-6/0277/07/42 КС «Центр фінансових послуг» звернулося до суду про стягнення заборгованості у розмірі 45 696,35 грн. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2011 у справі №2-372/2011 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 45 696,35 грн. Рішенням Печерського райсуду м. Києва у справі №6-1936 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 кошти у розмірі 200 593,84 грн. У зв?язку із задоволенням вказаних вище позовних вимог та стягнення заборгованостей за кредитними договорами, в тому числі з ОСОБА_2 , відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області були відкриті виконавчі провадження щодо стягнення із ОСОБА_2 коштів на користь КС «Центр фінансових послуг»: ВП №36665275 про стягнення заборгованості у розмірі 200 593,84 грн.; ВП №30917398 про стягнення заборгованості у розмірі 45 696,35 грн. З листа відділу примусового виконання рішень від 26.04.2023 вбачається, що за результатами виконавчих дій у ВП №36665275 ОСОБА_2 сплачено на користь стягувача КС «Центр фінансових послуг» кошти у розмірі 37 120,75 грн. та виконавчого збору 20 059,38 грн., а разом - 57 180,13 грн. Дане виконавче провадження завершено з підстав п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». За результатами виконавчих дій у ВП №30917398 ОСОБА_2 сплачено на користь стягувача КС «Центр фінансових послуг» кошти у розмірі 33 641,28 грн. та виконавчого збору 4627,33 грн., а разом - 38268,61 грн. Дане виконавче провадження завершено з підстав п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». 31 березня 2023 року між КС «Суперкредит» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір до договору поруки № B-6/0277/07/42 від 22.06.2007 згідно якого сторони домовились, що, у випадку здійснення добровільного погашення поручителем ОСОБА_2 31.03.2023 52 000,00 грн. заборгованості (крім попередньо сплачених та/або примусово стягнутих коштів), порука ОСОБА_2 припиняється і КС «Суперкредит» не матиме до ОСОБА_2 претензій. 31 березня 2023 року ОСОБА_2 сплачено 52 000,00 грн. У зв?язку з оплатою коштів ОСОБА_2 видані довідки про те, що КС «Суперкредит», як правонаступник КС «Центр фінансових послуг», не має претензій фінансового та майнового характеру до останньої відносно договору поруки В-6/0277/07/42 у зв?язку з виконанням нею своїх зобов?язань у повному обсязі. Зазначення в розрахункових документах платником ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 (як особи, яка фактично внесла кошти) зумовлено тим, що саме ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором В-6/0277/07/42 і не свідчить про внесення цих коштів ним особисто чи про належність йому внесених коштів. ОСОБА_2 , як поручителем, було сплачено кошти у розмірі 147 448,74 грн., згідно кредитного договору В-6/0277/07/42 у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов?язань за кредитним договором. Відтак позивач отримала право зворотної вимоги щодо стягнення із ОСОБА_1 сплачених нею коштів. Враховуючи уточнення позовних вимог, позивач просила суд стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на свою користь в порядку зворотної вимоги кошти у розмірі 147 448, 74 грн. та судові витрати. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 49149,58 грн. в порядку зворотної вимоги (регресу). Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 49149,58 грн. в порядку зворотної вимоги (регресу). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 491,17 грн. з кожного сплаченого позивачем судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що докази в їх сукупності, свідчать про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів коштів в порядку регресу в сумі 49149,58 грн. в рівних частках, які були погашені позивачем, як солідарним боржником за договором поруки № B-6/0277/07/42 від 22.06.2007, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Водночас в іншій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки представником позивача не враховано рівність часток по заборгованості за кредитним договором усіх боржників, враховуючи позивача. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Малиневський П.П.подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з недотриманням норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом залишено поза увагою доводи скаржника щодо відсутності у нього обов`язку сплачувати на користь позивача виконавчий збір. Крім того, висновок про розмір стягнутих з позивача коштів у межах виконавчих проваджень суд зробив лише на підставі листа відділу примусового виконання рішень за відсутності будь-яких інших первинних бухгалтерських документів. Зазначає, що зобов`язання за кредитним договором від 22.06.2007 року виконано поручителем не в повному обсязі, а частково, а тому наслідки, передбачені ст. 556 ЦК України щодо переходу всіх прав кредитора до поручителя, не настали, у зв`язку з чим у позивача не виникло право на пред`явлення зворотної вимоги до відповідача, що не було враховано судом першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Заслухавши учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам. Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, що 22.06.2007 між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_1 (позичальник), ОСОБА_4 (поручитель), ОСОБА_2 (поручитель) було укладено кредитний договір № В-6/0277/07/42. Відповідно до п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в кредит в сумі 24757,42 грн. на умовах строковості, зворотності, платності та забезпеченості у відповідності до умов цього договору. 22 червня 2007 року між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_2 (поручитель), ОСОБА_4 (поручитель), ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір поруки № В-6/0277/07/42, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед кредитодавцем за виконання зобов`язань по кредитному договору В-6/0277/07/42 від 22.06.2007, укладених між кредитодавцем і позичальником. Відповідно до п.2.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитодавцем в тому ж обсязі, що і позичальник за повернення кредиту, сплату відсотків, можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків. Згідно з рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2011 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 45 696,35 грн. Відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 25.12.2012 у справі №6-1936/12 видано виконавчий лист за рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов?язок» від 02.11.2012 у справі за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, - в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг суму заборгованості у розмірі 200522,31 грн., яка виникла за кредитним договором № В-6/0277/07/42 від 22.06.2007 та суму судового збору у розмірі 214, 60 грн. в рівних частинах з кожного з них. 30 січня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції Міклащук О.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №30917398 відповідно до виконавчого листа №2-372, виданого 02.12.2011 Золотоніським міськрайсудом щодо стягнення заборгованості 45696,35 грн., д/м - 456,96 грн, витрат на ітз 120,00 грн. Всього 46273,31 грн. солідарно з ОСОБА_2 на користь КС «ЦФП». 21 лютого 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції Міклащук О.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №36665275 відповідно до виконавчого листа №6-1936, виданого 25.12.2012 Печерським райсудом м. Києва щодо стягнення боргу в сумі 200593,84 грн. солідарно з ОСОБА_2 на користь КС «ЦФП». Відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2015 у справі №6-1936/12 видано дублікат виконавчого листа № 6-1936 від 11.01.2013 виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Центр фінансових послуг» заборгованості в розмірі 200 629, 61 грн. 21 березня 2023 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворським О.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 30917398 у зв`язку фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом. Згідно з листом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.04.2023 на виконанні у Відділі перебувало зведене виконавче провадження №71140025, до складу якого входять наступні виконавчі провадження: АСВП № 36665275 - з примусового виконання виконавчого листа №6-1936, виданий 25.12.2012 Печерським районним судом м. Києва про стягнення боргу в сумі 200593,84 грн.; АСВП № 30917398 - з примусового виконання виконавчого листа 2-372, виданий 02.12.2011 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення заборгованості 45696,35 грн., д/м - 456,96 грн., витрат на ітз 120,00 грн. Всього 46273,31 грн. Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження та матеріалів виконавчих проваджень сума стягнутих коштів по зазначених вище виконавчих проваджень станом на 26.04.2023: АСВП № 36665275 з примусового виконання виконавчого листа № 6-1936 стягнуто боргу на користь стягувача 37120,75 грн. та виконавчого збору 20059,38 грн., що разом становить 57180,13 грн. Виконавче провадження 10.04.2023 завершено з підстав п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». АСВП № 30917398 з примусового виконання виконавчого листа 2-372 стягнуто боргу на користь стягувача 33641,28 грн. та виконавчого збору 4627,33 грн., що разом становить 38 268,61 грн. Виконавче провадження 10.04.2023 року завершено з підстав п.9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». 31 березня 2023 року Кредитна спілка «СуперКредит» (правонаступник Кредитної спілки «Центр фінансових послуг») в особі Голови правління Дорошенка Богдана Петровича та поручитель згідно договору поруки № B-6/0277/07/42 від 22.06.2007 ОСОБА_2 уклали додатковий договір до договору поруки № B-6/0277/07/42 від 22.06.2007 згідно з яким сторони домовились, що у випадку здійснення добровільного погашення 31.03.2023 поручителем ОСОБА_2 52 000,00 грн. заборгованості (крім попередньо сплачених та/або примусово стягнутих коштів), порука ОСОБА_2 згідно договору поруки №В-6/0277/07/42 від 22.06.2007 припиняється і Кредитна спілка «СуперКредит» не матиме до ОСОБА_2 претензій. Відповідно до довідки №426/23 зобов?язання ОСОБА_2 згідно договору поруки № B-6/0277/07/42 від 22.06.2007 виконані в повному обсязі 31.03.2023. Кредитна спілка «СуперКредит» як правонаступник Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» не має претензій фінансового та майнового характеру до ОСОБА_2 відносно договору поруки № В-6/0277/07/42 від 22.06.2007. Згідно з довідкою №1011/23 від 11.05.2023, з метою виконання зобов`язань поручителя за договором поруки №B-6/0277/07/42 від 22.06.2007, ОСОБА_2 сплатила особисті кошти в розмірі 52000,00 грн. згідно квитанції № 9301-1573 від 31.03.2023 (2000,00 грн.) а також фіскального чеку №3000821106 від 31.03.2023 (50 000,00 грн.) на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №В-6/0277/07/42 від 22.06.2007. Зазначення в розрахункових (касових) документах платником ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 (як особи, яка фактично внесла ці кошти) зумовлено виключно тим, що саме ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № B-6/0277/07/42 від 22.06.2007 і не свідчить про внесення цих коштів ним особистою чи про належність йому внесених коштів. Відповідно до довідки №1013/24 від 12.03.2024 у Кредитної спілки «СуперКредит» як правонаступника Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» наявна інформація щодо самостійної сплати коштів за кредитним договором № B-6/0277/07/42 від 22.06.2007 ОСОБА_5 в сумі 52 000 грн. та визнання зобов?язань ОСОБА_5 за відповідним договором поруки виконаними. Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00044833869 від 02.05.2024 підтверджено факт державної реєстрації шлюбу 09.06.2012 ОСОБА_6 з ОСОБА_4 . Прізвище після реєстрації шлюбу дружини ОСОБА_7 . За результатами виконавчих дій у ВП № 36665275 та у ВП № 30917398 ОСОБА_2 сплачено в загальній сумі 147 448,74 грн. Виконавче провадження № 36665275 завершено з підстав п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач подав заяву про повернення виконавчого документа). Виконавче провадження № 30917398 завершено з підстав п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтями 526, 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання може бути порука. Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Суть поруки як способу забезпечення виконання зобов`язання полягає у тому, що третя особа (поручитель) зобов`язується перед кредитором іншої особи нести відповідальність у разі невиконання останньою її обов`язку перед кредитором. Правовідносини між поручителем і боржником після виконання поручителем свого обов`язку перед кредитором ґрунтуються на нормах цивільного законодавства, яким передбачено, що поручитель, виконавши за боржника його зобов`язання, набуває всіх прав кредитора за основним зобов`язанням. Якщо виконання зобов`язання, забезпеченого порукою, здійснено декількома поручителями, до кожного з них переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що ним виконана. Таким чином, обсяг прав кредитора, що переходять до поручителя, відповідає обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов`язанням, а також прав, які забезпечують його виконання. У свою чергу, кредитор, який одержав виконання від поручителя, зобов`язаний вручити йому документи, що посвідчують вимоги до боржника. Так, згідно з частиною другою статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Указана норма закріплює право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану, який зазнав змін у результаті виконання ним обов`язку за боржника. Разом із тим правовий аналіз положень частин першої та другої статті556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов`язання. Вказаний висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яким передбачено подібний спосіб заміни кредитора в зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Вручення кредитором документів поручителю можливо лише за умови, що зобов`язання боржника виконано у повному обсязі і у кредитора відсутні підстави для подальшого стягнення на свою користь. У свою чергу часткове виконання поручителем зобов`язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором. Схожий за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-466цс15 та у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 759/17152/16-ц (провадження № 61-9695св19), від 14 червня 2020 року у справі № 311/245/18 (провадження № 61-40095св18), від 10 лютого 2021 року у справі № 496/3234/15-ц (провадження № 61-12283св19), підстави для відступу від якого відсутні. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Відхилення від сталої судової практики порушує принцип уніфікованого застосування закону, нівелює забезпечення єдності та послідовності судочинства. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. У справі, що переглядається, судом установлено, що внаслідок невиконання умов кредитного договору №В-6/0277/07/42 від 22 червня 2007 року у сторін у справі виникла заборгованість, яка стягнута з них солідарно рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 квітня 2011 року у сумі 45696,35 грн. та за рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов`язок» від 02 листопада 2012 року у сумі 200522,31 грн. Оскільки при виконанні рішення суду боржником та поручителем у частках має значення повне повернення боргу та відсутність у кредитора прав на продовження стягнення за договором, колегія суддів, досліджуючи питання повноти виконання зобов`язання за даних обставин справи, доходить наступних висновків. На виконання зазначених судових рішень видано виконавчі листи, які пред`явлені до виконання (ВП №36665275 про стягнення заборгованості у розмірі 200593,84 грн. та ВП №30917398 про стягнення заборгованості у розмірі 45696,35 грн.). Дані виконавчі провадження завершені. Виконавче провадження №30917398 завершене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконання рішення суду, а виконавче провадження №36665275 завершене на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із поданням стягувачем заяви про повернення виконавчого листа. Відповідно до частини 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди. З аналізу даної норми слід дійти висновку, що виконавче провадження № 36665275 може бути відновлене у разі повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання. Водночас, відповідно до довідки №426/23 зобов?язання ОСОБА_2 згідно договору поруки № B-6/0277/07/42 від 22.06.2007 виконані в повному обсязі 31.03.2023. Кредитна спілка «СуперКредит» як правонаступник Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» не має претензій фінансового та майнового характеру до ОСОБА_2 відносно договору поруки № В-6/0277/07/42 від 22.06.2007. Крім того, подібного змісту довідку видано і іншому солідарному боржнику поручителю ОСОБА_8 (а.с. 108). Відповідно до норм статті 542 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. З обставин даної справи вбачається, що незважаючи на те, що ВП №36665275 завершено у зв`язку з повернення виконавчого листа стягувачу, правонаступник кредитора КС «СуперКредит» майнових претензій до солідарних боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 немає, та засвідчив виконання ними договорів поруки у повному обсязі. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про повне виконання поручителем ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, а тому є такою, що набула статусу кредитора щодо сум нею сплачених. Відповідно до частин 2, 3 статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним. Про те, що виконання обов`язку боржника поручителем є підставою для заміни кредитора у зобов`язанні, також зазначено у статті 512 ЦК України. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Вказані норми закріплюють право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану, який зазнав змін в результаті виконання ним обов`язку за боржника. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що виконання поручителем обов`язку боржника має наслідком перехід до поручителя прав кредитора у зобов`язанні зі сплати коштів, а не усіх прав кредитодавця як сторони кредитного договору із подальшим продовженням його дії. При цьому поручитель, який виконав обов`язок боржника, набуває права вимоги до нього у межах сплаченої суми заборгованості. Такий правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду від 05.06.2019 року по справі № 198/652/15-ц. В матеріалах справи містяться належні докази виконання обов`язку за кредитним договором поручителем ОСОБА_2 у розмірі 147 448,74 грн. Відповідачами не спростовано даної суми. Та обставина, що відповідач ОСОБА_3 також сплатила у добровільному порядку на користь кредитора 52 000 грн. не свідчить про несплату позивачем заявлених нею сум. У відповідності до норм статті 556 ЦК України сплачені нею кошти їй повинні відшкодуватися в порядку регресу відповідачами. Що стосується розміру стягнутих сум на користь ОСОБА_2 , то колегія суддів вважає, що позивач погодилась з судовим рішенням. Керуючись вимогами частини 1 статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Щодо тверджень представника відповідача у тій частині, що вказана сума включає у себе виконавчі витрати, яких можна було б уникнути у разі вчасної сплати боргу позивачем, колегія суддів відхиляє та вважає таким, що суперечать принципам справедливості та розумності, та крім того, враховує, що дані витрати зумовлені виконанням поручителем кредитного зобов`язання, хоча і в примусову порядку. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Малиневського Павла Петровича залишити без задоволення. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 січня 2025 року. Судді: