Ухвала КЦС ВС № 462/6558/22

УХВАЛА 24 січня 2025 року м. Київ справа № 462/6558/22 провадження № 61-643ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування попередження про майбутнє звільнення і розпорядження про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування попередження про майбутнє звільнення і розпорядження про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 30 травня 2021 року неправильним.Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради від 22 червня 2021 року № 24 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Визнано ОСОБА_1 таким, що звільнено 18 серпня 2021 року з посади юриста Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області у зв`язку з припиненням (ліквідацією) Малехівської сільської ради за пункту 1 статті 40 КЗпП України. Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2021 по 18 серпня 2021 року в розмірі 29 583,40 грн без урахування обов`язкових платежів та зборів. У решті вимог позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Львівської міської ради в дохід держави 1 816,00 грн судового збору. Постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Львівської міської ради залишено без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року залишено без змін. 15 січня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року (повний текст якої складено 16 грудня 2024 року), ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. ОСОБА_1 не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги і зазначено, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. З огляду на зміст касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, ОСОБА_1 оскаржує судові рішення у цій справі за результатами розгляду позовних вимог про: визнання протиправним та скасування розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради «від 11 лютого 2021 року № 4 «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпП» в частині, що стосується юриста ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування персонального попередження ОСОБА_1 від 11 лютого 2021 року про майбутнє звільнення зі займаної посади; поновлення ОСОБА_1 на посаді юриста Малехівської сільської ради з 01 січня 2021 року; стягнення з Львівської міської ради на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 липня 2021 року по день ухвалення судом рішення. Водночас, згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Таким чином, заявник звільнений від сплати судового збору в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі. Однак позивач не звільнений від сплати судового збору за вимоги немайнового характеру - визнання протиправним та скасування розпорядження голови комісії з припинення Малехівської сільської ради «від 11 лютого 2021 року № 4 «Про попередження працівників Малехівської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією за пунктом 1 статті 40 КЗпП» в частині, що стосується юриста ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування персонального попередження ОСОБА_1 від 11 лютого 2021 року про майбутнє звільнення зі займаної посади. Зважаючи на те, що позовну заяву пред`явлено у 2022 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2020 року. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року становив 2 481 грн. Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 992,40 грн (2 481 грн*0,4) (редакція Закону України «Про судовий збір» на момент подання позовної заяви). Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Розмір судового збору за подання до суду касаційної скарги становить 200 відсотків ставки судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви за дві вимоги немайнового характеру, що із застосуванням коефіцієнту 0,8 складає 3 175,68 грн (992,40 грн х 2 х 200%) х 0,8). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку:

207. На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 07 лютого 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом, зокрема, повернення касаційної скарги. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Синельников