Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/22841/24

Справа № 127/22841/24 Провадження № 22-ц/801/76/2025 Категорія: 36 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2025 рокуСправа № 127/22841/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Матківської М. В., Стадника І. М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Богословським Сергієм Вікторовичем на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Шаміної Ю. А. в залі суду в місті Вінниця, дата складення повного тексту рішення невідома, в цивільній справі № 127/22841/24 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, встановив: Короткий зміст вимог В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 є власником двох суміжних земельних ділянок з кадастровими номерами №510100000:03:059:0699 та №510100000:03:059:0700 за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою позивач будує приватний будинок. Позивач вказує, що 20 вересня 2019 року між нею та відповідачем ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір №б/н на газифікацію житлових будинків по замовленнях населення, відповідно до якого відповідач приймає на себе організацію виконання робіт із залученням відповідних підприємств, установ, участь яких обов`язкова для газифікації житлового будинку відповідно положення про порядок газифікації будинків, що належать громадянам на правах особистої власності. Позивач зазначає, що у вказаному договорі йшлось про належний їй будинок, який будувався за адресою: АДРЕСА_1 . Договірна ціна послуг згідно з Договором становить 60000 гривень, в тому числі всі витрати, пов`язані з оплатою за проектні, будівельно-монтажні, крім земляних робіт. ОСОБА_1 зазначає, що часом надано довіреність від 06.09.2021 на відповідача, яка передбачала право відповідача на подання, оформлення та отримання на ім`я позивача документів, зокрема, будь-якої технічної документації (технічних умов), проекту газопостачання, укладання та підписання договорів про надання послуг газопостачання, розподілу природного газу тощо. Дана довіреність була відкликана 04.12.2023 за заявою позивача. На виконання Договору позивач сплатила відповідачу кошти в загальному розмірі 60000 гривень. Так, згідно з п. 12 Договору відповідач під час його підписання отримав аванс в сумі 24000 гривень. Подальші виплати фіксувались сторонами наприкінці Договору, а саме відповідач розписався про отримання таких сум: 05.11.2019 - 5000 гривень; 22.12.2019 - 21000 гривень; 21.03.2020 - 10000 гривень. Договором передбачалось, що низку робіт виконує сам замовник, та організацію усіх інших, в тому числі проектних, будівельно-монтажних робіт бере на себе відповідач. Однак будівельно-монтажні роботи не виконано, оскільки жодного робочого проекту чи проектної документації складено не було. У 2021 році АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» спочатку нібито видав технічні умови від 28.05.2021 на нестандартні приєднання, якими було визначено місце забезпечення потужності на підземний газопровід низького тиску, діаметром 63 мм, АДРЕСА_1 . Однак згодом місце забезпечення потужності було змінено АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» на розподільчі газові мережі високого тиску в м. Вінниця, Тиврівське шосе. Коригувати місце забезпечення потужності АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» відмовилось. Однак, фактично приєднатися до розподільчих газових мереж високого тиску в м. Вінниця, Тиврівське шосе, протягнувши газопровід з вул. Глинської на практиці було неможливо через значну відстань та вартість. 06.12.2023 позивач зверталася до відповідача з вимогою про намір розірвати Договір та ставила питання повернення коштів відповідачем, проте 08.01.2024 відповідач надав письмову відповідь, у якій посилався на старі технічні умови №210-Туп-460-0521 та №210-Туп-459-0521 від 28.05.2021, згідно з якими місцем забезпечення потужності об`єкта замовника встановлюється підземний газопровід низького тиску, діаметром 63 мм, АДРЕСА_1 . Відповідач також вказав, що на даний час розглядається питання виконання проектних робіт згідно з вищевказаними проектними умовами. АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» повідомило, що на час надання відповіді жодних дій з виконання проектних робіт на газифікацію об`єктів за визначеною вище адресою (вул. Глинська, 8) АТ «Вінницягаз» не здійснюється; жодних договірних відносин між ОСОБА_1 , як власником об`єктів/уповноваженим представником та Товариством стосовно зобов`язань по виготовленню проектно-кошторисної документації не існує. У березні 2024 року позивач також отримала лист від ВФ ТОВ «Газорозподільчі мережі України» від 21.03.2024. З цього листа стало зрозумілим, що 21.02.2024 відповідач звернувся до Вінницької філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України» з заявою на виготовлення проектної документації по адресі позивача (дві земельні ділянки) та по адресам інших осіб. В ході розгляду заяви встановлено відсутність документів, що підтверджують повноваження відповідача представляти позивача та інших осіб та невідповідність наданих відповідачем даних вимогам чинних нормативних документів в сфері розподілу природнього газу. 29 травня 2024 року позивач направила відповідачу лист, у якому повідомила про відмову від Договору, пославшись на частину 4 ст. 849 ЦК України. Оскільки зобов`язання сторін сформульовані не досить чітко, а строк дії договору не визначений, позивач вважає, що має підстави посилатися саме на частину 4 ст. 849 ЦК України. Посилаючись на викладені обставини, позивач звернувшись в суд із даним позовом, просила стягнути з відповідача на свою користь кошти у сумі 60000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року позов задоволено. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 60000,00 грн. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем договірних зобов`язань згідно договору на газифікацію житлових будинків по замовленнях населення №б/н від 20.09.2019, тому на використання відповідачем суми коштів сплачених позивачем на виконання умов договору на газифікацію житлових будинків по замовленнях населення №б/н від 20.09.2019, який припинений на підставі ст. 849 ЦК України відсутня правова підстава. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В листопаді 2024 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 листопада 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Міхасішин І В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 30 грудня 2025 року для розгляду цієї справи замінено суддю Міхасішина І. В. та визначено склад колегії суддів: (суддя-доповідач) Войтко Ю. Б., судді Стадник І. М., Матківська М. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 січня 2025 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п`ятнадцять днів відповідно до вимог частини другої статті 371 ЦПК України. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вирішуючи спір помилково посилався на розірвання договору з підстав того, що відповідачем протягом тривалого часу не виконано умови договору, докази на підтвердження проведених відповідачем робіт відсутні. Водночас, судом безпідставно відмовлено у клопотанні щодо переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а тому відповідач був позбавлений можливості надати всі необхідні докази по справі та викликати в судове засідання свідків для надання ними пояснень про обставини справи. Також, судом взято до уваги лише докази надані позивачем, а не прийнято докази, які надані відповідачем в порушені строки, оскільки відповідач не отримував позовну заяву з додатками, а про відкриття провадження дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень. У скарзі посилався на те, що застосування способу захисту прав замовника у вигляді повернення підрядником передоплати як безпідставного набутого майна у порядку ст. 1212 ЦК України є можливим у випадку реалізації замовником безумовного права на відмову від договору у порядку ч. 4 ст. 849 ЦК України, тобто за відсутності прострочення з боку підрядника. Замовник не може вимагати повернення виконання за договором підряду в порядку ст. 1212 ЦК України, мотивуючи свої вимоги порушенням підрядником умов договору підряду на підставі ч.4 ст. 849 ЦК України. На цьому наголосив Верховний Суд у справі №910/16684/19. Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу Представник позивача надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення суду залишити без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належать на праві власності земельні ділянки з кадастровим номером №510100000:03:059:0699 та №510100000:03:059:0700, площею 0,05 га кожна, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Вказані земельні ділянки як об`єкти нерухомого майна створені в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером №510137000:03:059:0184, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №227937997, №227950296 від 13.10.2020 (а.с. 10-11). 28.02.2012 ОСОБА_1 подано Начальнику Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок будівельних робіт від 17.02.2012 щодо будівництва приватного житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_2 (а.с. 12). 20.09.2019 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №б/н на газифікацію житлових будинків по замовленнях населення, згідно якого виконавець приймає на себе організацію виконання робіт із залученням відповідних підприємств, установ, участь яких обов`язкова для газифікації житлового будинку відповідно положення про порядок газифікації будинків, що належать громадянам на правах особистої власності. Договірну ціну послуг погоджено у розмірі 60000,00 грн (а.с.13). Матеріали справи містять технічні умови приєднання до газорозподільної системи об`єктів, а саме: житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , кад. 510100000:03:059:0699 та АДРЕСА_1 №510100000:03:059:0700 (а.с. 19, 20). АТ «Вінницягаз» надано дозволи на приєднання до газорозподільної системи згідно заяв №ЗКп-11765-21002.2-0521 та №ЗКп-11770-21002.2-0521 від 24.05.2021 відповідно до яких замовнику ОСОБА_1 дозволяється, у відповідності до технічних умов, здійснити «Нестандартне приєднання» об`єктів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 кад. 510100000:03:059:0699 та АДРЕСА_1 №510100000:03:059:0700, до розподільних газових мереж з об`ємом споживання природнього газу до 4,35 м3/год (а.с. 21). Листом АТ «Вінницягаз» №210-лв-8784-0821 від 25.08.2021 за результатами розгляду звернення №ЗК-22273-21001-0821 щодо корегування місця забезпечення потужності у раніше виданих технічних умовах №210-Туп-460-0521 та №210-ТУп-459-0521 на нестандартні приєднання до діючих газових мереж житлових будинків за адресами: АДРЕСА_1 кад. 510100000:03:059:0699 та АДРЕСА_1 №510100000:03:059:0700 відповідно. Крім того, згідно поданих заяв на приєднання №ЗКп-11765-21002.2-0521 і №ЗКп-11170-21002.2-0521 та долучених до них документів на газопостачання домоволодінь за вище вказаними адресами, було проведено обстеження даних об`єктів та видані технічні умови на нестандартні приєднання, якими визначено місце забезпечення потужності на розподільчих газових мережах високого тиску в м. Вінниця, Тиврівський шосе, з урахуванням оцінки пропускної здатності існуючих газових мереж, а також забезпечення стабільного та безперебійного газопостачання існуючих споживачів газу, в часи пікових навантажень за вказаною адресою. Повідомлено, що товариство не вбачає можливості коригування місця забезпечення потужності в раніше виданих технічних умовах на нестандартні приєднання до газових мереж домоволодінь за вищевказаною адресою (а.с. 16). 06.09.2021 ОСОБА_1 видано довіреність, якою уповноважено ОСОБА_2 представляти її інтереси в усіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях в організаціях незалежно від їх форми власності, галузевої приналежності та підпорядкування, в тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування, їх структурних підрозділах та підвідомчих їм органах, в тому числі у виконавчому комітеті Вінницької міської ради, Вінницькій районній державній адміністрації Вінницької області, Департаменті адміністративних послуг, установах газопостачання, в тому числі ПАТ «Вінницягаз», органах нотаріату, будь-яких архівних установах, перед фізичними особами тощо, з питань: подання, оформлення: та отримання на моє ім`я документів, заяв, дозволів, актів, сертифікатів, експертних висновків, рішень відповідних органів, повідомлень; декларацій, будь-яких витягів (виписок, довідок, інформації) з Єдиних та Державних реєстрів України, в тому числі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витягів з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, дублікатів будь-яких документів, копій та витягів з будь-яких документів, будь-якої технічної документації (технічних умов), проект газопостачання, копій та витягів з будь-яких документів, укладення та підписання договорів про надання послуг газопостачання (відновлення газопостачання), розподілу природного газу, виготовлення технічних умов, за ціну та на інших умовах на власний розсуд, та додаткових договорів про внесення, змін та/або доповнень, розірвання до зазначених договорів. Вказану довіреність було видано строком на три роки без права передоручення, тобто до шостого вересня дві тисячі двадцять четвертого року (а.с. 14). Згідно заяви ОСОБА_1 від 04.12.2023 дію вказаної вище довіреності припинено, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №51508317 від 04.12.2023 (а.с. 15). 06.12.2023 позивачем направлено ФОП ОСОБА_2 вимогу у якій ОСОБА_1 вказувала, що виконання договору втратило для неї актуальність. При цьому, зазначила, що кошти у загальному розмірі 60000,00 грн нею були повністю оплачені. Також вказала, що вважає, що має всі підстави для розірвання зазначеного договору та повернення сплачених нею коштів (а.с. 17). 06.12.2023 у відповідь на вказану вимогу щодо розірвання договору від 20.09.2019 ФОП ОСОБА_2 повідомлено, що згідно технічних умов виданих АТ Вінницягаз №210-Туп-460-0521 та №210-ТУп-459-0521 від 28.05.2021 місце забезпечення потужності об`єкта Замовника встановлюється на підземний газопровід низького тиску, діаметром 63 мм, АДРЕСА_1 . На даний час розглядається питання виконання проєктних робіт згідно вищевказаних технічних умов. Таким чином, вважає звинувачення в невиконанні договору безпідставним (а.с. 18). 06.02.2024 листом АТ «Вінницягаз» №21001-лв-353-0224 повідомлено, що жодних дій з виконання проектних робіт на газифікацію об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 , АТ «Вінницягаз» не здійснюється; жодних договірних відносин між ОСОБА_1 як власником об`єктів/уповноваженим представником та Товариством стосовно зобов`язань по виготовленню проектно-кошторисної документації не існує (а.с. 22). На звернення ОСОБА_2 (в інтересах ОСОБА_1 ) від 21.02.2024 щодо виготовлення проєктної документації, а саме виготовлення загального проєкту зовнішнього газопостачання за адресами, зокрема АДРЕСА_3 (кад. №0699), Вінницькою філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» повідомлено, що в ході розгляду відповідної заяви встановлено відсутність документів, що підтверджують повноваження ОСОБА_2 представляти інтереси власників будинковолодіння, що наведенні у заяві, а також невідповідність наданих даних вимогам чинних нормативних документів у сфері розподілу природного газу (а.с. 23). 29.05.2024 ОСОБА_1 вчергове направила ФОП ОСОБА_2 вимогу у якій повідомила, що відмовляється від договору на газифікацію житлових будинків по замовленнях населення від 20.09.2019, що був між ними укладений, та просили повернути їй кошти у розмірі 60000,00 грн протягом семи днів з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 24). Позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень частини першої статті 369ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного права. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Установлено, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного договору підряду від 20.09.2019. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з частинами першою, другою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Змістом частин першої та третьої статті 857 ЦК України підтверджено обов`язок підрядника виконати роботу відповідно до умов договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимог, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. Частинами 2 та 3 ст. 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, Замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання Підрядником цієї вимоги-відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Як вірно встановлено судом, вказаною нормою передбачено право замовника на відмову від договору підряду у разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника. У частинах першій та другій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якою, зокрема, передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця. Підстави для зміни або розірвання договору визначені положеннями статті 651 ЦК України, відповідно до яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до частини другої статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Судом вірно встановлено, що позивачка належним чином виконала умови договору від 20.09.2019, на виконання якого сплатила послуги у розмірі 60000,00 грн, що підтверджується записами у договорі про отримання вказаних коштів замовником, зокрема: 20.09.2019 24000,00 грн, 05.11.2019 5000,00 грн, 22.12.2019 21000,00 грн, 21.03.2020 10000,00 грн. Натомість, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, погоджені сторонами договору роботи і послуги не надав. Позивач має право відповідно до закону в односторонньому порядку відмовитися від договору, що не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. Так, 06.12.2023 позивачем на адресу відповідача надіслано лист, в якому посилаючись на невиконання відповідачем умов договору, повідомлено намір розірвання Договору та про припинення дії довіреності, також позивач вимагала повернення сплачених нею коштів в сумі 60000 грн. Відповідач не виконав роботу протягом тривалого часу, що є неприйнятним для позивача та не довів поважних причин невиконання ним своїх обов`язків. Хоча, як вбачається із матеріалів справи відповідач не заперечує правову природу Договору та факт отримання ним коштів. Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Оскільки відповідачем не було виконано умови Договору, причини такого невиконання з боку відповідача суду не повідомлено, у зв`язку з чим порушено прав позивача, тому сплачена позивачем сума за вказаним договором підлягає поверненню. Колегія суддів погоджується із висновком суду, що належним застосування до спірних правовідносин положень статті 849 ЦК України у сукупності з приписами статті 1212 ЦК України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Скаржник обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує на те, що судом безпідставно не враховано докази, зокрема: лист РГК «Вінницягаз» від 05.08.2021 щодо приєднання до газорозподільних систем газопостачання; технічні умови приєднання до газорозподільних систем газопостачання №210-Туп-460-0521 та №210-Туп-459-0521 від 28.05.2021 та дозвіл на приєднання до газорозподільної системи газопостачання. Проте, колегія суддів звертає увагу, що дані докази подані позивачем на обґрунтування свої вимог, яким місцевий суд надав оцінку та на підставі яких дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки не підтверджують, що відповідачем в рамках Договору виконувались зобов`язання по газифікації житлового будинку. Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що суд першої інстанції безпідставно вважав, що відповідачем пропущені строки на подання відзиву, оскільки представник відповідача адвокат Богословський С. В. ознайомився із матеріалами справи 09.09.2024, а відзив подано до суду 03.10.2024, хоча в ухвалі суду першої інстанції про відкриття провадження запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов протягом 15 днів з дня отримання ухвали. При цьому, відповідач не ставив питання про поважність причин пропуску строку для надання відзиву. Відтак, місцевий суд правомірно вирішив спір за наявними матеріалами, без урахування відзиву, який подано відповідачем із пропуском строку. Із правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 вбачається, що принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Зважаючи на те, що відповідач не надав доказів того, що він виконав роботу відповідно до умов договору на газифікацію житлових будинків по замовленнях населення №б/н від 20.09.2019, а позивачка цю роботу прийняла, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на користь позивача 60000,00 грн, оскільки, дійсно, як встановлено судом першої інстанції та доведено матеріалами справи, роботу не виконано та відповідно до положень ч. 4 ст. 849 ЦК України позивач має право відмовитися від договору підряду. Отже, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у клопотанні щодо переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а тому відповідач був позбавлений можливості надати всі необхідні докази по справі та викликати в судове засідання свідків для надання ними пояснень про обставини справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки розгляд справи в порядку спрощеного провадження не позбавляє учасника справи на подання доказів. В свою чергу, відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо подання клопотання про допит свідків та витребування доказів. У апеляційній скарзі скаржник також посилається на незаконність оскаржуваного рішення в частині стягнення з нього на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, оскільки відсутній розрахунковий документ про проведення оплати. Ст. 137 ЦПК Українипередбачає підстави та порядок вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції дотримався порядку, визначеного ст.137 ЦПК України та правильно вирішив це питання, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. Згідно п. 4.1 Договору №06/12 про надання правничої (правової) допомоги від 06.12.2023, сторонами було погоджено вартість правової допомоги, зокрема: 1000,00 грн за консультацію та підготовку вимоги, 4000,00 грн за підготовку позовної заяви та відповіді на відзив. Відповідно до п. 4.2 Договору, порядок оплати сторонами погоджено, крім того оплату вартості наданої правової допомоги було здійснено ОСОБА_1 у сумі 5000,00 грн (1000,00 грн 06.12.2023, 4000,00 грн -15.06.2024), про що свідчить відповідний запис у Договорі. При цьому судом вірно було враховано розмір витрат, понесених позивачем за надання йому такої допомоги, час, який було витрачено адвокатом на надання юридичної допомоги, співмірність витрат із складністю справи, наявність угоди про надання правової допомоги між позивачем та адвокатом та детальний опис робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої (правової) допомоги №06/12 від 06.12.2023. Апеляційний суд, звертає увагу на те, що витрати на професійну правничу допомогу документально підтверджені, доведені та заявлені в строки та в порядку, визначеному ЦПК України. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Вказаний розмір витрат про надання правової допомоги є співмірним із складністю справи, часом витраченими адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг і виконаних робіт, ціною позову, тобто таким, що не суперечить вимогам ч.4 ст.137 ЦПК України. Відтак, доводи апеляційної скарги, що суд помилково стягнув витрати на професійну правничу допомогу, оскільки дані витрати документально не підтверджені та не доведені, є необґрунтованими. Інші приведені в апеляційній скарзі доводи скаржника про те, що суд не дав оцінки доказам, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення скаржником норм матеріального і процесуального права. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Богословським Сергієм Вікторовичем залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: М. В. Матківська І. М. Стадник